Для тех,
кто не делает
поспешных выводов

Смертельні гонки. Як вилікувати українців від поспіху на дорогах

Четверг, 19 Октября 2017, 17:00
Кривава автомобільна аварія в Харкові примусила широку громадськість вчергове жахнутися, утім, рецепти уникнення таких трагедій дуже різняться

Фото: УНИАН

Потім українці обурилися судами, понарікали на відсутність невідворотності покарання, пообіцяли суди Лінча для мажорів і зрештою, важко зітхнули і почухавши потилицю визнали, що нічого зробити не вдасться...

Тим не менше проблема є і навіть після бурхливого обговорення вона нікуди не зникне. За даними департаменту медичної допомоги МОЗ, з 2011 по 2016 рік в Україні зареєстровано близько 170 тисяч аварій (чи як то кажуть на бюрократичному новоязі "дорожньо-транспортних пригод"). У них загинуло 26,5 тисяч українців, а 209 тисяч були травмовані.

Треба говорити, що за чотири роки війни на Донбасі наші втрати менші?

Саме ДТП головна причина смерті українців у віці від 15 до 24 років. Головні причини їх також не секрет:
- перевищення швидкості
- необлаштовані пішоходні переходи
- порушення правил при перетині перехрестя
- управління авто в нетверезому вигляді

Якщо звернутися до здорового глузду здається неважко дійти до висновку, що проблему треба вирішувати поступово, або інакше кажучи, покроково. В цьому сенсі показова ініціатива, в.о. керівника "Укравтодору" Славоміра Новака (яку зараз намагається підхопити всюдисутній міністр інфраструктури Володимир Омелян). Так от, в інтерв'ю "ДС", ще два місяці тому пан Новак буквально на пальцях (посилаючись при цьому на статистичні дані) пояснив, що якщо авто рухається на швидкості 60 км/годину і збиває людину, то в 90% випадків це труп. Далі можна міркувати, хто винен, звертатися до суду і вимагати невідворотного покарання. Змінити вже неможливо нічого. 

При цьому, якщо скинути швидкість всього лишень на 10 км, до 50 км/годину, то ймовірність смерті всього лишень 2-3%.

Виникає питання: то як, є сенс трохи притримати сталевих коней? Синець, перелом, гіпс, трішки відрізняються від кришки гробу (особливо якщо поглянути з середини)...

Тим паче, що особливості українського законодавства дають можливість цілком законно пересуватися містами і селами нашої прекрасної України, не тільки на смертельній для пішохода швидкості в 60 км/годину.

У повній відповідності до чинного законодавства в Україні допускається перевищення швидкості до 20 км/годину. Виникає питання, на якій швидкості буде пересуватися містом пересічний український автомобіліст якщо закон дозволяє можливість вибору між 60-ть і 80-ть км/годину? Той хто, зумів уникнути основної причини смерті юних українців, добре знає, що земляки будуть тягнутися до верхньої планки і навіть трішечки її перевищувати. Тому, як влучно зауважив ізраїльський військовий експерт Цві Аріелі, особливість дорослих українців в тому, що вони знають - пішохідний перехід треба перебігати і то швиденько, а до того добряче придивитися, не тільки ліворуч, але й праворуч. Це, звісно, гірка правда, але що найцікавіше, потрапляючи на власному авто в Європу українці немовби перероджуються. В дискусії з поліцією не вступають, по місту пересуваються на швидкості 50 км/годину і при цьому прекрасно себе почувають. Мало того, всюди встигають... 

Проте, недаремно свого часу Євген Маланюк писав про телуричну силу української землі, опиняючись на Батьківщині, українцю так і хочеться втопити педаль газу просто в підлогу. Виникає навіть крамольна думка, що, незважаючи на те, що Україна - не Росія, приказка "какой же русскій не любіт бистрой єзди" пасує українцям аж ніяк не менше ніж сусідам-агресорам з-за поребрика.

Напевне саме через це українці доволі болісно реагують на пропозиції трішки обмежити швидкість пересування автотранспорту чудовими українськими містами та селами, з подиву гідною кмітливістю вигадуючи причини, чому цього робити не треба.
Мовляв нічого не допоможе. Ні штрафи, ні суворість законів, одна надія на чудеса техніки і запровадження фотофіксації, а також автоматичне штрафування всі порушників. Це, звісно непогана ідея. Тим паче, що за словами знавців справи якихось дві камери відеоспостереження в столиці зафіксували 88 тисяч порушень, в штрафах це виглядало б як 30 млн гривень.

Так що ідея з камерами просто прекрасна, єдине, що на її реалізацію треба трішки більше часу, ніж для того щоб однозначно прописати в правилах дорожнього руху обмеження швидкості до 50 км/годину. Це звісно ще не "повне і комплексне" вирішення питання, але якщо б вдалося зменшити кількість загиблих в ДТП, то, погодьтеся, воно того вартує.
Як показує єпропейська практика, всі всюди встигнуть і обійдемося без гори трупів. На жаль, любов українців до швидкої їзди надто часто перетворюється в криваву масакру, а природня  кмітливість і впертість залишають мало шансів здоровому глузду.

Тим не менше,  варто відзначити, що Ілля Ільф і Євгеній Петров таки мали рацію: пішоходів треба любити (і додамо від себе: трішки жаліти). Бо саме пішоходи становлять більшу частину людства. Мало того - кращу його частину. Це пішоходи створили цей світ і навіть автомобілі. Тому варто врахувати, що пішохід, це доволі крихка, але дуже корисна істота, навіть для автомобілістів, хоча вони про це забувають.

Читайте также: "ПРОЦЕНТ ДУРАКОВ В ПОЛЬШЕ, УКРАИНЕ И ДРУГИХ ЕВРОПЕЙСКИХ СТРАНАХ ПРИБЛИЗИТЕЛЬНО ОДИНАКОВ"

Больше новостей о финансах, бизнесе и промышленности читайте в рубрике Экономика