Для тех,
кто не делает
поспешных выводов

Купюри з тризубом. Що в Києві можна було купити за "канарейки" і "лопатки"

Пятница, 5 Января 2018, 19:00
Кредитні білети УНР одразу отримали народні назви

Становлення української державності в останні місяці 1917 року у формі Української Народної Республіки відбувалася на тлі остаточної деградація російської влади. Колишня фінансово-грошова система практично вже не діяла, тому українська влада прискорила процес запровадження власних грошей і власної банківської системи. 

Вже 1 січня 1918 р. (19 грудня 1917 р.) Українська Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким "кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів".

Друкарня С.Кульженка. Вул. Пушкінська, 4 (будинок не зберігся, знищено в час Другої світової війни). Найкраща друкарня Києві у 1917 році. Тут друкували повнокольорові книги, листівки, афіші тощо. Саме в друкарні С.Кульженка перед самим новим 1918 роком (за новим стилем 5 січня 1918 р.) видрукувано перші банкноти УНР - 100 карбованців,  згодом з друкарні вийшли і перші українські поштові марки.

Вже 5 січня 1918 року (23 грудня 1917-го) з'явилась перша українська купюра у 100 карбованців. Автор проекту - Георгій Нарбут, який, проектуючи банкноту, увів у композицію Тризуб. Це було перше офіційне використання Тризубу на офіційному рівні. Зазначимо, що формально гербом України Тризуб став після ухвалення Центральною Радою відповідного закону 1 березня 1918 р.

100 карбованців - перша банкнота в українській державній історії. На банкноті написи трьома мовами: основний - українською, дублетні - російською, польською і єврейською (ідиш), за що ці банкноти в народі ласкаво називали "жидівські гроші".

Для спрощення розрахунків на першому етапі курс обміну українських карбованців на російські рублі був встановлений у співвідношенні 1 до 1. Принагідно вкажемо, що після підписання Берестейського мирного договору на початку лютого 1918 р. було визначено співвідношення українського карбованця до німецької марки і австрійської корони, так 1 крб. давали майже 2 марки і майже 4 корони.

Загалом в обігу в добу УНР перебували банкноти таких номіналів: карбованці - 10, 25, 50, 100, 250 та 1000, і гривні - 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000. Цікаво, що українські гроші народ сприйняв прихильно - окремі з них отримали свої народні "назви". Так перші 100 карбованців називали "жидівські гроші", бо номінал на банкноті дублювався польською, російською і єврейською (ідиш) мовами; 50 карбованців називали "лопатки" (на ній зображено селянина з лопатою), 500 гривень - це "горпинки", а 250 карбованців за яскравий колір прозвали "канарейками".

Чого ж були варті ті перші українські гроші? Зрозуміло, що час війни і революції не сприяв стабільності курсу. УНР отримала досить складну спадщину, з 1914 року помітно зросли ціни. У кінці 1917-го середньостатистична платня службовця з трудом покривала усі видатки працюючого і його родини. Збережені документи дозволяють довідатися про  те, скільки наприкінці 1917-го коштували хліб і м'ясо, сорочки і пальто, скільки складала вартість оренди житла і якою була плата за світло.

Зазначимо, що на той час до уведення метричної системи (грам-кілограм-тона) використовували іншу, досить складну систему мір вимірювання ваги і маси. Так 1 пуд (16,380496 кг) дорівнював 40 великим гривенкам або 40 фунтам і, відповідно, 80 малим гривеникам, які поділялися на 16 безменів, а 1 безмен складався з 1280 лотів.

У свою чергу 1 фунт становив 1/40 частку і поділявся на 32 лоти, що дорівнювало 96 золотникам, відповідно, 1 фунт дорівнював 0,4095124 кг, заокруглено - 400 гр.

Найдешевшим продуктом була сіль, 1 фунт (0,4 кг) якої коштував 7 шагів, 1 фунт хліба продавався за 21 шагів. М'ясо значно дорожче: 1 ф. яловичини - 1 крб. 35 ш., свинини - 1 крб. 65 ш., курка (тушка) продавалася по 6 крб. Фунт вершкового масла йшов по 4 крб., сир по 1 крб, сметана - 1 крб, 20 ш., манна крупа - 80 ш, рис - 1 крб. 80 ш. Овочі: пуд картоплі можна було купити за 7 крб. 20 ш., тобто 1 кг коштував 45 ш., а от головка капусти продавалася по 1 крб. 20 ш.

Шаги 1918 року. Згідно із законом УНР грошова система включала карбованці, що дорівнювали 2 гривням і поділялася на шаги. Через брак можливості негайно викарбувати монету, шаги видрукували у паперовому вигляді номіналом 10, 20, 30, 40 шагів. На аверсі друкували зображення поштових марок відповідного номіналу, а на звороті - герб-тризуб з написом "Ходить на рівні з дзвінкою монетою".

Документи також дозволяють орієнтуватися у тогочасних цінах на одяг. Зимове пальто коштувало 450 крб, чоловічий костюм коштував 300 крб, черевики - 80 крб, сорочка - 8 крб., капелюх - 24 крб., одна пара нижньої білизни - 12 крб. Маловідомі нам речі, як от нові підметки для взуття продавалися по 12 крб., змінний комірець до сорочки - 2 крб. 10 ш.

Витрати на забезпечення "життєдіяльності" були доволі значними: для обігрівання приміщень користувалися головно дровами, за 1 кубічну сажень дрів просили 360 крб., майже стільки, як за зимове пальто. А ше ж треба було розпиляти і порубати ці дрова, що обходилося додатково ще у 40 крб. Одна кубічна сажень = 27 куб. аршинам = 343 куб. футам = 9,7127 м. куб., тобто, майже 10 м. куб. А от сірники (річ незамінна) продавались по 70 ш. за 10 пачок. Вартість 10 свічок складала 2 крб. 30 ш.

 Українські пані і пани, цивільні і військові, службовці і робітники, незважаючи на війни і революції, прагнули мати вбрання "на вихід" - на прогулянку, до театру або на маніфестацію. Поруч з стилем "мілітарі", активно використовували вбрання з вишивкою та іншими національними мотивами. На фото - військовик з нареченою (1918 р.).

Частина родинного бюджету витрачалася на "сумнівні" задоволення на зразок тютюну і алкоголю. Ситуація з цінами на тютюнові вироби була досить строкатою. В ті часи продавалися цигарки, сигарети (фільтрів ще не існувало), тютюн для люльок і для цигарок. Окремо продавалися цигаркові гільзи, цигарковий папір з якого самотужки скручували цигарки. Ціна на тютюнові вироби залежали від якості товару - це міг бути і 3-й сорт і найвищий ґатунок. Товар продавався як поштучно, так і в упаковці від 10 до 20 шт. Відповідно, ціна 10 папірос найнижчого ґатунку дорівнювала 3 копійкам, а найдорожчі (по 20 шт.) досягали ціни 1 крб.

Виробництво горілки у той час було справою монопольно контрольоване державою, ціни були фіксованими (вони правда змінювалися), вина мали досить широкий діапазон сортів, якості і ціни. Горілка продавалася, залежно від сортності, за ціною починаючи від 25 коп. за літр. 

Пиво віддавна було поширеним продуктом, це зразок однієї з реклами  --«Українське пиво» заводу І. Авербуха у Києві (1917 р.). І ще одна реклама – жіночий верхній одяг з часопису «Осо» (1918) р.)

Оглянемо загальні витрати сімейного бюджету (за умови, що працює лише голова родини). Так, середня місячна платня службовця з преміальними в кінці 1917 року становила 194 крб. (без врахування офіційної "надбавки", що у наш час називається доплата за особливі умови роботи тощо). На найм квартири витрачалося в середньому 45 крб, плата прислузі становила 30 крб., навчання дітей в місяць обходилося в середньому 50 крб. Ще треба було заплатити 45 крб. за освітлення і опалення (якщо воно було централізованим). Окрему групу видатків становили податки, також передбачалося виділення певної суми на благодійність, до якої входила допомога пораненим (йшла Перша світова війна). А от на "задоволення", до яких входили тютюн, туалетні засоби, преса і членські внески громадських товариств, йшло 30 крб. Всіх витрат врахувати важко, тому передбачено в бюджеті також і додаткові видатки, всього на 44 крб.

Окремі послуги і витрати в Києві та провінції відрізнялися. Якщо в Києві харчування на місяць було значно дорожчим, то навчання дітей обходилось дешевше - 30 крб. у столиці проти 50 крб. у провінції. А от "культурні потреби" в Києві можна було задовольнити в місяць за 35 крб, а на периферії це обходилося у 20 крб.

Газети поширювалися як у роздріб так і за передплатою. Цікаво, що в книжковій крамниці чи  редакції газету можна було купити дешевше ніж на вокзалі, де їх продавали найдорожче.

Ціна на періодіку різнилася залежно від точки продажу: в редакції, кіоску, у окремих продавців, найвищі ціни були на вокзалі. Ціна на періодику залежала також від загального тиражу, обсягу, сортності паперу, а також престижність видання. Газета "Нова рада" продавалася за 20 ш., "Робітнича газета" йшла по 20 ш.; тижневики "Боротьба" -- 30 ш, "Воля" -- 10 ш., "Каменяр" -- 15 ш., "Наша праця" -- 40 ш., "Театральні вісті" -- 15 ш.. Місячні журнали, як то "Вільна українська школа" - 1 крб. 50 ш., "Книгарь" -- 85 ш. Газети поширювалися як у роздріб, так і за передплатою.

О других событиях украинской революции 1917-1921 годов читайте в нашем спецпроекте