Чи варто Україні замість АТО починати війну з Росією?

Значні втрати наших військових та правоохоронних підрозділів на Донбасі за час проведення там АТО все частіше провокують заклики експертів та звичайних громадян "назвати речі своїми іменами". Йдеться про те, що насправді на сході держави Україна де-факто воює не стільки з місцевими сепаратистами, скільки з найманцями і військовими з Росії. І останні обстріли позицій наших солдат з території сусідньої держави це лише підтверджують. Але, прямо назвавши Москву агресором на найвищому офіційному рівні і ввівши на Донбасі військовий стан, Київ може лише погіршити своє становище. Такої думки притримуються вітчизняні політологи та військові експерти

 Сергій Згурець, директор консалтингового агентства Defense-Express: 

Треба чітко усвідомлювати, що в разі введення воєнного стану завершиться проведення АТО, що, де-факто, буде означати, що Київ визнає, що на сході точиться громадянська війна. У відповідь Росія може заявити про це офіційно, після чого визнає "сили самооборони" ДНР та ЛНР воюючою стороною і зможе вже цілком відкрито надавати їм допомогу. Останні ж можуть активізуватися для остаточного виводу з ладу систем водопостачання та енергетики у Донецьку, Луганську та інших підконтрольних містах, що спровокує гуманітарну катастрофу. Відтак, населення буде змушене втікати, і Росія зробить все, щоб попрямували вони до Ростовської області. Залишені ж міста можуть повторити долю Грозного.  

Цілком реально, що введення військового стану на Донбасі Росія використає, як привід для введення туди без рішення Ради Безпеки ООН своїх "миротворчих" сил, створить гуманітарні коридори для біженців на державному кордоні, які також використовуватимуться для постачання зброї та амуніції бойовикам ДНР та ЛНР. Допустити такого розвитку подій Київ не може. Тому й продовжує звільнення Донецької та Луганської областей від терористів саме у форматі АТО.

До речі, влада Росії в останні десятиліття сама ніколи не оголошувала військовий стан на підлеглих територіях, навіть під час двох військових кампаній в Чечні. Хоча там також йшла повноцінна війна.

Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова: 

Україна зараз не в тому становищі, щоб формалізувати війну з Росією. Такий привід ми мали в березні-травні, коли російські військові, нехай і без розпізнавальних знаків, окупували територію кримського півострова. Тоді все міжнародне товариство чітко розуміло і визнавало, що йдеться саме про військову агресію з боку Кремля. І якщо б тоді наші солдати почали чинити опір завойовникам, то відкритої війни з Росією уникнути б не вдалося. Але тоді, в силу певної політичної незрілості та моральної слабкості Київ на це не відважився. Сьогодні ж у нас немає прямого приводу стверджувати, що ми воюємо саме з сусідньою державою, а не з її найманцями. Хоча, судячи з дій Росії, а це, зокрема, обстріл з її території позицій наших військових, Москва робить все, щоб спровокувати нас.

Але, якщо ми хочемо й надалі отримувати допомогу Заходу, то змушені дотримуватися певних правил. Це означає, що якщо у СБУ і Міністерства оборони дійсно є докази нанесення ударів російської армії з території РФ, то їх потрібно передавати на вивчення керівництву ЄС та США, а не просто заявляти про це в новинах. Тоді ми отримаємо ще один вагомий аргумент, який може пришвидшити введення третього рівня секторальних санкцій проти Росії.

Не вигідна зміна АТО на військовий стан і в організаційно-управлінському контексті. Справа не в назві і не в гаслах, а в суті роботи, яка проводиться. Наприклад, чому досі влада не знайшла і не почала просувати представників місцевих еліт Донецької та Луганської області, які змогли б взяти на себе відповідальність по відновленню влади і нормального життя після закінчення АТО? Це потрібно робити вже зараз, щоб всі, а в першу чергу місцеві мешканці, бачили альтернативу сьогоднішній війні.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

У нас зараз немає лінії фронту, немає і чіткої верифікації того, що в останні дні наносились удари по позиціям наших військових з території Росії. А навіть якщо вони будуть, очевидно, що Київ не буде оголошувати війну Москві. Адже це потягне за собою розрив всіх зв"язків, як політичних, так і економічних, від чого програє в першу чергу Україна. Крім того, якщо ми оголосимо війну Росії, то агресором тоді вже будемо ми, а не росіяни, які отримають повну свободу дій на нашій території. Крім того, ми повинні розуміти, що відкрита війна буде забирати в день не 5-10 життів, як сьогодні, а 100-200, як мінімум. І тоді запал, з яким деякі експерти закликають "визнавати речі своїми іменами", дуже швидко спаде.

Ми повинні усвідомити, що не можемо оцінювати ситуацію на Донбасі критеріями минулого століття. Так, ми де-факто воюємо з Росією, але це війна нового типу, яка створює державі велику кількість проблем, але й дає значні переваги перед більш потужним ворогом. Такий формат принаймні дає шанс зберегти якщо не всю, то значну частину економіки Донбасу. Якщо ж буде відкрита війна, з Росією, чи громадянська, то ми отримаємо те, що зараз відбувається в Сирії, де країна гине на очах. Природно, що люди хочуть визначеності, але її не може бути в наш час і до цього треба звикати. Невизначеність – це основна характеристика сучасного світу і в її рамки цілком нормально вписується осуд Ангели Меркель дій Путіна, який вона висловлює в один день, і її ж обійми з президентом Росії, на наступний день.