Государство

Євгеній Плахута: "В гробу я бачив ваше декларування"

Проблеми нашої євроінтеграції сильно нагадують історію про полінезійських дикунів і карго-культ

Культура декларування майна в наших народних депутатів, звісно, вражає. Але слід розуміти, що депутати - це одні з найкращих представників українського народу. Які вже є, такі є. У більшості населення культура декларування доходів або десь така сама, або й взагалі ще гірша (взагалі ніяка). Лейтмотив цієї культури визначається простими словами: "В гробу я бачив ваше декларування". Або такими: "Хотіли декларування? - То ось нате викусьте, й відчепіться".

Взагалі, проблеми нашої євроінтеграції сильно нагадують мені історію про полінезійських дикунів і карго-культ. В часи другої світової війни американці доставляли на тихоокеанські острови провіант та інші корисні товари (карго), і місцевим тубільцям все це дуже сподобалось. Але відсталі люди, на жаль, не могли вповні осягнути сукупність причинно-наслідкових зв'язків: що, чому, і звідки там береться. Після війни нещасні придумали, що для того, щоб повернути омріяне карго, їм потрібно побудувати солом'яні літаки і поклонятися їм. Ось це стисло історія про те, як виник карго-культ.

Подібно і українці. Побачили, що в Європі, мовляв, "живуть добре", але звідки те "добро" - у всій повноті зв'язків - береться, українці, на жаль, в повній мірі ще так і не збагнули. Ми ще поки що на стадії будівництва солом'яних літаків та інших магічних дій. Написали на транспаранті "Україна - це Європа" - але, чомусь, не допомагає. Назвали якийсь папірець (добре, хоч, що не з соломи) "Стратегія-2020", але стратегії як не було, так і нема. Назвали якусь гумористичну процедуру "декларуванням майна народними депутатами" - але вийшло смішно і мимо суті. Хіба що користь у тому, що це зайва нагода замислитися.

Мені інтуїтивно здається, що (не відкидаючи необхідності певних тактичних дій) справжній фундамент євроінтеграції і "руху до Європи" має закладатися не на рівні мавпування вирваних з контексту європейських практик, а на рівні освіти і самоосвіти, культури, і навіть філософії. Освіта означає, що потрібно постійно вчитися, бути допитливим і відкритим до знання. Культура означає не народні танці, а дещо в гуманістичному смислі: намагатися бути Людиною, витягувати себе за чуба, бачити і поважати іскру Божу в ближньому. Філософія означає, що потрібно постійно ставити собі і шукати відповіді на філософські питання: "Що є добро і що є зло?", "Для чого це все?" і так далі.

Це важкий шлях, дуже важкий. Набагато складніший, ніж вийти на майдан і прокричати: "Смерть" і "Геть". Але більш як дворічний досвід практичної євроінтеграції мав би вже людей чомусь учити.

Источник