Государство

Єврооптимізм павликів морозових

Прочитав статтю Сергія Лещенка "Терпець урвався". Це діагноз. Діагноз страшний і незворотній. Цілий пласт українського суспільства живе з єдиним бажанням - бажанням бути колонією

Фото: УНІАН

Суть статті зводиться до тези, що Київ розчаровує американців, бо генпрокуратура заважає НАБУ, а крім того, піддавшись тиску Берліна, Київ відсунув (!!!) американців від мінського процесу. І все це веде до того, що американці в нас розчаровуються.

Можна детально проаналізувати кожну тезу і пояснити чому Лещенко не правий. Але, насправді, більш важливо інше - громадянське суспільство, яскравим виразником якого є Лещенко, виробило нову систему цінностей. І основа цієї системи полягає в одному єдиному жесті: побігти і настукати. Не розібратися всередині, не вступити в жорстку внутрішню дискусію, а відразу пожалітися іноземцям.

Я неодноразово писав і говорив, що ми перетворюємося на Африку, коли дзвінок посла США чи Євросоюзу важить більше ніж думка окремого міністра. В цьому винна, звичайно, влада, яка дозволяла, щоб з нею так себе поводили. Але головним провідником такої політики є громадянське суспільство.

Підказки США чи ЄС потрібні перш за все для їхньої економіки. Коли на нас тисне Євросоюз, що потрібно скасувати закон про заборону вивозу лісу-кругляка, це означає, що європейці не хочуть вирубувати Альпи чи Татри, а хочуть вирубувати українські Карпати. Але жоден єврооптиміст не скаже цього вголос. І не скаже це з однієї причини: він живе в парадигмі настукати і пожалітися, а критика тут зайва.

Для всіх тих, хто так багато кричав про президента Ізраїлю і його виступ в Раді, потрібно пам'ятати одну єдину річ - він себе так поводить, бо він знає, що ми рухаємося в сторону африканізації і головні антикорупціонери і єврооптимісти не скажуть нічого про нього. Вони зразу почнуть кричати, що в усьому винен президент чи міністр закордонних справ України, замість того, щоб хоч тут об'єднатися і засудити президента Ізраїлю.

Я не хочу, щоб Україна перетворилася на забиту африканську країну з зовнішнім управлінням. Я не хочу безвізу, який передбачатиме зменшення санкцій проти Росії. І ще я страшенно не хочу, щоб якийсь вісімнадцятий клерк в якомусь департаменті ЄС, США чи Росії вирішував куди нам рухатися. Тому, коли я чую про те, що США в нас розчарувалися, я хочу послати лещенків дуже далеко. Бо позиція слабака, чи вибачте, сцикуна, призведе до того, що ми програємо все.

Чому Саакашвілі зміг робити реформи в Грузії? Бо він, слухаючи американців, умів в певних мроментах їх посилати. Чому Польща така успішна? Бо уміла посилати ЄС. Чому Орбан має неймовірні кошти від ЄС? Бо він дозволяє собі порушувати правила. Тільки так можна стати успішним. А шлях побігти і настукати - це шлях лузера.