Государство

Льовочкін почав перевтілюватися у Віктора Медведчука

Колишній глава АП Януковича до парламенту не потрапляє. Це для нього проблема, бо без статусу політик швидко втрачає свою впливовість

Фото: from-ua.com

Колишній керівник канцелярії президента Віктора Януковича нарешті визначився зі своїм форматом походу на вибори. Він обрав 12 номер у списку непрохідного за всіма соцопитуваннями Опозиційного блоку. До цього ходили чутки, що Льовочкін планує змагатися на мажоритарному окрузі в Миколаєві. Однак, вочевидь, щось перегралося. Або ж соціологія показала, що настрої миколаївців кардинально змінилися і діячам часів Януковича робити у цьому місті нема чого.

Шанси на потрапляння до парламенту в Опозиційного блоку мізерні, тому Льовочкін ризикує залишитися за бортом Верховної Ради. Туди проходить досить багато політиків, які асоціюються саме з колишнім главою АП. Але особисто у вірності Льовочкіну вони не присягали, то ж у парламенті вільні діяти за власними уподобаннями. Це вічна історія українського парламентаризму. Ті ж радикали Олега Ляшка навряд чи будуть ставати в позу до Президента і увійдуть до коаліції. В разі ж неприємностей, які можуть очікувати на Льовочкіна та "газовиків" у майбутньому, на підтримку радикалів точно можна не сподіватися. Те ж стосується й політиків з команди "УДАРу".

Вже зараз ми спостерігаємо активне відбудовування від одіозного глави АП Януковича окремих діячів та політпроектів, стосунок до яких йому приписували ЗМІ. Вікторія Сюмар, яку позаочі пов'язували з Льовочкіним, розвернулася на 180 градусів і йде на вибори в команді Яценюка-Турчинова "Народний Фронт".

Фото: dosye.com.uaПодібна історія сталася і з партією "Воля", яку дехто називав проектом головного канцеляриста Януковича. "Воля" йде на вибори з "Самопоміччю" львівського мера Садового. Цю політисилу останнім часом пов'язують з головою Дніпропетровської ОДА Ігорем Коломойським - головним противником впливу Льовочкіна на постмайданні політичні розклади. Для того, щоб бути сірим кардиналом в парламенті, потрібно або ж особисто керувати процесом в самій Раді, або ж мати адміністративні важелі у вигляді впливової посади в Адміністрації Порошенка чи в уряді. Ні того ні іншого у Льовочкіна не буде. Тому втримати під контролем свої активи у новій ВР для нього видається надскладним завданням.

Варто зауважити, що поки що Сергію Володимировичу добре вдаються кулуарні ігри. Головою Кіровоградщини став Сергій Кузьменко - людина, яка асоціюється з Сергієм Ларіним, колишнім заступником Льовочкіна і нинішнім його політичним партнером. Громадськість з подивом сприйняла призначення головою Державного агентства України з питань відновлення Донбасу колишнього губернатора Кіровоградщини Андрія Ніколаєнка. Якого також асоціюють з групою Льовочкіна. Тобто, протискати вигідні для себе кадрові рішення у нього виходить. Поки що. Але прями начальником Кузьменка і Ніколаєнка є не Льовочкін, а Президент Порошенко. В останньому випадку - віце-прем'єр Володимир Гройсман, людина Президента, яку все частіше саджають у прем'єрське крісло після виборів.

До цього часу не до кінця зрозуміла роль Льовочкіна у євроінтеграційних потугах Януковича, які врешті-решт скінчилися поворотом в бік Росії. Незрозуміла до кінця і його роль під час Євромайдану. Точніше під час т.зв. "майдану без політиків"

Скидається на те, що колишній глава Адміністрації Януковича з часом може повторити долю свого шефа по Адміністрації Леоніда Кучми Віктора Медведчука. Сірий кардинал доби Кучми після Помаранчевого Майдану втратив очевидні важелі впливу на владу. У нього залишилися і нині залишаються входи і виходи в український політикум. Але єдиний його актив - кумівство з Володимиром Путіним. Цей актив добре діяв до того часу, поки Росія не почала агресію проти України. Медведчук намагався скористатися близькістю до Путіна як переговірник по темі Донбасу. Проте це призвело до скандалу в Україні. Власне, за нинішніх умов, коли Путін загнав себе у глухий кут, у послугах Медведчука потреби немає. Судячи з того, що таємним переговірником від Кремля є Владислав Сурков, сьогоднішнє керівництво України воліє не звертатися до посередників, які не мають впливу ні в Україні, ні в Росії.

Для Льовочкіна вкрай важливо залишатися в розкладах. Тобто, залишити за собоюФото: rudenko.kiev.ua максимально можливу здатність впливати на політичні процеси. Бо відсутність рік-два у великій політиці перетворює навіть гарного кулуарного гравця на невдаху. Проте шанси не опинитися обабіч процесів у нього залишаються навіть без потрапляння до Ради. Існують великі підозри, що Сергій Володимирович є так би мовити "подвійним агентом". Не в плані шпіонажу, звісно. Він поки що намагається грати роль такого собі "місточка" між російським керівництвом, серед якого має багато впливових друзів, і Заходом. Точніше, лояльною до Росії частиною західних політиків. До цього часу не до кінця зрозуміла роль Льовочкіна у євроінтеграційних потугах Януковича, які врешті-решт скінчилися поворотом в бік Росії. Незрозуміла до кінця і його роль під час Євромайдану. Точніше під час т.зв. "майдану без політиків". Тому навряд чи за президентства Порошенка Льовочкін повторить долю Медведчука за часів Ющенка. Звісно, сірим кардиналом української влади він не буде. Скоріш за все, йому віддадуть певну нішу, яка дозволятиме "стригти" своє за "агентські" послуги.