Государство

Навіщо Порошенко підставив Яценюка

Розвал коаліції прискорив вибори. Разом з тим, це ставить вилку Яценюку: або танцювати під дудку команди президента, або уряд стане цапом-відбувайлом

Про те, що коаліція припинить своє існування цього тижня, в кулуарах парламенту заговорили ще у понеділок. У декого ще залишалися сподівання, що "свободівці" все ж не залишать коаліцію, зважаючи на очікувані проблеми з проходженням до наступного парламенту. Але під занавіс учорашнього сесійного дня стало відомо, що "тягнибоковці" і з десяток "батьківщинців" таки погодилися покинути проурядову більшість. Питання було лише в тому, чи будуть проголосовані вкрай важливі урядові зміни до законодавства, які дають можливість отримати додаткові надходження до бюджету з метою зміцнення обороноздатності країни і збільшення видатків на відновлення інфраструктури Донбасу. Без цих досить непопулярних заходів в уряду виникають непереборні проблеми з фінансуванням силовиків, що автоматично робить винним Яценюка. Уряд сподівався, що коаліція спочатку підтримає зміни до бюджету, а вже потім помре. Зранку стало зрозуміло, що "УДАР" і "Свобода" голосувати за пропозиції Яценюка не збираються. Принаймні доки не припинить існування коаліція.

Більш того, в "УДАРі" бюджетні зміни назвали антисоціальними. А член цієї фракції Оксана Продан протягом тижня була головним критиком урядових пропозицій у цілій низці ЗМІ. Голова ВР Олександр Турчинов переніс голосування за законопроекти зі секвестру бюджету на пообіднє засідання, проте, скоріше за все, якщо позитивне голосування і відбудеться, до з підсумкового проекту закону зникне низка моментів. Зокрема, про двомісячну безоплатну відпустку держчиновникам. Якихось поступок досягнуть і лобісти газо-і-нафтовидубовників, які, власне, і стоять за масованою інформатакою на урядові ініціативи. В результаті Яценюку доведеться шукати інші джерела наповнення бюджету, аби латати дірки. Бо відповідальним за ситуацію в країни нині стає виключно він. Коаліції немає, а економіку доведеться тримати на плаву увесь час передвиборної кампанії. Коли саме уряд буде для всіх цапом-відбувайлом.

Чим пояснюється поспіх "ударівців", які спочатку могли підтримати уряд, а вже потім вбивати коаліцію? Схоже, відповідь на це питання слід шукати на Банковій. Складається враження, що там написано переможний сценарій для пропрезидентських сил і відступати від нього не планують. А він такий: коаліція розвалюється 24 липня, на День Незалежності в Києві заплановано парад на фоні якого президент оголосить про те, що він розпускає ненависний народові парламент, далі передвиборна кампанія, в якій або як одне ціле, або поодинці беруть участь "УДАР" і порошенківська "Солідарність", яка нині активно реанімується. До кінця року Порошенко отримує свою пропрезидентську більшість, і свого прем'єра. Чи буде знову ним Яценюк - велике питання.

Для Арсенія Петровича раптова смерть коаліції вкрай невигідна відразу з декількох позицій. По-перше, без коаліції стимулювати парламентарів до прийняття важливих для уряду документів буде практично неможливо. Всі будуть займатися виборами, а, отже, і піаром на невдачах Кабміну. За таких умов добитися любові від парламентарів неможливо. Без якихось серйозних поступок. По-друге, без коаліції Яценюк не зможе звільнити жодного міністра. То ж допрацьовуватиме з тими, хто є. Тут повезло Мусію та "свободівцям". Але останні, приміром, також займатимуться не стільки роботою в уряді, скільки виборами. Не виключено, що заради піару вони вдаватимуться до якихось демаршів. По-третє, сам прем'єр залишається у підвішеному вигляді. Не балотуватися - підписати собі смертний вирок. Балотуватися - питання, від кого. Разом із Юлією Тимошенко на вибори він точно не піде. Бо прем'єром він після цього не стане. Йти на чолі реанімованого "Фронту Змін" спільно з Турчиновим - ризиковано. Хоча соціологи й малюють прохідний рейтинг цьому політпроекту, його перспективи все ж викликають багато запитань. На відміну від рейтингу самого Яценюка. То ж у нього залишається два варіанти - ризикнути і йти спільно з Турчиновим до перемоги чи йти на поклон до команди Порошенка і балотуватися у списку "Солідарності". Кажуть, що такий варіант політичного майбутнього Яценюка розглядається і ним, і президентом. Питання в тому, чи дозволять Арсенію Петровичу очолити список. Бо мати на чолі списку прем'єра, на якого тепер вішатимуть усіх собак, не так вже й добре для іміджу президентської партії. А стати навіть "номером 2" не хоче сам Яценюк. І головне, що на роздуми у Яценюка є всього кілька днів.

То ж перед Яценюком зараз постала дилема іншого вічно молодого реформатора Тигипка: йти у команду президента і ставати рупором його партії або ж грати у власну гру і сподіватися, що опозиціонером в Україні все ж таки бути перспективніше.