Государство

Швейцарський суд проти Мартиненка. Хто стоїть за конфліктом

Проблеми у одного з найвпливовіших фронтовиків почалися задовго до першої публікації в швейцарських виданнях. І явно, закінчаться не так скоро, як це обіцяє піар-машина Народного фронту

Фото: prportal.com.ua

Суть цієї історії дуже проста. Народний депутат Лещенко вже вдруге за тиждень оприлюднює статті зі швейцарських газет, де пишеться (точніше натякається), що Микола Мартиненко (часто прізвище навіть не згадується) ніби-то замішаний в справі по дачі хабаря.

Тиждень тому Народний фронт, як на мене, дав абсолютно недолугу відповідь, розповівши, що за всім цим стоять російські спецслужби, які не хочуть дозволити нам вирватися з російських обіймів і впасти в обійми чеські. Вчора Лещенко опублікував чергову статтю, яка вийшла в далеко не топовій, але й не третьосортній газеті Швейцарії, і почав вимагати зняття Мартиненка з голови паливного комітету парламенту (можна не сумніватися, що він і "група товаришів" наступного тижня спробує качнути цю ситуацію в парламенті).

Чи був хабар чи ні - це питання до суду. Більш важливо розглянути питання, кому вигідно саме зараз роздувати цю історію в наших ЗМІ. Адже всім відомо, що протягом багатьох останніх років (з часів Кучми) Микола Мартиненко разом з партнерами контролював ряд процесів в атомній енергетиці України. І проблеми в Мартиненка та його людей з'явилися задовго до публікацій у Швейцарії. Так, перший публічний скандал стався ще в червні минулого року, коли керівництво кампанії звинувачували в тендерних махінаціях. Тоді справа була швидко зам'ята. Після цього - 9 вересня в офісі Енергоатому відбулися маски-шоу із обшуком сейфу голови кампанії. Справа не перейшла в публічне русло і не стала топовою новиною довше ніж на один день. Проте, Миколі Мартиненку довелося і доводиться фактично в ручному режимі регулярно гасити пожежі. Більше того, однією з причин зміни керівництва фракції Народного фронту в парламенті, стала якраз політична уразливість лідерів НФ. Нагадаю, що одним із керівників фракції був саме Мартиненко.

Виникає одне єдине логічне запитання, хто ж хоче змін в Енергоатомі? На поверхні лежить лише два прізвища - Костянтин Григоришин і Андрій Деркач. Ці люди давно "живуть" в цій галузі. Вони давно приміряються до проекту добудови реакторів на Хмельницькій і Рівненській АЕС

Чи можна вважати керівника Енергоатому Недашківського 100-відсотковою людиною Мартиненка? Звичайно ні. Недашківський чиновник, але протягом останнього часу він і Мартиненко працювали в унісон. Більше того, не виключено, що з послабленням Мартиненка зі свого крісла може піти і Недашківський. А тепер виникає одне єдине логічне запитання, хто ж хоче змін в Енергоатомі? На поверхні лежить лише два прізвища - Костянтин Григоришин і Андрій Деркач. Ці люди давно "живуть" в цій галузі. Вони давно приміряються до проекту добудови реакторів на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Проте, поки і Мартиненко, і вищеназвані бізнесмени-політики мовчать. Війна, в усякому разі зі сторони Мартиненка, йде в глибоко законспірованих кулуарах.

Можна тисячі разів говорити, що Мартиненко воює проти росіян, а його неназвані вороги воюють за росіян. Але якщо ми говоримо про короткострокову перспективу, то добудовувавати РАЕС і ХАЕС можна лише за російськими технологіями і головне питання нинішньої війни - не стільки патріотизм, скільки питання освоєння коштів. Більше того, поки ніхто не говорить про нові технології - дискусії про те, які реактори ми будемо будувати в наступне десятиліття просто ніхто не веде.

І останнє. Скандал, який розгорається навколо Мартиненка - поки лише локальний скандал без залучення важкої артилерії. Наразі це конфлікт без залучення "вищих сил", які поки лише спостерігають за війною середньої ланки. При цьому, головне питання полягає не в тому, хто переможе в цій війні. Головне питання полягає в тому, які реактори ми будемо будувати за 5-7 років. Знову російські, чи все ж американські, французькі чи канадські.