Государство

Симоненко "помер". Хто підбере його "труп"

На лівому політичному фланзі вишикувалась велика черга з бажаючих успадкувати електорат «червоношкірих», але на виборах їх чекає розчарування

Президент підписав зміни до регламенту Верховної Ради України, дозволивши, тим самим, розпустити фракцію Компартії. Також у четвер відбудеться перше судове засідання у справі про заборону функціонування КПУ на всій території України. Відтак, партія Петра Симоненка вже навряд чи зможе взяти участь у найближчих парламентських виборах. Це дасть шанс новим політичним проектам зайняти її місце на лівому фланзі. Основні претенденти - це Соцпартія Миколи Рудьковського, "Україна – вперед!" Наталії Королевської, "Сильна Україна" Сергія Тігіпка та модернізований лівий проект, за яким бовваніє фігура "вундеркінда" часів Януковича Сергія Курченка. Однак, масова деморалізація лівого електорату та наростаючий в країні патріотичний підйом залишають цим силам доволі примарні шанси на успіх.

На останніх парламентських виборах, які відбулися восени 2012 року, Компартія набрала 13,18%, що вдвічі більше, ніж електоральний урожай червоних на виборах 2007 року (5,39%). Але зараз, після програшу в протистоянні з Майданом, втрати фінансових ресурсів, доступу до ЗМІ та відвертої підтримки сепаратизму Компартія стрімко йде на дно. Останні соціологічні дослідження показують, що політична сила Петра Симоненка балансує на межі подолання 5% (за даними "Рейтингу", зараз її підтримують 4,4%). І статус жертви нової влади, який комуністи могли б теоретично розіграти для підняття свого рейтингу, вже не спрацює. Хоча б тому, що цяцькатися з ними ніхто не буде. Ліквідація фракції і заборона партії – це лише перші кроки. Далі підуть судові засідання по конкретних партійних функціонерах, які підозрюються у організації та фінансуванні сепаратистського, а пізніше терористичного руху на Донбасі. Тому, невдовзі від політичної сили Петра Симоненка не залишиться і сліду.

Однак, залишиться електоральне ядро Компартії, а це приблизно 4-5% виборців, які проживають переважно у східних та південних областях. Ще сюди можна додати 5-8%, які ситуативно підтримали КПУ на виборах 2012 року, піддавшись на красиву рекламну картинку. Тобто, загалом лівий електорат складає приблизно 10-13%, які, з ліквідацією партії комуністів, залишаться без представництва на вітчизняному політичному олімпі. Прекрасно усвідомлюючи "перспективи" КПУ, поборотися за симпатії цих виборців захочуть одразу кілька партій. Але, про принципово нові політичні утворення на лівому фланзі поки не йдеться. Адже до дочасних виборів, які, швидше за все, пройдуть цього року, залишається не так багато часу. Відтак, оперативно створити і розкрутити нові проекти буде вкрай складно.

Сила в популізмі
На даний момент є чотири основні політичні сили, які будуть змагатися за виборців Компартії. Зокрема, це "Сильна Україна" Сергія Тігіпка, яка зараз проходить процедуру реанімації після провального злиття з Партією регіонів. Колишній віце-прем"єр Тігіпко завжди робив ставку на маніпулювання соціальними очікуваннями українців та обіцяв зробити російську мову другою державною. Тобто завжди відповідав ключовим критеріям лівого, проросійського політичного проекту. Зараз у нього найкращі стартові позиції на цьому напрямку, тим більше, що Партію регіонів, схоже, як і Компартію, чекає небуття. Але проблема Тігіпка в тому, що він занадто пізно відокремився від команди Віктора Януковича. Відтак, вся відповідальність за "покращення" і вбивства на Майдані лежить і на ньому. І що важливо, цю відповідальність на нього покладають і виборці сходу і півдня України. Про що свідчить доволі низький результат лідера "Сильної України" на президентських виборах (5,23%) і низький рейтинг його партії (4% за даними "Рейтингу").

Соціалістична мумія повертається
Ще однією партією, яка буде змагатися за виборців КПУ, є команда Миколи Рудьковського. Взявши під контроль Соцпартію в травні цього року, скандальний екс-міністр транспорту спробує повернути їй втрачені позиції. І, здавалося б, ліквідація КПУ, яка раніше була основним конкурентом соціалістам, створює для цього сприятливі умови. Але це не так. По-перше, тому що, на відміну від Олександра Мороза, Рудьковський не є харизматичним лідером та ідейним фанатиком. Власне, багаточисленні скандали за його участю і статус міліонера лише підтверджують це реноме.
По-друге, колишні виборці СПУ вже давно переметнулися на бік "Батьківщини", "УДАРу" і частково "Радикальної партії". І повернути їх популістськими заявами та вуличними акціями на грані фолу вже не вдасться. Радше потенційні прихильники соціалізму взагалі не підуть на вибори.

Ліва мрія Королевської і Курченка
Третій учасник змагань за електоральний спадок комуністів – Наталя Королевська і її "Україна – вперед!". Власне, Королевська потужно атакує лівий фланг, починаючи з виборчої кампанії 2012 року, коли вона обіцяла виборцям зарплати і пенсії на рівні 1 тис. євро. А зараз ця перебіжчиця з "Батьківщини" намагається організовувати різні соціальні акції, в тому числі з роздачею продуктових наборів, щоб задобрити найбідніші верстви виборців. Хоча всі ці потуги часто закінчуються великим пшиком. Як, наприклад, акція за участю інвалідів та пенсіонерів під парламентом у червні цього року. Тоді лідеру "України – вперед!" довелося втікати з-під стін Ради, рятуючись від гніву людей, обурених її співпрацею з Ахметовим і іншими "регіоналами". Раніше, в травні, Королевську прогнали з мітингу в Одесі, де її чітко ідентифікували, як "агента Кремля".

Спробують зібрати крихти комуністичного електорату і інші партії. Наприклад, депутатське об"єднання "За мир та стабільність!", яке невдовзі може оформитися в партію. Серед інших в це формування увійшли і колишні комуністи, наприклад, Олександр Голуб. Але оскільки за цими товаришами чітко проглядається фігура втікача до Росії, колишнього бухгалтера "сімейного" бізнесу Януковичів – Сергія Курченка, цей проект нічого окрім паразитування на "совкових" цінностях та розповідях про дружбу з Росією, запропонувати неспроможний. До того ж, будь-які спроби знову піднімати сепаратистські теми закінчаться для курченківських лівих сумно. У кращому випадку їм битимуть морди, в гіршому – тягатимуть по судах.
Власне, всі згадані партії зможуть на виході підібрати не так вже й багато прихильників Компартії. По-перше, тому що ділити виборців доведеться на чотирьох.

По-друге, прихильники комуністичних ідей зараз явно не в найкращому виборчому настрої. Адже, наївно прогнозувати, що люди, а це переважно пенсіонери, які десятиліттями голосували за КПУ, позбавившись об"єкту своїх політичних медитацій, оперативно перейдуть в актив іншої політичної сили. Швидше за все, вони взагалі не підуть на вибори. Як, власне, може вчинити й основна частина жителів Донбасу. За даними опитування групи "Рейтинг", зараз готові брати участь у виборах лише 39% жителів цього регіону.