Государство

Скільки коштує свобода ректора-корупціонера

Визнання скандально відомого екс-депутата невинним за підозрою у хабарництві означає, що Україною насправді керують не президент, уряд та парламент, а продажні судді

Фото: УНИАН

Ірпінський міський суд виправдав колишнього ректора Податкової академії та екс-депутата від Партії Регіонів Петра Мельника у справі про хабарництво. Також служителі Феміди зняли арешт з усього майна підсудного, а це десятки об'єктів нерухомості та банківські рахунки на мільйони доларів. Ніякого покарання Мельник не понесе і за те, що всупереч даним зобов'язанням суду в 2013 році втік з України до США. Відтак, виправдувальний вирок по цій персоні можна вважати остаточним діагнозом всій вітчизняній судовій системі та ефективності роботи влади загалом. Адже тепер очевидно, що будь-які потуги навіть найбільш впливового чиновника або найбільші гріхи, в тому числі і корупція, тих таки державних мужів не мають ніякого значення, оскільки все воно легко розбивається об окрему проплачену реальність українських арбітрів.

Історія падіння колишнього ректора Податкової академії почалася в липні 2013 року, коли правоохоронці спіймали Петра Мельника на отриманні хабара за прийом двох абітурієнтів до підконтрольного йому вузу. Звичайно, ця операція не була раптовим просвітленням міліції часів правління Віктора Януковича. Тим більше, що справа стосувалася посадової особи, яка належала до Партії Регіонів. Швидше за все Мельник став жертвою оточення екс-президента, яке брало під свій контроль не тільки прибутковий бізнес по всій Україні, але й прибуткові заклади освіти, якою поза сумнівом була і залишається Податкова академія.

Тим не менш, саджати Петра Мельника до буцегарні ніхто тоді не збирався. Інакше йому не вдалося б так ефектно зімітувати раптове погіршення стану здоров'я та втекти до США, куди руки українського правосуддя так і не змогли за ним дістатися протягом року. Колишнього податкового ректора хотіли лише налякати та усунути з посади, що й було зроблено. Однак, це аж ніяк не означає, що Петро Мельник не брав хабарі. Це доводить і чималий перелік власності підозрюваного – десятки будинків та квартир по всій країні, а також чималі суми в готівці та на банківських рахунках. Звичайно, що заробити такий статок, отримуючи одну зарплату, неможливо. Версії про бізнес дітей тут також не підходять – що за ними криється насправді всі і так чудово розуміють. Відтак, судити Петра Мельника було за що. 

Однак, він вже давно знав, що зможе вийти з цієї неприємної для нього історії сухим. Інакше він би не повертався у липні 2014 року, після зміни влади, з США до України. І ось тепер, через рік суд дійсно приймає рішення на його користь – Мельник не винен, хабарів не брав, хоча йому загрожувало 12 років позбавлення волі. Наступним етапом, очевидно, буде його спроба відновитися на посаді ректора академії та поновлення політичної кар'єри, яка обірвалася в 2012 році після поразки на парламентських виборах.

Виявилося, що колишній ректор Податкової академії має друзів серед керівництва судової гілки влади, а вона, як відомо, досі оглядається на Сергія Ківалова та Андрія Портнова. Зменшити їх вплив на систему могла б максимальна публічність судового процесу по справі Мельника, але правляча команда чомусь в цьому була не зацікавлена

Власне цей фрагмент з біографії екс-депутата міг би стати тим гачком, за який і могло вчепитися українське правосуддя, якщо б дійсно виявилося так, що доказів причетності Мельника до корупції недостатньо. Адже в тому таки 2012 році в ході виборчої кампанії на 95 окрузі в Київській області, штаб Мельника був неодноразово помічений в порушенні виборчого законодавства. Це стосується і підкупу виборців, і вчинення тиску на членів виборчих комісій, і зловживання службовим становищем в процесі агітації, і фальсифікація результатів голосування. Більше того, тоді Мельник умудрився навіть порушити норму Конституції про недоторканність народних депутатів, коли застосував силу до Ірини Геращенко, намагаючись викинути її з приміщення ОВК. Нагадаємо, що тоді горе-ректор програв виборчу кампанію, зайнявши лише третє місце з 20,9% голосами виборців. 

Ця поразка Мельника свідчила про те, що підтримки серед діючого в той час режиму "регіоналів" в нього не було взагалі. Скандал з отриманням хабара в 2013 році це лише підтвердив. І, здавалося б, зміна влади має покласти в його неоднозначній трудовій біографії жирну судову крапку. Однак, цього не сталося. Виявилося, що колишній ректор Податкової академії має друзів серед керівництва судової гілки влади, а вона, як відомо, досі оглядається на Сергія Ківалова та Андрія Портнова. Зменшити їх вплив на систему могла б максимальна публічність судового процесу по справі Мельника, але правляча команда чомусь в цьому була не зацікавлена. Хоча, при всьому бажанні, назвати екс-депутата від ПР жертвою режиму Януковича ніяк не можна. 

Особливо цинічним рішення Ірпінського міського суду виглядає на фоні вчорашньої обіцянки глави держави про те, що першими за корупцію сядуть прокурори та міліціонери. Петро Мельник не належить ні до тих, ні до інших, але мав відношення до податкової сфери, а це теж недалеко. Зрештою, звільнення з-під варти під заставу сина ще одного скандального персонажа – голови Апеляційного суду Києва Дмитра Чернушенка лише підтверджує, що зараз в країні правлять бал саме судді, але аж ніяк не Кабмін, в тому числі МВС, президент, чи Верховна Рада. Оскільки будь-яке їх рішення може бути відмінене, знівельоване чи просто розтоптане якимсь суддею Ірпінського міського суду. Саме їх старання дозволяють перетворити боротьбу з корупцією у віртуальну імітацію бурхливої діяльності, яка не має жодних наслідків та результатів. Відтак, корупція в Україні залишається, це визнають усі, а тих, хто нею займається, немає. Вони невидимі, і такими їх роблять саме суди.