Государство

Суддям офіційно дозволили брати хабарі?

Будь-який суддя розуміє: або він не буде брати хабарі і його звільнять через півроку, або він братиме хабарі, і через півроку все одно піде у відставку без наслідків для себе

Фото: 112.ua

Судді Аніпка, Мікуліна і Кухленко вирішив, що обвинувачення не надало достатніх доказів того, що колишній ректор Податкової академії Петро Мельник вимагав хабар у 80 тис. грн. за вступ до академії, при отриманні якого його і затримали у 2013 році. Суд також ухвалив рішення про скасування арешту з майна Мельника та повернення йому застави у розмірі 609 тис. грн. Вердикт Ірпінських суддів викликав чергову хвилю фейсбучних дописів на кшталт "всі судді - козли". Народ вимагає від влади негайно відсторонити суддів і порушити проти них справу.

А поки громадяни висловлюють невдоволення ірпіньською трійцею у мантіях під заставу тихенько вийшов інший фігурант корупційного скандалу - перший заступник начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимир Шапакін. Йому Печерський суд обрав міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 3 млн. 200 тис. грн. Такою була сума хабара, на якому заступник Шокіна Давид Сакварелідзе і бійці "Альфи" заскочили цього прокурорського працівника. Інший фігурант - заступник прокурора Київщини Олександр Корнієць - поки ще в СІЗО. Але навряд чи надовго. "Переконаний, що судді, які ухвалили рішення відпустити під заставу заступника прокурора Київської області і чиновника Генпрокуратури мають буди відсторонені від роботи. Відповідне звернення я направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Переконаний, що до таких суддів та таких рішень має бути проведене розслідування", - гнівно відреагував на печерське "правосуддя" віце-спікер Андрій Парубій.

Чому ж українські судді і далі безстрашно штампують сумнівні рішення, виправдовують "мельників", встановлюють незначні суми застави для хабарників? Тому що у них дуже швидко минув страх перед покаранням.

Проте, мабуть, всі погодяться з тим, що ні ірпіньські, ні печерські, ні будь-які інші судді, що приймають подібні рішення, роботи не позбудуться. Доведено тими ж таки суддями Печерського райсуду: скандально відома суддя Оксана Царевич, яку відсторонили від роботи, і далі працює. Тож гучна справа проти неї, суддів Вовка і Кицюка, які виносили неправомірні рішення під час Майдану, лопнула як мильна булька.

Чому ж українські судді і далі безстрашно штампують сумнівні рішення, виправдовують "мельників", встановлюють незначні суми застави для хабарників? Тому що у них дуже швидко минув страх перед покаранням. Закон про очищення суддівської влади, пропонований Мінюстом, минулий парламент серйозно пом'якшив. Через це практично ніхто із суддів посад не лишився, а у більшості випадків голови судів були знову переобрані. Аж до березня про очищення судів знову нічого було не чутно. Тоді відсторонили вже згадану трійцю з Печерського суду. У червні таки вдалося змінити склад Вищої ради юстиції та призначити там нового голову. А в кінці червня у кабінеті очільника Апеляційного суду Антона Чернушенка провели обшук, парламент дав згоду на його арешт, але суддя зник. Де він нині перебуває, невідомо. І ось кілька днів поспіль карнавалять судді на Печерську і в Ірпіні. Карнавалять, бо чудово розуміють - максимальна неприємність, яка може їх спіткати, це звільнення. Кримінал же їм не страшний, оскільки як каже прислів'я "ворон ворону око не виклює". Але бути просто звільненим - це якось "по-лоховському". Зовсім інша справа - піти з посади з кругленькою сумою в кишені. Через це маємо банальну змову суддівського корпусу: судді розуміють, що або вони не братимуть хабарі і їх звільнять через півроку, або братимуть хабарі, і через півроку все одно підуть у відставку без будь-яких наслідків для себе. Тож, кому судова реформа, а кому - нагода востаннє зірвати гарний куш.

Для того, щоб припинити цю ганебну практику, необхідні не точкові удари по суддівському корпусу, а його повне оновлення. Простіше кажучи, треба звільнити всіх суддів одним рішенням Верховної Ради. І призначити публічний конкурс на заміщення вакантних посад. Як це можна зробити швидко, демонструє МВС. Столичні даішники звільнені, замість них на вулиці вийшли поліцейські. На них поки дивляться як на диковинку, а "ватні" газети полюють на помилки поліціянтів і роздувають з них скандали. Проте з часом до поліцейських, які не беруть хабарів, звикнуть. Так само необхідно вчинити і з суддями, які отримали посади за ківаловськими, портновськими квотами. Набрати нових, звісно, не означає, що корупцію з суддівських лав вдасть повністю викорінити. Але принаймні нові судді матимуть страх, що за неадекватні рішення їх легко можна поміняти і посадити.