Государство

Світ заговорив про мир в Україні: що виграли ми, що росіяни

Впливове американське видання The Washington Post вважає, що Путін виграв війну в Україні. Він "заморозив" конфлікт на сході і при цьому зберіг вплив на українську політику. "ДС" спробувала розібратися, чи так це насправді

Фото: globallookpress.com

Думку про перемогу Путіна американському виданню висловив науковий співробітник Інституту Брукінґса Марвін Калб. На його думку, коли російські війська перетнули кордон України, Путін намагався продемонструвати, що у війні між Росією і Україною РФ переможе. Він побачив, що Захід не готовий воювати за Україну - і "заморозив" конфлікт на Донбасі, як він зробив в 2008 році в Грузії. До того ж, зауважує Калб, Кремль в значно більшій мірі, ніж західні керівники, може впливати на економічні, політичні та дипломатичні події в Україні, а при необхідності і контролювати їх. Але за свою "перемогу" Путін заплатив високу ціну: його репутація постраждала, економіка РФ "спотикається" і країна повертається до внутрішнього хаосу і невдоволення, яке поступово посилюється.

Пан Калб по більшості позицій має рацію, проте його критичні зауваження на адресу західних політиків, зауваження цілком справедливі, - це погляд на ситуацію з Вашингтону. У світі заговорили про мир в Україні, а завжди, коли починаються такі розмови, всі хочуть зрозуміти, хто ж у війні переміг. Хоча з усіх воєн потрібно насамперед всім виносити уроки. "ДС" спробувала проаналізувати, хто що виграв і що програв у війні на сході, і які уроки для себе має винести. Відразу зауважимо, Росія нічому не навчилася. Тому будемо говорити про нас і Захід.

Що виграв Путін

Гібридна війна довела свою ефективність  

Військовий конфлікт на сході - лише видима частина авантюри, яку здійснила Росія в Україні і через нас - насамперед в країнах ЄС. Є й невидима - це ефективне використання пропаганди, головними жертвами якої стали громадяни РФ та жителі Донбасу. Ця пропаганда мала свого реципієнта й на Заході, але не стільки серед обивателів (ситі європейці давно байдужі до чужих проблем), скільки серед політиків. Путінська пропаганда змушувала їх реагувати, нервувати і навіть протидіяти. А найгірше, що Кремлю вдалося сформувати у переважної більшості жителів Європи стереотип, що в Україні - громадянська війна, а не російська агресія. Те, що Путін - "поганий хлопець" європейці добре розуміють, але є проблема: збройні конфлікти паралельно з українським тривають ще в декількох країнах, у тій же Сирії та Іраку, і специфіку саме війни на сході жителі Заходу не зовсім розуміють. А наші МЗС й Мініфнормполітики не надто й намагалися пояснити європейському обивателю, що відмінність між "ДНР-ДНР" та "Ісламською державою" саме у тому, що донецькі і луганські терористи - не "ополченці" і не ідейні "опозиціонери", а маріонетки Кремля. Які зникнуть так само швидко, як і з'явилися. Коли Путіну набридне гратися в "Новоросію".

Саме завдяки гібридній війні, йому вдалося відсунути Україну з перших шпальт західної преси. Тепер про Росію говорять не в контексті агресії проти нашої країни чи збитого "Боїнга", а в контексті появи російських військових "експертів" у Сирії. А це означає, що Путін почав іншу гібридну війну. Але це вже зовсім інша історія.  

Вплив Росії на українську політику залишився сильним

Розпочинаючи війну, у Кремлі добре розуміли, що через економічну залежність наша держава не зможе враз обірвати всі зв'язки, застосувати максимальні санкції або ж відібрати у росіян бізнес в Україні. В наелектризованій громадській думці повільність уряду викликала значне несприйняття. Так само українців дратує постачання в Крим електрики, продуктів, товарів. Але окрім можливості тиску економічними важелями, головною перемогою Кремля можна вважати той факт, що фактично не постраждали агенти впливу. "Опозиційний блок" має третю за чисельністю парламентську фракцію, безліч екс-"регіоналів" балотується в місцеві ради під іншими брендами. Всі ці політичні проекти розраховують на виборця-"ватника", а це означає, що ні Майдан, ні війна з Росією не змогли змінити свідомість дуже значної маси виборців. І, нажаль, значної кількості людей у коридорах влади, які замість заборонити Партію регіонів та її сателітів у різних формах і не допустити їх до парламентських виборів, зайнялися кулуарними "договорняками".

Путін зберіг всі свої зв'язки, адже майже всі олігархи в Україні завжди орієнтувалися на Москву. П'ята колона чисельно трохи зменшилася, проте її вплив - ні. І якщо у результаті місцевих виборів ми отримаємо "ватні" ради по всьому колишньому "біло-голубому" поясу (а ми їх отримаємо), Путін зможе відкорковувати шампанське.

"Заморожені" Крим і Донбас

З американським аналітиком Кальбом важко не погодитися - ситуація навколо окупованих Росією територій дійсно "заморожується". А це означає, що у нас на довгі роки є відразу три, вибачте на слові, геморої - Крим, "ДНР" і "ЛНР". Що робити з першим - гарна пропозиція надійшла від кримських татар - заблокувати будь-яке постачання на півострів з Великої України. З окупованим Донбасом важче, адже рано чи пізно там доведеться проводити вибори. Те генетичне сміття, яке отримає мандати, і далі контролюватиметься з Москви. Навіть коли уявимо, що Мінськ-2 виконуватиметься і Київ встановить повний контроль на кордоні з Росією. Історія повернення Сербської Країни до складу Хорватії, до якої часто апелюють наші політики, не зовсім правильний приклад. У Сербії не було і немає тих важелів, які залишаються у Росії. І доки у неї ці важелі залишаються, проблема не розсмокчеться.

Що виграв Порошенко

Єдність нації

АТО кардинально змінила українців. Не всіх, тисячі залишилися зашореними "совком" і готові й далі чекати манни небесної від держави. Точніше, гречки від кандидатів в місцеві депутати. Але змінилася молодь, вона перестала бути байдужою. І це дуже важливо. Якщо на Майдані українська політична нація постала, то війна її об'єднала. Зараз багато розмов про розчарування в реформах і політиках, які їх здійснюють. На цьому розчаруванні забагато спекуляцій, якими, нажаль, займаються партії правлячої коаліції. Очевидно, чубання гетьманів - це наше прокляття.

Однак окрім розбірок правлячих еліт суспільну солідарність руйнують ще три речі - відсутність реальної боротьби з корупцією на всіх рівнях, у тому числі на побутовому, небажання відділити бізнес від політики та невирішеність проблем учасників АТО. Адже нічого так не дратує громадян, як відчуття своєї упослідженості.

Остаточний геополітичний поворот у бік Заходу

Небезпека перемоги на місцевих виборах колишніх "регіоналів" дійсно здатна суттєво перетасувати внутрішні політичні розклади, але це не може змінити курс України на Європу. Хіба загальмувати. Путін, почавши війну, сподівався, що йому вдасться схилити Захід на перекроювання світу. Простіше кажучи, він мав намір зберегти контроль над Україною і не тільки. Варто згадати риторику Кремля про федералізацію нашої країни, про зміни до Конституції за московськими лекалами, про незавершеність "холодної війни" і таке інше. Проте афера не вдалася. Більш того, війна Росії проти України призвела до того, що Путін розгубив підтримку своїх традиційних партнерів в Європі - Болгарії, Чорногорії, Австрії, Угорщини. У нього було сподівання на промосковського Ципраса в Греції, проте лівак довів свою неспроможність керувати країною.

Санкції проти Росії підтвердили, що Захід не лише готовий прийняти Україну, але й здатний йти на економічні жертви заради покарання порушника світового порядку. Отримавши відкоша у своїх намірах переділити східну і південну Європу, Путін поліз в Сірію. Тому що все ще сподівається на страх світу перед російськими ядерними бомбами. Але і ця його авантюра закінчиться провалом. Більш того, втрутившись у сірійський конфлікт, Путін рано чи пізно накличе на росіян кару у вигляді ісламістів.

Можливість для здійснення реформ

Якщо війна на сході все ж йде до кінця, окрім подолання її страшних наслідків, Україна отримає час для проведення реформи. І це перемога. Яка далась дуже дорогою ціною. Іноді політики та експерти кажуть, що завдяки тому, що деякі райони Донбасу були окуповані, на минулорічних парламентських виборах вдалося змінити політичну архітектуру на проєвропейську. Проте зараз доведеться здійснювати реформи, які б дали можливість повернути Донбас не силою і не тиском на Путіна з боку наших партнерів, а успішним прикладом.

Кремль війною на Донбасі досягнув ще однієї речі - він посіяв ненависть. А ненависть одних, помножена на розчарування інших, це та вибухонебезпечна суміш, яку Кремль завжди готовий підпалити. Про це всім потрібно добре пам'ятати.