Государство

Віталій Кулик: Захід зацікавлений у відкритті другого фронту проти Росії на Північному Кавказі

Паралельно з бойовими діями на Донбасі стає неспокійно і в інших конфліктних регіонах колишнього СРСР

 

Зокрема, Молдова планує посилити захист від можливого виникнення сепаратистських рухів в країні. Крім того, активізувалися бойові дії на кордоні Вірменії та Азербайджану. В обох випадках будь який подальший розвиток подій напряму зачіпає геополітичні інтереси Росії. Що наводить на підозру про те, що за ситуацією і в Придністров"ї, і в Нагірному Карабасі може стояти Захід, який зараз грає на послаблення позицій Росії по всім напрямкам. Так це чи ні, "ДС" розпитала у експерта по Придністров"ю та Північному Кавказі Віталія Кулика.

- На днях у парламенті Молдови з"явився законопроект, який пропонує посилити відповідальність за сепаратизм. Очевидно, що така ініціатива напряму пов"язана з подіями в Україні. Але, малоймовірно, що Кишинів вирішив піти на такий крок без поради зі сторони. Отже, кому може бути вигідним початок анти сепаратистського руху в сусідній державі?

- Якщо говорити про нашу державу, то Київ не зацікавлений в тому, щоб вносити деструктив у переговорний процес по врегулюванню придністровського конфлікту, хоч він є і номінальним. А саме такі наслідки, судячи з заяв керівництва ПМР, буде мати антисепаратистська ініціатива Кишинева. Але влада Молдови і раніше не завжди узгоджувала певні політичні кроки з українськими партнерами, тому дивуватися тут особливо нічому. 

Однак, останній законодавчий маневр несе для нас певні ризики. Хоча, здавалося б, солідарність сусідів з Україною в боротьбі с сепаратизмом мала б викликати позитивну оцінку. Але це не так, оскільки згаданий законопроект може змінити поведінку Росії в цьому регіоні, і ці зміни точно не підуть нам на користь.

Все стає зрозумілим, коли ми залучимо до цього розкладу позицію ЄС. Адже, останнім часом Молдова не робить якихось важливих кроків, як у внутрішній, так і зовнішній політиці, без узгодження з Брюселем. Про це нещодавно заявив і глава уряду Молдови Юріє Лянке. І, власне, вигода ЄС у цьому випадку полягає в тому, щоб здійснювати тиск, як на керівництво Придністров"я, так і владу Росії.  

- Поясніть, чому превентивні кроки Молдови в боротьбі з сепаратизмом аж так невигідні Україні і чи можуть вони привести до "розморозки" давнього конфлікту? 

- Україна має свої інтереси в Придністров"ї. Це, по-перше, місія посередництва у врегулюванні придністровського конфлікту з Молдовою. По-друге, геополітичний вплив, формальний і неформальний, який Київ має в цьому регіоні. Але, основне, це те, що там проживає 100 тис. громадян України. І вони можуть постраждати від активізації діяльності російських спецслужб після того, як Молдова запустить в дію закон проти сепаратизму. 

Що ж до можливої "розморозки" придністровського конфлікту, то це малоймовірно. Бо в цьому випадку програють всі, адже, Росія, наприклад, без підтримки по суші Чорноморського флоту не зможе повноцінно захистити свої позиції в ПМР, Молдова немає достатньо ресурсів, щоб взяти під контроль Придністров"я, а Україна не має можливостей, щоб тримати під замком кордон з ПМР у випадку початку тут бойових дій.  

- Розглянемо тепер іншу конфлікту точку – Нагірний Карабах, де останнім часом активізувалися бойові дії на кордоні між Азербайджаном та Вірменію. Тут також присутні інтереси Росії і в цьому контексті цікаво, чи можливе між Баку та Єреваном відновлення повномасштабної війни? Адже такий сценарій може вплинути і на протистояння України та Росії на Донбасі…

- Поки що не видно достатньої мотивації всіх сторін цього конфлікту до подальшої ескалації. Тим більше, що зараз існує певний баланс сил в цьому регіоні. Зокрема, Росія передала Вірменії достатню кількість озброєння та військової техніки для того, щоб облаштувати ефективну оборону на кордоні з Азербайджаном. З іншого боку, Москва запропонувала Баку дуже комфортні умови продажу своєї зброї, чим суттєво зміцнила наступальні можливості азербайджанських військових. І у зв"язці з розташуванням російських військових баз на території Вірменії ці два фактори і створюють баланс сил. Цей баланс фактично є гарантією того, що вірогідність початку повномасштабної війни Азербайджану та Вірменії зведена до мінімуму. Але це не заважає подальшому продовженню позиційного протистояння, яке ми спостерігаємо сьогодні.

Зрештою, в цьому зацікавлена влада Азербайджану, адже невдовзі в країні пройдуть вибори, а загроза початку війни, як відомо, є найкращим мобілізуючим фактором для виборців. На що і розраховує команда Ільхама Алієва.

- Якщо ж все-таки Баку і Єреван не втримаються і розпочнуть повноцінні бойові дії, чи здатна в такому разі Росія захистити свого союзника по ОДКБ – Вірменію? 

- ОДКБ, при всій її військовій потужності, не є дієздатною структурою. Де-факто, основна функція цього утворення полягає в контролі кордонів союзу в Азії. Тому, Вірменія зможе розраховувати лише на поставки озброєнь та техніки, але аж ніяк не перекидання військових підрозділів союзників для захисту від Азербайджану. Однак, цілком вірогідно, що свої війська пошле на допомогу Вірменії Росія, але лише в тому випадку, якщо Азербайджан, захопивши Нагірний Карабах, який сьогодні номінально є незалежним утворенням, розпочне просування на територію Вірменії. В такому випадку у Москви просто не залишиться іншого виходу, оскільки йтиме мова вже не стільки про захист союзника, скільки про захист російського імперіалізму. 

- Наскільки вірогідним є варіант того, що ескалація конфлікту на кордоні Азербайджану та Вірменії є частиною сценарію США та ЄС по відкриттю другого фронту проти Росії, щоб відволікти її увагу та ресурси від бойових дій в Україні? 

- Існує така версія. Однак, тут потрібно чітко розділити інтереси Вашингтону та Брюселю. Зокрема, варто не забувати, що британська компанія British Petroleum, яка є управляючою структурою в нафтогазовому-комплексі Азербайджану, ніяк не зацікавлена в тому, щоб Баку вступив у війну з сусідом. Оскільки в цьому випадку компанія зазнає великих збитків. І, швидше за все, в її керівництва знайдеться достатньо аргументів, щоб переконати Лондон в неприпустимості такого сценарію розвитку подій. А влада Великобританії, в свою чергу, донесе це до керівництва ЄС. Зрештою, не зацікавлені у війні і інші країни співдружності, адже Азербайджан виступає енергетичною альтернативою Росії. 

Але це не має ніякого відношення до інтересів США, які напряму зацікавлені в дестабілізації ситуації на Північному Кавказі, щоб відкрити другий фронт проти Росії.

- А як щодо альтернативного варіанту? Не можна ж виключати, що загострення конфлікту між Баку та Єреваном спровокувала Росія, щоб посприяти росту цін на нафту або відволікти увагу від України? 

- Питання риторичне. Я особисто не бачу реальних дивідендів, які могла б отримати Росія з такого сценарію. В лютому російська "Транснефть" и азербайджанська SOCAR домовились про прокачку 1–1,5 млн. тон. нафти через Росію. Також Москва зацікавлена в продовженні торгівлі зброєю з Баку. Крім того, Азербайджан знизив свою політичну активність в Дагестані, немає активізації російських спецслужб в темах захисту прав етнічних меншин талишів та лезгинів Азербайджану, на яких маніпулював раніше Кремль.