Як Україна має відповісти на 20 років ув'язнення Сенцова

Вирок Ростовського суду щодо українців Олега Сенцова й Олександра Кольченка був передбачуваним. Так само, як і майбутній вирок Надії Савченко. У Росії, країні зі зміненою реальністю, інакше бути і не може. Ми маємо розуміти, що рано або пізно Кремль дасть відмашку на власний "трибунал" проти "київської хунти" і тоді почнуть садити наших хлопців, викрадених і вивезених в Росію. Слідком РФ регулярно звітується про купу справ, порушених проти "карателів". Цей хід Путін приберіг на випадок суду за збитий російськими терористами малайзійський "Боїнг".

У відповідь на вирок Сенцову і Кольченку Президент Петро Порошенко пообіцяв організаторам судилища, що вони самі сядуть на лаву підсудних. Це логічно, проте, нажаль, знову доводиться констатувати неприємну річ - Україна програє Кремлю у швидкості прийняття рішень. А звідси й інші проблеми, зокрема, невикористання судових вироків російським терористам для посилення нашої позиції на Заході. Прикро, але в тій же Європі завдяки російським вливанням та активній роботі агентури в сфері медіа склалася думка, що у нас громадський конфлікт, а не війна з російськими терористами. Лідери країн ЄС добре розуміють, що без Москви війна на сході вже б давно закінчилася і тому вони повністю на нашому боці. Що довела зустріч Петра Порошенка з Ангелою Меркель і Франсуа Олландом у Берліні. Але ці політики залежні від громадської думки в своїх країнах. Тому Росія не шкодує коштів на власну пропаганду в Європі, тому західним журналістам надають можливість відвідувати окуповані території, де вони отримують відфільтровану інформацію.

Завдання Кремля - крок за кроком формувати у європейців відчуття втоми від України, сумнів у здатності української влади вийти з економічної кризи та припинити війну на сході. "ДС" вже неодноразово наголошувала, що без активізації роботи із західними ЗМІ наших дипломатичних представництв, без ефективної співпраці із західними журналістами тут, в Києві, ми програватимемо інформаційну війну Росії і далі. Але віз і нині там. Іномовлення - це добре, але якою буде його аудиторія, якщо поки єдиним інформаційним приводом для європейського глядача залишається конфлікт на сході. Необхідно враховувати, що у європейського споживача інформації нині свої проблеми - хвиля нелегалів з країн Африки й Азії, постійні проблеми з Грецією, негативні економічні очікування і так далі.

Щоб перемагати Путіна у його війні за уми європейців, потрібні яскраві ходи. Ми не можемо конкурувати з Росією у фінансових вливаннях в західні ЗМІ, тому необхідно конкурувати переконливістю. Зрозуміло, що засудження Сенцова і Кольченка - це намагання Путіна підняти планку в торгах з Україною. Не просто ж так цей судовий вирок співпав із заявою "ЛНР" про внесення упійманих "грушників" Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва у списки для обміну полоненими. Москва намагається дати зрозуміти, що в перспективі Сенцова, Кольченка, Савченко можуть обміняти. Але ця перспектива залежить від наших поступок. Або ж від поступок Заходу. Тут можна згадати амністію перед Олімпіадою в Сочі, під яку потрапили Михайло Ходорковський та дівчата з Pussy Riot. "Цар", який хотів здатися лібералом, їх помилував.

Як відповідати на "пропозицію" Кремля? Не вестися на шантаж. Першим ділом уже завтра слідчі та судді, які займалися справою Сенцова і Кольченка мають бути додані до тих осіб, проти яких вже застосовані персональні санкції. Україна повинна ініціювати на світовому рівні "список Сенцова". А наша Генпрокуратура має порушити проти осіб, які у нього увійдуть, кримінальні справи і дуже оперативно передати їх до суду для заочного засудження. Що ж до двох "грушників", а, насправді, упійманих росіян набагато більше, то всі вони мають бути засуджені за терористичну діяльність до максимальних термінів ув'язнення. Суди над російськими терористами - це якраз і є та тема, яка буде цікавою західному споживачу новин. Підсудні не мовчатимуть про свої "подвиги" в Україні. Їхні зізнання пробиватимуть матрицю про "громадянську війну" в Україні, створену медіа-агентурою РФ в Європі. Чи врятує це Сенцова та інших політв'язнів? Ні. Але вони і самі розуміють, що поки Путін президент Росії, їх не відпустять.

Кремль дуже високо підняв планку шантажу України. Але це він робить через те, що ми втрачаємо час. Ще влітку минулого року МВС звітувалося, що порушило справу проти міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Чому він заочно не засуджений? Потрібно чітко розуміти: питання не у тому, хто більше засудить, а в тому, хто у цьому буде переконливішим.