Общество

Які вони, "скрєпи" по-американські

Освічені американки прагнуть мати міцні сім'ї з великою кількістю дітей. Про це свідчать соціологічні дослідження останніх років. Зокрема, дослідження щодо материнських настроїв освічених американок, зроблене центром П'ю

Стоп-кадр х/ф "Твои, мои, наши"

Воно свідчить про те, що за останні двадцять років рік кількість бездітних жінок зі ступенем магістра або вище знизилася з 30% до 22%. Найбільше жінок, які піддали ревізії свої уявлення про материнство - серед медиків: 35% жінок-лікарів двадцять років тому відмовлялося від дітонародження, наразі їхня кількість знизилася до 20%. Виросла також кількість жінок з високим рівнем освіти, які хочуть мати більше однієї дитини (з 23% до 28%), а краще - трьох чи більше (з 22% до 27).

Дослідники пов'язують ці зміни з тим, що жінкам стало простіше поєднувати сім'ю та роботу. Втім, є ще одна деталь, яка чинить вплив на статистику: більшу кількість дітей хочуть мати жінки, що перебувають у законному шлюбі. А тут також вперед вирвалися саме високоосвічені жінки. Згідно з дослідженням Галлап, здійсненим близько трьох років тому, саме жінки з високим рівнем освіти прагнуть узаконювати стосунки з чоловіками. Тоді ці результати були сприйняті ледь не як сенсація: цікавість до шлюбу загалом серед жінок США і Європи протягом кількох десятиліть знижувалася, але в той же час одна група піддослідних демонструвала впевнений ріст матримоніальних настроїв. Ця група - жінки зі ступенем магістра і вище. Це стало справжнім відкриттям, адже традиційно саме жіночу освіту вважають ледь не головним руйнівником сімейних цінностей.

Нинішнє дослідження додало пікантності попередньому: освічені жінки прагнуть не лише зв'язати себе узами шлюбу, але й створити велику сім'ю. І якщо прагнення укласти шлюб можна було пояснити тільки намаганням покращити матеріальний стан сім'ї і розподілити обов'язки з виховання дитини, то прагнення мати більше дітей не піддається такому приземленому поясненню.

В нашій частині світу ще міцно тримаються міфи про "традиційні сімейні цінності", несумісні з професійною роллю жінки. Все це має мало спільного з реальним життям, в якому "берегині" вносять у сімейні бюджети не менше, а часом більше, ніж "мисливці на мамонтів"

Насправді, не освіта є головним "могильником" сімейних цінностей у країнах першого світу, а соціальне забезпечення. Для більшості жінок з освітою не вище середньої значно вигідніше мати статус матерів-одиначок, і навіть, живучи з батьком своєї дитини у громадянському шлюбі, вони не поспішають укладати з ним законний шлюб, аби не втратити соціальну допомогу. Для жінок, які зуміли захистити диплом магістра, не кажучи вже про докторат, соціальні гарантії є значно менш привабливі. До того ж їм часто доводиться виплачувати кредити за навчання. Не кажучи вже про те, що просто хочеться цікавого професійного життя та росту. Все це ще донедавна змушувало велику кількість жінок взагалі відмовлялися від дітей або зупинялися на одному. Але ситуація, на щастя, змінюється швидше, ніж жіноча природа. Тільки-но обставини дали можливість жінці мати більше дітей без втрат (чи з мінімальними втратами) у професійній діяльності - і вона відразу погодилася.

Слово "обставини" не має вводити в оману. Змінилися не просто матеріальне забезпечення, технології і т.п. Головне, змінилося ставлення - і з боку роботодавців, які перестали ставитися до мам, що працюють, як до інвалідів. І з боку чоловіків, які готові ставитися до шлюбу як до угоди рівних. І з боку суспільства загалом - і до жінок, і до дітей. Тепер освічена мама - не нонсенс, не порушення світового порядку, а можливість трохи послабити тиск на бюджет. А дитина може прийти з мамою навіть на засідання ПАРЄ. 

В нашій частині світу ці уявлення також потроху приживаються - хоча, нажаль, дуже повільно. В нас все ще міцно тримаються міфи про "традиційні сімейні цінності", несумісні з соціальною чи, вужче, професійною роллю жінки, про "жіночі обов'язки", "берегинь" та інші "скрєпи". Все це має мало спільного з реальним життям, в якому "берегині" вносять у сімейні бюджети не менше, а часом більше, ніж "мисливці на мамонтів". Але міф - він на те і міф, аби змушувати нас весь час страждати від власної невідповідності вигаданим "стандартам".

Як демонструють останні західні дослідження, і що має здивувати тих, хто звик до патріархальних уявлень про "берегинь" - "традиційні сімейні цінності" мають шанс врятувати жінки, які є повною протилежністю "берегиням". І в цьому немає нічого дивного. Традиційні уявлення прив'язують нас до минулого, в той час як світ взагалі і стосунки у суспільстві змінюються. Шлюб, ця базова соціальна угода, також мусить змінюватися, а не консервуватися. Намагання загнати жінку "назад до вогнища" смішні і недоречні. І, головне, непотрібні - бо жінка, виявляється, цілком свідомо може обирати шлюб. Її не треба до того примушувати. Так само, як до дітонародження.