"Війна з хохлами" йде вже десятиріччя
Північна Корея поскаржилася в ООН на те, що кінематографісти готують змову проти лідера країни Кім Чен Ина. Йдеться про зйомки фільму "Інтерв'ю", за сюжетом якого телеведучий і його продюсер прибувають до Пхеньяну, щоб взяти інтерв'ю з Кім Чен Ином, але їх вербує ЦРУ з метою вбивства північнокорейського лідера. Фільм має вийти на екрани в жовтні. А відразу після цього, якщо вірити офіційній агенції новин КНДР, "будуть прийняті безжальні контрзаходи" проти такої відвертої "змови з метою вбивства вождя", "акту агресії і тероризму".
Можна було би посміятися з розлючених північних корейців, які так відверто змішують у власному інформпросторі та навіть у власних мізках реальність з художнім вимислом. Можна було би сказати, що в суспільствах, які загралися в пропаганду, кінець кінцем обов'язково стається масовий розумовий розлад. Адже з точки зору здорового глузду, навіть найгеніальніше кіно про те, як спрацьовує, приміром, пускова установка і починається ядерний армагеддон, до справжнього армагеддону, на щастя, не має жодного стосунку.
Втім, чи нам сміятися? Північним корейцям, якщо їх в ООН, наприклад, спитають, чи мають вони приклади такого явного впливу художньої реальності на фізичну (чи радше політичну), є, що відповісти. Таким дивовижним прецедентом стала війна на Сході України.
"Війна письменників", як назвав її Дмитро Биков у своїй статті в "Новой газете". Адже дійсно, цікавий факт: війська ДНР очолюють письменники-фантасти, які вже відпрацювали тактику і стратегію війни на території України в своїх книгах. Взагалі, як з'ясувалося, тема війни в Україні була дуже популярною в російській фантастиці останнього десятиліття. "З Україною", чи "проти України", чи "на території України", але завжди Росія на нашій території ставала на прю з якимось глобальним злом. Зазвичай, це буває США, або щось дуже на нього схоже.
Дмитро Биков знаходить пояснення цьому саме у природі фантастики - як жанру, який "працює з майбутнім", тобто щось про нього дізнається раніше за інших. З його точки зору, проблема в тому, що цим займалися погані літератори. Такі, як Стрєлков та його нинішній зам і колега по перу Бєрєзін. Графомани. От якби це потрапило до рук справжнім письменникам. Серйозним. Тим, які дотепер ігнорували такі "низькі" жанри - і, як бачите, дарма ігнорували...
Тобто нам, українцям, я вважаю, треба подякувати серйозним російським письменникам, що вони цього не зробили. Уявляєте, якби нашу реальність конструювали не вбогі стилем і уявою Стрєлков, Бєрєзін та інші автори дешевих російських фантастичних серій від ЕКСМО та АСТ, а, наприклад, Пєлєвін з Сорокіним?
Втім, хто таке сказав? Подивіться уважно на Гіркіна&Со, не кажучи вже про їхній інформаційний "тил" - цілком пєлєвінсько-сорокінські персонажі. Навіть сам Дмитро Биков в нього цілком вписується своїми роздумами в стилі "вбивства Ким Чен Ина", тобто перебуває у потойбічні здорового глузду і плутає причини з наслідками і ледь не впадає в містику, приписуючи поганим літераторам здатність до профетизму чи, принаймні, голосно нарікає їх "футурологами".
Раніше мене дуже цікавило питання, навіщо російські видавничі гіганти випускають таку купу відвертого сміття. Дешевого в усіх смислах - погано написаних, погано вичитаних, погано видрукованих на майже туалетному папері книг. Та от для чого. Виявляється, в цього брудного потоку був і читач. Судячи з накладів, доволі масовий. Який купував цей дешевий фаст-фуд в якості "чтива, яке не напружує мізки", і "конструював" разом з автором "війну з хохлами". Був і автор, який винаходив за письменницький скупий гонорар різноманітні приводи для такої війни, розробляв способи її ведення і, головне, ліпив "непереможних героїв", "справжніх чоловіків", які воюють за "справжні цінності". Існувала ціла індустрія уявної "війни в Україні". В результаті масовий споживач цієї дешевої макулатури виявився цілком готовим до того, що ця війна відбудеться. Що вона не просто можлива - що вона вже майже виграна.
Що залишалося головному кремлівському продюсеру всея Русі? Цей сюжет виявився таким затребуваним в споживачів, що він просто не міг не піти назустріч побажанням трудящих.
До речі, на цьому тлі стає зрозумілою просто патологічна активність російської фантастичної тусовки у обговоренні "українського питання". Свого часу я, особисто, була вражена тим, що саме фантасти, люди, які завжди мали найпрогресивніші погляди, критичне мислення, творчу сміливість, виявилися чи не найбільшими реакціонерами в тому, що стосувалося і подій Майдану, і Криму, і війни на Сході. А це, виявляється, пояснювалося дуже просто: цехова солідарність. А може, кругова порука людей, які давно і сумлінно виконували цілком зрозуміле соціальне замовлення, підтримуване видавцями.
