Общество

Чому патріарх Кирило не поспішає до України

Аби впливати на результати виборчого Собору, Кирилу зовсім не треба їхати до Києва. Тут і так достатньо сил, які будуть працювати на інтереси Москви

Патріарх Кирило не приїде до Києва ані на Архиєрейський собор, на якому обиратимуть нового предстоятеля УПЦ МП, ані на святкування Днів хрещення Русі. Про це повідомила прес-служба УПЦ. За їхньої інформацією, патріарх не поїде також в Крим, від чого його попереджав український уряд.

У запрошенні патріарха на Соборі 13 серпня, дійсно, не було жодної необхідності. По-перше, УПЦ, яка є самокерованою церквою "з правами широкої автономії" - і цей статус патріарх Кирило підкреслив у своїй промові, присвяченій пам'яті митрополита Володимира, - обирає предстоятеля з-поміж власних єпископів на власному соборі, і лише після того Московський патріархат потверджує їхній вибір. По-друге, запрошувати патріарха в Київ зараз було би просто нетактовно з боку митрополії УПЦ. Адже відомо, що патріарх Кирило є нев'їздним, а люди з його найближчого оточення отримали можливість приїхати до Києва тільки для того, щоби взяти участь в похороні митрополита Володимира. В цьому контексті запросити патріарха до України - це ще раз нагадати публіці і йому самому, що йому тут не раді.

Втім, патріарх виявив лагідність - він вирішив відмовитися навіть від поїздки до Криму. А саме таким був його першопочатковий план на Дні хрещення Русі - не пустять до "київської купілі", поїде до херсонеської. Він міг поїхати туди попри всі заборони з боку українського уряду - але вирішив цього не робити.

Війна війною, а патріарху Кирилу треба зберігати свій вплив на Україну. Для цього йому зовсім не треба особисто їхати до Києва чи, тим більше, до Криму. Він любить позувати на тлі українських пейзажів - але розуміє, що це не на часі. Наразі треба змиритися з недружнім тоном українських можновладців і перечекати, поки пристрасті пригаснуть.

Кінець кінцем, йому не те щоб дуже важливо, хто стане новим предстоятелем УПЦ - адже все одно цей будь-хто буде змушений рахуватися з думкою Московського патріархата, оскільки при всій самостійності і самокерованості УПЦ залишається структурним підрозділом РПЦ - і цього не змінити ані Майданом, ані війною з Росією.

Втім, від особи нового предстоятеля буде залежати ситуація всередині церкви - чи збережеться вона в цілісності, чи її частина відійде у новий розкол, чи цей новий розкол знайде спільну мову зі старим і як вони вирішать проблему свого канонічного статусу. Патріархові прекрасно відомо, як легко вирішуються часом питання канонічності - більшість нині канонічних церков колись була у розколі, а об'єднання з "розкольниками" з РПЦЗ сталося просто за його участі. Він знає, що за певних політичних обставин Україна може розраховувати на власну канонічну церкву - і робить все можливе, щоб це не трапилося, принаймні, за його життя.

Для того, аби впливати на результати виборчого Собору, патріархові зовсім не треба особисто їхати до Києва. Напевно, він і не збирався цього робити. В Києві є достатньо сил, які будуть працювати на інтереси Московської патріархії - як всередині церкви і самого Архиєрейсього собору, так і зовні, серед політиків і бізнесменів, які підтримують ті чи інші церковні групи. До того ж з Москви до Києва не може приїхати саме патріарх і ще кілька близьких до патріархії людей. А безліч іншого люду, який може справити вплив на події, як і раніше, користуються вільним в'їздом. І, напевно, вони вже тут.

Результати виборів предстоятеля УПЦ, навіть за умов відсутності особистого нагляду патріарха, навряд чи виявляться для нього неприйнятними. Єдиний, хто може постраждати від них - це сама УПЦ. Адже останні події показали, якими різними є інтереси і погляди Московського патріарха і, принаймні, великої частини його української пастви.