• USD 39
  • EUR 42.2
  • GBP 49.2
Спецпроекты

Кривавий коротун. Чи страждав Наполеон на комплекс власного імені

Стійке уявлення про те, що Наполеон Бонапарт був людиною надзвичайно високих амбіцій та невеличкого зросту, міцно закріпилося й тримається в суспільній свідомості протягом двох останніх століть
Иллюстрация: historia.ro
Иллюстрация: historia.ro
Реклама на dsnews.ua

Розмови про коротуна, який через психічний комплекс, викликаний фізичною неповноцінністю, прагнув завоювати увесь Світ, і в такий спосіб компенсувати свою ущербність, призвели навіть до створення однойменного терміну у психіатрії. Рідко можна знайти людину, яка б не чула, хоча б краєм вуха, про "комплекс Наполеона".

На думку психологів, зазначений синдром, притаманний чоловікам невисокого зросту. Їм буває дуже важко завоювати симпатію оточуючих і, передусім, жінок. Представниці жіночої статі, на рівні підсвідомості, відсіюють низькорослих претендентів на їхню увагу. Це спонукає коротунів компенсовувати недостатність зросту фінансовими, політичними чи соціальними досягненнями. Спостережено схильність таких людей до агресії, властолюбства й тиранічної поведінки, спричинених саме комплексом уявної неповноцінності.

Отож, повернемося власне до Наполеона. Слід зазначити, що малий зріст Імператора французів став предметом обговорення ще за часів його життя. На цю тему не говорили тільки ліниві. Це виносилося на перші шпальти газет і журналів в Британії, Росії, Австрії, Прусії. Сатиричні плакати із зображенням Наполеона заполонили Європу. Образ маленького, агресивного й кровожерного психопата, який прагнув зруйнувати порядок і баланс політичних сил на Європейському континенті, й відповідно, у Цілому Світі (зважаючи на європоцентричність тієї епохи), міцно вкорінився у свідомості європейського обивателя. Говорячи сучасною мовою, усе окреслене вище, з позицій сьогодення, можна впевнено назвати широкомасштабною антинаполеонівською інформаційною кампанією.

Спробуємо, спираючись на факти, розібратися у тому чи мала під собою ця пропагандистська риторика реальне підґрунтя? Аналіз документів, дає нам підстави зробити висновок про те, що підґрунтя таки було. Підтвердженням думки про хворобливе честолюбство Бонапарта є його власні мемуари. Скажімо про навчання у Паризькій військовій школі він писав: "Думка про те, що я не перший учень в класі, була для мене нестерпною". Біографи імператора зазначають, що під час навчання у Військовій школі юний Буонапарте (справжнє, несфранцужене прізвище Наполеона) часто вдавався до суперечок і бійок з однокласниками, прагнучи таким чином відстоювати свою, як йому здавалося ображену, честь.

Свідчення сучасників молодого Наполеона Бонапарта дають нам підстави зробити висновок про те що основною й більш імовірною причиною формування хворобливої психіки майбутнього імператора була майнова й соціальна нерівність між ним та його французькими однолітками, подолати яку, підліток прагнув усіма силами, а зовсім не зріст. Як відомо, до Франції Наполеон потрапив з далекої Корсики у 9 річному віці. Спочатку навчався в коледжі невеличкого бургундського містечка Отен, потім - у Брієнському військовому училищі. До речі, за свідченнями очевидців, особливими успіхами в навчані Буонапарте не відзначався. Проте, п'ять навчальних дисциплін були виключенням з правила: тактика, географія, математика, історія та філософія (ймовірно, він вже тоді бачив себе завойовником). До Паризької військової школи майбутнього імператора було зараховано лише після того, як він виграв популярний конкурс "Намисто Королеви".

Реклама на dsnews.ua

Наполеон не мав ні високого соціального статусу, ані достатнього матеріального забезпечення. Його родина була бідною і шанси вирватися з лабет нестатків були примарними. Так само він не міг похвалитися володінням на достатньому рівні французькою мовою, хоча й дуже хотів, проте, поки що це йому не вдавалося. Однокласники знущалися над корсиканцем, називаючи його "соломинкою у носі". Це образливе прізвисько походило від перекрученого на французький лад імені Наполеоне "La-paille-au-nez" (Ля-пай-о-не). І це принизливо-зменшувальне прізвисько доводило його до шаленства й безсилої люті, підкреслювало його меншовартість. Думаємо, це також певним чином вплинуло на формування переконань та життєвих принципів Бонапарта.

Його батько ще зовсім недавно зі зброєю в руках обстоював незалежність Корсики від Франції, а нині, здавшись на милість переможців (1769 р. Корсика стала французькою), змушений був служити окупантам. Тим часом в Парижі його син опинився в середовищі нащадків найвищої французької аристократії. Зважаючи на разючу майнову й соціальну відмінність між учнями, - це було дуже конфліктне середовище. Запальний характер молодого Наполеона штовхав його в бійку з будь ким, з будь якої причини. І кількість супротивників при цьому не мала для нього жодного значення. Невдовзі несамовитого "Корсиканця" (так стали звати Наполеона однокласники) залишили в спокої. Він був одинаком і був один проти всіх. Був приречений витримувати зверхність та приниження оточення. І ось це прагнення бути не гіршим, а навіть кращим за інших французів, відіб'ється у його характері на все подальше життя. У своїх спогадах Наполеон писав: "Я неодмінно хотів бути французом. Коли називали мене "корсиканцем", це було для мене найвідчутнішою образою".

1785 р. на Корсиці помирає батько Бонапарта. Це змусило Наполеона достроково завершити навчання й розпочати військову службу. Усі витрати на утриманню сім'ї, зокрема молодшого брата Луї, лягли на плечі новоспеченого молодшого лейтенанта. Слід зазначити, що служба в армії не принесла Наполеонові статків. Він страждав від постійного безгрошів'я. І лише Велика Французька Революція 1789 року дала шанс Бонапарту вповні реалізувати своє гіпертрофоване честолюбство й непомірні амбіції.

З 1793-му розпочався стрімкий злет у кар'єрі Наполеона. У 24 річному віці за заслуги перед Революцією його він призначають на посаду бригадного генерала, згодом, за діяльність пов'язану з придушенням роялістського заколоту у Парижі, - дивізійним генералом. Невдовзі він стає головнокомандувачем Італійської армії. І ось тут, випадковий епізод, що трапився під час італійської кампанії, в повній мірі оголив ступінь непомірних амбіцій та неосяжного честолюбства Наполеона. Під час перемовин з австрійським вищим генералітетом Бонапарт не може витримати зверхнього ставлення до себе з боку візаві і вкотре демонструє свою приховану сутність. В один з моментів він зривається і в запалі вигукує в обличчя австрійським аристократам: "За походженням, я рівний до ваших князів!". Але тоді ці слова не справили належного враження на аудиторію. Згодом, у 1806 році, він компенсує своє вражене австрійцями честолюбство, примусивши австрійського імператора зректися честі носити титул правонаступника Священної Римської імперії німецької нації.

"Злий карлик" послідовно перекроював карту Європи. За Австрією й Прусією, мали впасти до наполеонових ніг Російська та Британська Імперії. Англія, яка знаходилася на вершині свого промислового розвитку й активно шукала торгівельні шляхи для збуту своєї продукції, чи не найбільше страждала від політики Бонапарта, й особливо після ініційованої проти неї "континентальної блокади". Саме в Великій Британії піар-кампанія спрямована проти Наполеона набула свого найвищого розквіту, а легенда про кровожерного, злого, невгамовного карлика набрала найбільшої популярності. За свідченням тогочасних, та й сьогоднішніх англомовних джерел, повний зріст Наполеона складав 5 футів і 2 дюйми. Якщо перевести на сантиметри, - це приблизно 157-159 см. Британській преса рясніла карикатурами, що зображували пігмея Наполеона в оточенні велетенських французьких генералів у кудлатих хутряних шапках.

Все це було не чим іншим, як витонченою грою й вмілою маніпуляцією суспільною свідомістю. Мало хто знає про те, що наприкінці 18 століття у Франції, так само як і в Великій Британії, одиницею виміру був не сантиметр, до якого вже всі звикли, а так само фут. Лише фут цей був французький, і мав певну відмінність від англійського (на який наші сучасники традиційно орієнтуються). Певна річ, що вимірювали зріст Наполеона у Франції зовсім не у англійських футах. А якщо провести перерахунок за французькою шкалою, виходить що зріст Наполеона Бонапарта становив приблизно 169 см. А це, погодьтеся, навіть на сьогодні, не так вже й мало. Принаймні точно вищій за Путіна з Медведєвим.

Варто додати, що високі хутряні шапки, у яких зображувалося оточення Наполеона на карикатурах, що надавало й без того маленькому Імператорові, ще мізернішого вигляду - були останнім писком тогочасної французької моди. Їх навмисне носили для того аби надати власникові більшої величі й уявного зросту (про що середньостатистичний європейський мешканець міг і не знати). Тому, немає нічого дивного, що в ці шапки були вбрані французькі генерали. Наполеон же, надавав перевагу капелюхові з низькою посадкою, що не сприяло вирівнюванню його з оточенням. Так само відомо, що в оточенні Наполеона були, як на підбір, надзвичайно високі, як на той час, генерали. Справжніми гігантами були маршал Едуард Мортьє (195 см) та генерал Жозеф Суам (198 см). Гренадери, які оточували Наполеона, на зріст були не менші за 173 см (здійснювався спеціальний відбір). І всі вони носили ті самі високі хутряні шапки. Беручи ж до уваги той факт, що наприкінці XVIII - на початку XIX століття середній зріст європейського солдата сягав 164-165 см (це при тому, що надмірно низьких взагалі відсіювали), зріст Наполеона був цілком собі пристойний.

Підсумовуючи викладене, зазначимо: історія з Наполеоном - яскравий приклад чорного піару в історії, наскільки вдалого, що розвінчати його не так то й легко, навіть через два століття після його запуску в обіг.

    Реклама на dsnews.ua