Меморандум про єдину церкву: перша ластівка чи перша чарка колом?

Документ вже встигли назвати "історичним". Проте чи змінить він історію - питання відкрите.

Меморандум підписали керуючий Сарненською єпархією УПЦ митрополит Анатолій, керуючий Рівненською єпархією УПЦ митрополит Варфоломій, керуючий Рівненською єпархією УПЦ-КП митрополит Іларіон, керуючий Рівненсько-Волинською та Таврійською єпархіями УАПЦ митрополит Львівський Макарій, правлячий єпископ Луцького екзархату УГКЦ Йосафат, голова Рівненської ОДА Сергій Рибачок та його заступник Олександр Савчук.

Згідно з текстом документа, всі православні церкви Рівненщини погоджуються на тому, що визнають єдність і територіальну цілісність України, виступають за створення єдиної помісної церкви, засуджують дії Росії як агресора, засуджують захоплення храмів однієї конфесії іншою, але в той же час не заперечують, якщо громада хоче перейти з однієї юрисдикції в іншу.

Очевидці кажуть, що оцей останній, п'ятий пункт меморандуму став каменем спотикання - з його приводу авторський колектив сперечався близько півтори години. В результаті, він був вписаний у меморандум - і привніс у нього протиріччя. Бо "перехід громади до іншої юрисдикції" без прописаної процедури завжди буде виглядати для частини спостерігачів і навіть учасників саме "захопленням". Наприклад, яка кількість парафіян має бути "за" перехід, щоби це не вважалося за "захоплення храму"?

Втім, якби цей пункт не з'явився у документі, виникла би підозра, що сам документ створений з однією метою - убезпечити парафії УПЦ від переходів до УПЦ КП. Адже останнім часом перехід парафій набуває популярності на тлі війни з Росією і відмови керівництва УПЦ давати чіткі оцінки діям Кремля. Цілком можливо, що священнослужителі Рівненської єпархії в такий спосіб не тільки засвідчують свою вірність Україні, але й намагаються убезпечити свої парафії від бунту на грунті політичних переконань.

Ніякої офіційної реакції з Києва на це документ поки що не надійшло. Як не було офіційної реакції на всі попередні сигнали - масову відмову священників поминати під час богослужіння патріарха Кирила, вимоги дистанціюватися від Московського патріархату тощо. Канцелярія Київської митрополії, здається, просто "ковтає" ці сигнали - і вони тонуть в ній, як крик у подушку. Натомість митрополит Київський так само не звертає уваги на благословення, які роздають його підопічні на Донбасі ватажкам сепаратистів, чи навіть нагороджує орденами УПЦ російських церковних та біляцерковних діячів, що не приховують своїх антиукраїнських поглядів.

В такий спосіб, напевно, митрополит Онуфрій продовжує традицію митрополита Володимира зі збереження церкви, яка є "різною у єдності". Щоправда, за митрополита Володимира в Україні не було війни, і всі ці протиріччя були "регіональними особливостями", що не коштували людям життя.

Рівненський меморандум вже встигли назвати "історичним" - але його роль в історії поки що дещо перебільшена. По-перше, це поки що одинокий випадок. Якщо ця практика набуде поширення, це стане тенденцією і Київська митрополія втратить можливість просто ігнорувати ці події - так, можна буде говорити про поворотний момент в історії. Але він ще не настав. А по-друге, це не перший випадок підписання якихось документів про намір "створення єдиної помісної церкви". Ми це вже проходили навіть на більш високому - київському - рівні. І нічого, крім порожніх декларацій, ми не маємо дотепер.

Інша справа, що з Києва церковні реформи точно не почнуться - принаймні, за нинішнього керівництва. Тобто вся надія, знову-таки, на "ініціативи з регіонів". Отже, чекаємо, чи підхопить хтось естафету у рівненських владик.