Друг Балоги перевірив, чи готові українці стати росіянами
У запропонованому Василем Петьовкою документі прекрасним було все. До закону мала потрапити категорія користувачів Інтернету, яких називають "блогери". Тобто будь-хто з активних і навіть не дуже активних користувачів будь-яких проектів веб 2.0 від Livejournal до Facebook. Тобто майже кожен нинішній користувач Інтернету.
Проект, до болю схожий на нещодавні законодавчі ініціативи російської Думи, мав на меті змусити кожного з нас при розміщені інформації на своєму акаунті - включно з передруками - перевіряти інформацію до того, як її розмістити. Тобто, у разі прийняття, ви більше не змогли б запостити на ФБ щось на кшталт "френди та френдеси, тут є інфа, що наші накостиляли їхнім у останньому дворовому матчі!" - ви мали б спочатку звіритися з поточними даними турнірної таблиці. А енергійні любителі фотоетюдів на природі і навіть справжні журналісти більше не змогли б публікувати на своїх акаунтах фото та відео з чергового межигір'я - бо це "поширення інформації про приватне життя громадян". Також ми з вами більше не мали би права кидатися один в одного "ватою" та "укропом" у своїх постах - бо це є "ганьблення громадян за політичними переконаннями". Щоправда, у списку "ознак", за якими забороняється "ображати" поруч зі статтю, релігійними та іншими переконаннями, не був вказаний, на щастя, "рівень інтелектуального розвитку".
Аби краще за нами слідкувати, законотворчі пропонували кожного блогера зобов'язати відкрити свої справжнє ім'я, а також вказувати адресу для "юридичного листування". Зрозуміло, що електронна адреса правоохоронців навряд чи влаштувала б.
Все це пропонувалося з метою "захистити суспільство", зокрема, від "невчасної" інформації. Тобто окрім цілком зрозумілих претензій за неправдиву інформацію, блогера могли б переслідувати за законом за цілком правдиву інформацію - на тій підставі, що ця його правда трохи не на часі. І якщо правдивість інформації хоча б теоретично перевірити можна - то як перевірити її "вчасність", і хто мав давати відмашку для публікації поста на ФБ, залишається загадкою.
Отже, нам варто подякувати авторові законопроекту Василю Петьовці за те, що він готовий захищати нас від нас і у просторі (віртуальному), і навіть у часі (реальному). А окремо і особливо - за те, що готовий навіть відмовитись від свого захисту.
Бо причиною запропонованого законопроекту, як то заявив пан Петьовка вже після відкликання чудесного законопроекту, було бажання боротися з підступами "держави-агресора" на просторах Інтернету. Той факт, що запропонований ним законопроект цілком схожий на законодавство держави-агресора, пана Петьовку зовсім не насторожив. Може навіть навпаки - надихнув. От мають люди правильний закон - і як ефективно діють! Як тролять і закидають відомою субстанцією опонентів на форумах!
От тільки обмеження свободи слова - це не танки, які в разі чого можна в противника і скопіювати. Бо копіюючи Російську Федерацію - що законом про блогерів, що якоюсь безглуздою карикатурою на Кисельова в особі "Мінстеця", що, врешті-решт, потоком ненормативного словесного поносу на Фейсбуці, ми стаємо не просто схожими на своїх опонентів. Ми стаємо ними.
