Общество

Прокляття Поттера. Чому Ролінг воскресила золоту курку

Авторка Гаррі Поттера так і не змогла вийти за рамки підліткової літератури

Фото: newyork.cbslocal.com

Українські поттеромани затамували подих: у останній день вересня, незабаром після англійської прем'єри і вже традиційно - випереджаючи російську, в Києві представлять книгу "Гаррі Поттер і прокляте дитя" українською мовою. Це не восьмий роман завершеного дев`ять років тому циклу, а книжкове видання однойменного драматичного твору, написаного за сюжетом Джоан Ролінґ у співавторстві з Джоном Тіффані та Джеком Торном. Вистава вже два місяці йде в лондонському театрі "Палас", кажуть - із неймовірним успіхом. Але чи є цей проект успішним для самої авторки - велике питання.

Літературна "мама" підлітка-чарівника в круглих окулярах тримає слово, яке дала раніше: більше не пише про нього прозових творів. Та зарізати курку, яка несе золоті яйця, в пані Ролінґ не піднялася рука. Значною мірою цьому сприяла екранізація семикнижжя, яке продюсери Warner Bros. Pictures розтягнули на вісім фільмів, переслідуючи ту саму мету - змусити глядачів заплатити додатково. І ті заплатили без протестів, вимагаючи видовища чимшвидше. Друга частина "Гаррі Поттера і смертельних реліквій" побачила світ наприкінці 2011-го, утримавши таким чином увагу фанатів на п`ять років довше, аніж книга. Тож письменниця-мільйонерка вирішила спробувати себе в інших жанрах.

Однак дуже скоро з`ясувалося: Джоан Ролінґ стала заручницею не так Гаррі Поттера, як загалом підліткового сегменту книжкового ринку. Мова передусім про розвинутий західний, котрий має не менш вовчі закони, ніж будь-який інший бізнес, хіба з деякими незначними поправками. Після шестирічного мовчання письменниця запропонувала читачам "Несподівану вакансію", твір, витриманий у традиціях класичного англійського роману про надмірності виховання, коли за шляхетним фасадом закритого навчального закладу ховаються чорти й непристойні таємниці.

Але пані Ролінґ виявилася поганим маркетологом. З самим романом усе гаразд, крім одного: подібних книжок у книгарнях Великої Британії хоч греблю гати. Згадати хоча б класику у вигляді шпигунського роману Грема Гріна "Відомство страху", не кажучи вже про "Школу жахів" Елізабет Джордж, "Тугу струну" Вел Макдермід і тим більше - "Таємну історію" пулітцерівської лауреатки Донни Тарт. Через наповненість полиць аналогами, а головне - через те, що дорослому читачеві загалом байдуже до того, що письменниця, яка вважається дитячою, поміняла вектор, - "Несподівана вакансія" хоч і прозвучала, та звичних мільйонів авторці не принесла.

Не бажаючи здаватися, Джоан Ролінґ вирішила зайти з іншого боку - заховатися під чоловічим псевдонімом. Так 2014-го року з`явився автор кримінальних романів "Поклик зозулі" та "Шовкопряд" Роберт Гелбрейт. Але й тут письменниця зайшла на чужу територію. Точніше - на оране-переоране за останню сотню років поле британського детективу. Поява на ньому новачка не стала сенсацією і навіть коли псевдонім розкрився, на позитивну динаміку продажів це не вплинуло. Так, читачі отримали ще пару добротних жанрових творів, але не більше.

Роулінг заробила перший мільйон доларів винятково пером. Заразом ставши прикладом такої собі літературної Попелюшки - безробітна самотня вчителька написала казку в кав'ярнях, довго не могла опублікувати її, але одного разу прокинулася знаменитою. Не дивно, що письменниця хоче й далі лишатися в тренді, заробляючи при цьому гроші. Іншого тренду, ніж створений власноруч, вона не мала, екранізувати ж наразі поки немає що. Тож пані Ролінґ, зітхнувши, доводиться повертати Гаррі Поттера, хай і на інший - театральний майданчик. Книжкове видання тепер сприймається дещо вторинним, допоміжним продуктом. Проте це зовсім не означає, що поттеромани пройдуть повз каси книгарень - за перші три дні продажів у Великобританії розкупили 680 тисяч екземплярів п'єси.

Україна має з Гаррі Поттером особливі стосунки. Повторити успіх Джоан Ролінґ на нашому благенькому книжковому ринку вітчизняному автору складно, бо видавнича справа поки не є представницьким сегментом українського бізнесу. Ставка робилася на інше: випередити росіян. Тому перекладач Віктор Морозов працював у шаленому темпі, а видавець Іван Малкович зробив неможливе: переконав авторку, що українська версія Гаррі Поттера може мати свою, оригінальну обкладинку - до того часу права на видання іншими мовами продавалися в пакеті. Нині українське видання стоїть у Джоан Ролінґ на робочому столі.

Однак російські видавці, яких українці сьогодні успішно випереджають, насправді зацікавили українських читачів першими книгами ще до того, як на екрани вийшов "Гаррі Поттер і філософський камінь" Кріса Коламбуса. Досі лишається питання, чому свого часу росіяни помітили Гаррі Поттера й почали перекладати, а українці схаменулися згодом. Втім, навіть сьогодні найцікавіші книжкові новинки приходять до нас часто саме у російських версіях.

Останнього Гаррі Поттера українцям представлять на кілька місяців раніше за північних сусідів - там переклад обіцяють презентувати лише в листопаді. Хлопчика-чарівника небезпідставно називають головним українізатором молоді: аби прочитати нову книгу раніше, ніж вона вийде в Росії, наші школярі почали частіше звертатися до рідної мови. Проте дуже хочеться, аби в одному з небагатьох розвинутих сегментів українського книжкового ринку - дитячому - з`явилися свої автори, чиїх нових творів читачі готові чекати по кілька років і на прем'єрі яких буде такий самий ажіотаж.