Общество

Що робити з кумулятивним ефектом Деканоїдзе - Савченко

Головна проблема полягає в тому, що очікувана відставка Деканоїдзе та ймовірне скасування «закону Савченко» аж ніяк не зменшить рівень злочинності в Україні. Натомість все це може стати справжнім символом провалу правоохоронної реформи

Фото: tsn.ua

Схоже, винні у зростанні  майже на чверть кількості злочинів у нашій країні вже знайдені. Це Хатія Деканоїдзе, яка днями, власне, і озвучила цю неприємну статистику, а з приводу цього на неї, як ворони, злетілися "ляшківці", що давно живляться розкручуванням в суспільстві звичайної побутової ксенофобії.

Другою винною стала нардеп від "Батьківщини" Надія Савченко, точніше, позірні негативні наслідки дії закону її авторства, що передбачає зарахування одного дня, проведеного в СІЗО до суду, як двох днів у колонії. Мовляв, саме через це на тихі та мирні українські вулиці вийшла безліч рецидивістів, так що нема на то ради.

При цьому нав'язування українцям саме таких "цапів-відбувайлів" ідеально вкладається в існуючий тренд суспільних настроїв. Бо одні розчаровані фактичним провалом проекту залучення в процес українських реформ так званих експатів, передусім грузинських. Інші незадоволені тим, що "наша Надія", активно розпочавши перманентні сеанси словесного самовикриття, не виправдала завищених, по суті, очікувань від неї.

Тепер всі разом отримали просте і вдало персоніфіковане пояснення з приводу реального погіршення криміногенної ситуації в країні, тобто вийшов такий собі кумулятивний ефект. Прикметно, що нещадним критиком своєї "подруги по нещастю" виступає як раз вищезгадана голова Нацполіції, котра першою анонсувала вихід з в'язниць на волю 34 тисяч засуджених через дію "закону Савченко". Таким чином, одна "невістка" злочинності елегантно перевела стрілки на іншу "невістку", готуючи пристойне підґрунтя для свого відходу від справ. Адже проста мотивація: "Я устала, я пішла", а тим більше: "Я не впоралася" - абсолютно неприйнятна, хоча б з точки зору іміджевих втрат перспективного політика, ким пані Хатія вже є як в українському, так і в грузинському вимірах.

Очевидно,чому таку риторику Деконаїдзе поспішив підтримати її шеф Арсен Аваков. Бо, по-перше, за певною інсайдерською інформацією, він давно спить і бачить, як спекатися у своєму відомстві норовливої експатки з команди Міхеіла Саакашвілі. У відносинах з яким, до речі, у Авакова не все гаразд, і це всім добре відомо ще з часів епохальної "бе-бе-бе"-сварки. А, по-друге, будь-які критичні стріли на адресу Нацполіції рикошетом гатять прямісінько у голову МВС, апогеєм чого, приміром, стали недавні сумні події у Кривому Озері, що на Миколаївщині.

І хоча питання відставки Авакова не стоїть руба (адже його перебування на своїй посаді де-факто є одним із головних цементуючих елементів існуючої де-юре правлячої коаліції), але, як відомо, береженого Бог береже.

Втім, вішати всіх собак на "закон Савченко" задля красивої "картинки" кадрової рокіровочки - це, м'яко кажучи, відверте пересмикування. Безумовно, широка громадськість обурена тими, на жаль, непоодинокими фактами, що достроково звільнені зеки, повертаючись на свободу, знову беруться за старе, починаючи скоювати нові злочини. Однак, якщо йти лише за цією логікою, треба скасовувати не лише "закон Савченко", а й усілякі процедури амністії та виходів з в'язниці на волю за гарну поведінку. І взагалі, чом би не "удосконалити" законодавство, за яким той, хто вже потрапив до буцегарні, автоматично сідав би на довічне ув'язнення? Бо де гарантія, що злочинець, вчинивши свій злочин одного разу, у майбутньому не здійснить новий, ще більш тяжкий?

Але, якщо серйозно, то проблема тут не у законах, а у "совковій" пенітенціарній системі, яка абсолютно віджила себе. Система виконання покарань за своїм призначенням повинна допомагати людям, виправляти їх та виховувати. Втім, наша виправна система часто ще більше заганяє людей у тенета злочинного світу, виходу з якого вже нема. Більше того, головною метою "закону Савченко" було не те, щоб всіх випустити, а щоб підозрювані, провина яких не доведена, не сиділи у СІЗО роками. До того ж в камерах із жахливою антисанітарією, де сплять по черзі - хто вдень, а хто вночі. "Закон Савченко" робить незворотними, як мінімум, дві позитивні речі: змушує не вдаватися до арешту, якщо є така можливість, та не розтягувати досудове слідство на роки.

Зрештою, якщо зважати на українські прагнення до цивілізаційних норм, треба врахувати наступне. Одним із засадничих принципів сучасного правосуддя в демократичних країнах є неможливість покарання передусім невинної людини, що прямо витікає з презумпції невинуватості. Натомість правосуддя тоталітарних країн працює в геть протилежному ключі - краще покарати тисячі невинних, ніж хтось винний уникне покарання. Відтак, висновок напрошується цілком очевидний: замість того, аби волати про повернення у "прекрасне минуле", просто треба сконцентруватися на реальному покращенні цього закону вже сьогодні. Наприклад, багато експертів пропонують не винаходити велосипед, а використати досвід США, де повторне вчинення злочину автоматично збільшує термін ув'язнення. Проте для досягнення миттєвих піар-цілей ця робота марудна і нудна, одним словом, геть неефективна.

Подібна тактика пошуку піар-доцільності, схоже, виражається й в іншому, не менш важливому аспекті. У колишній міліції було загальноприйнятною практикою свідомо підтасовувати статистику злочинів. Коли треба, то якісь дрібні крадіжки просто не реєструвати, аби не псувати її величність звітність. А вразі чого - повісити на впійманого за один конкретний злочин "глухарів" зі всієї округи. Тепер же нова поліція, в яку за конкурсом прийшли абсолютно нові кадри, маніпулювати статистичними даними не навчена. Багато в чому через це і відбулося зростання злочинності на 23%, тим більше що близько 60% з дельти приросту кількості злочинів, за словами тої ж таки Деканоідзе, складають майнові крадіжки. Які, ще раз підкреслимо, у міліцейські часи іноді просто не фіксувалися, аби не злити начальство. І саме про це треба постійно говорити вищим поліцейським чинам. Як прояв реального та позитивного результату реформ. Утім, зручніше все списувати на війну, збідніння народу та буцімто криміногенний "закон Савченко".

І останнє. Звісно, замість пані Хатії можна призначити навіть умовного генерала Геннадія Москаля, тобто людину досвідчену та з бездоганною репутацією. Але зі старої системи. Тоді, можна бути впевненими, крива росту злочинності різко піде вниз. Частково цілком заслужено внаслідок високопрофесійних дій окремо взятого чиновника вищого рангу і підібраної ним команди. Але левова частка успіху буде завдяки поверненню до старих схем і практик як у питанні розкриття злочинів, так і всіх інших "надбань" радянської міліції. То ж, як і у випадку із повним остракізмом щодо "закону Савченко", при реалізації даного сценарію розвитку подальших подій на українській реформі правоохоронної системи можна буде поставити жирний хрест. І це в той час, коли соціологи фіксують найбільший з часів здобуття Україною незалежності сплеск рівня довіри до правоохоронців.