Общество

У людства забирають право на власні думки

Інтернет-компанії відповідатимуть на наші питання, навіть якщо ми „не хочемо ні про що питати"

Співвідношення обсягу корисних знань, одержуваних за допомогою комп'ютера, і витраченого на це часу поки вельми незадовільне, - таку заяву в ході інтерв'ю відомому венчурному інвесторові Віноду Хослі зробив гендиректор Google Ларрі Пейдж. "Ми вважаємо, що поки комп'ютери працюють вельми погано. Вони змушують безцільно блукати. Думаю, що співвідношення реальних знань, одержуваних через комп'ютер, і витраченого на це часу поки далеко не задовільне. Ми прагнемо вирішити цю проблему".

Як само? В Google знають, як: "Можливо, користувач взагалі не хоче ставити запитання. Може, він хоче отримати відповідь до того, як він поставив запитання". Ба навіть якщо не хоче - йому доведеться її отримати. Бо інакше - куди розвиватися Google? При тому, що попередній проект - кнопка "I'm feeling lucky", котра "вела відразу до відповіді", пропускаючи "зайвий етап", який передбачає можливість вибору зі списку відповідей, - був визнаний "неефективним". Нема чого дозволяти користовувачеві щось там вибирати. Списки йому не потрібні. Йому потрібна одна чітка відповідь - і хтось, треба думати, краще від нього знає, яка саме.

Та навіть більше - нехай користувач не витрачає ані часу, ані сил на запит - ми самі йому підкажемо, про що запитати. І це серйозно - Google дійсно знає, принаймні, здогадується з великим ступенем ймовірності, про що ви його запитаєте. А якщо він раптом помилиться і ви його виправите, він невдовзі під вас підлаштується і почне видавати помилкові запити значно рідше. А там ви й не зчуєтеся, як він почне підказувати вам, про що думати і чого забажати.

Загалом, в цьому немає нічого нового. За цим принципом працює телебачення - намагаючись не стільки враховувати попит, скільки формувати його власними пропозиціями. Ви вмикаєте "блакитний екран" і покірно сприймаєте те, що вам пропонують. Втім, ця покірність має межі - люди переключаються з каналу на канал, або й взагалі відмовляються від ТБ.

Більш цікава модель комунікації реалізована у соцмережах. Тут ви можете згенерувати власний меседж. Але частіше більшість користувачів включається в обговорення чужих меседжів. Натомість і самі "креатори" - свідомо чи підсвідомо - генерять такі повідомлення, які викличуть максимум резонансу аудиторії. Тобто соцмережі так само диктують людям про що їм думати і спілкуватися, як і ТБ, тільки з високим ступенем децентралізації, інтерактивності і аттрактивності. Тут правила диктують не олігархи, а культурно-психологічний "бек" "френдів".

В цьому сенсі Google, якщо йому вдасться запустити сервіс "відповідь до запиту" займе поки що унікальну нішу. Заходячи на стартову сторінку Google, ви будете вмикати свій власний, індивідуальний аналог ТБ-каналу, який буде сам пропонувати вам, про що би подумати і чим би зайнятися, якщо вже так сталося, що ви вийшли в Інтернет. Навіть якщо ви не хочете ні про що питати. Ну, то й не питайте. А ми все одно вам відповімо. Вони вже давно навчилися дізнаватися про те, що для нас важливо і цікаво. Якщо ви дотепер вважали, що це не так - послідкуйте за їх контекстною рекламою.

А тепер вони готові зробити наступний крок. Не просто надавати "довідкову інформацію" загального штибу - ситуація на дорогах, погода чи зведення з зони бойових дій та інша інформація загального користування. Вони готові ставити замість нас запитання, навіть якщо ми "не хочемо ні про що питати". Наші, індивідуальні запитання, про які ми самі "ще навіть не знаємо".

А вони знають. Як казав булгаковський герой, "теж мені, біном Ньютона!": ще вчора вас, наприклад, цікавило питання харчування вагітних. Не може бути, щоб за добу розсмокталося. То чи не хочете поговорити про це? Окрім харчування у вагітних є безліч інших проблем, про які вам варто подумати. Як щодо використання ліків чи фізичних вправ для "дам в цікавому стані"? А унікальні комерційні пропозиції так потрібних для вас товарів? І вже не має значення, навіщо ви вийшли в Інтернет, про що хотіли чи не хотіли запитати - все вже зробили за вас.

Таким чином, ідея "індивідуального інформаційного каналу зі зворотнім зв'язком" - питання найближчого майбутнього. Щоправда, її реалізація нічого не додасть ані вашій свободі, ані вашому розвитку. Мистецтво правильно поставленого запитання визнано надто високим, щоби віддавати його в руки першому-ліпшому. Тепер це робитимуть за нас комп'ютерні програми. Орієнтовані на "загально-середній" рівень, і заточені під те, щоб не надто напружувати дорогоцінного користувача. Він-бо повинен бути ситим, здоровим і платоспроможним - до самої смерті.