Общество

Як старі казки заново стирають межу між добром та злом

На думку дослідників, час позбавити казки братів Грімм та їх сучасників буржуазних умовностей і сусальної позолоти

Видавництво Princeton University Press видало ілюстровану збірку казок братів Грімм у першій авторській редакції, яка побачила світ у 1812-1815 роках. Ця версія казок не перевидавалася жодного разу, і в англійському перекладі видана вперше. З того часу збірка казок перевидавалася кілька разів за авторською редакцією - Якоб і Вільгельм Грімми постійно щось виправляли, змінювали, пом'якшували. З усіх цих редакцій найбільш відома версія, що вийшла у 1857 році.

За цей час у деяких казках багато що радикально змінилося. "Злі матері" майже повним складом були замінені на відомих нам з дитинства "злих мачух". Згадки про вагітність Рапунцель просто загубилися. Кількість смертей і крові різко скоротилися, а хеппі-ендів - збільшилася. Зважаючи на те, що казки братів Грімм, якими ми їх знаємо, доволі похмурі, важко уявити, що ж там було у першій редакції.

На сторінках The Gardian дослідники пояснюють такі метаморфози казкових сюжетів тим, що тексти поступово адаптувалися, а радше цензурувалися згідно зі смаками середнього класу. Тобто узгоджувалися з пуританськими вимогами моралі і "наївного християнства". В казках з'являлися християнські мотиви, натомість зникали феї, з'являлося моралізаторство, натомість зникали натуралістичні подробиці.

"Злі матері" майже повним складом були замінені на відомих нам з дитинства "злих мачух". Згадки про вагітність Рапунцель просто загубилися. Кількість смертей і крові різко скоротилися

Тобто нове видання відкриє читачеві тексти, максимально наближені до усної народної традиції. До тої "казки", яка зовсім не була "дитячим жанром" - просто тому, що тоді ще не було окремих "дитячих жанрів". До тої казки, яка є за сучасною класифікацією, є, швидше, горором. На кшталт "страшних історій", якими підлітки 80-х років минулого століття лякали один одного вночі у палатах піонертаборів. За цими розповідями коротали довгі зимові вечори великі родини - і нікому не спадало на думку нагнати дітей з кімнати, поки тут розповідають такі страхи, а оповідачі змагалися, хто краще налякає слухачів.

На думку видавця і дослідників, час позбавити казки братів Грімм буржуазних умовностей і сусальної позолоти. І дорослі, і діти мають отримати шанс познайомитися зі справжніми текстами казок. Питання чи варто боронити психіку дітей від страшних подробиць мусять вирішувати батьки, а не цензори ХІХ століття.

Взагалі, питання, які виникають у зв'язку з виданням цієї книги - яку самі брати Грімм не позиціонували як "дитячу", швидше, як "книжку для родинного читання" - має значно ширше звучання. Наприклад, воно стосується взагалі "оази дитинства". Чи варто тримати дитину у штучній ізоляції від життя, очікуючи, поки її психіка "достатньо зміцніє"? Багато люблячих батьків намагаються огородити свою дитину від усього, що може її травмувати. Але, по-перше, реальність сама час від часу вривається у дитячі куточки війною, революцією, смертю рідних, насиллям різного штибу. По-друге, дитинство - найкращій вік для навчання. Вчитися мати до справи зі страхом - це велика наука, яка ставатиметься у нагоді протягом цілого життя. І, нарешті, по-третє, більшість дорослих навіть не уявляють собі, як саме діти сприймають страшні історії. І чомусь вони їх потребують, як показує досвід "страшних казок", котрі діти розповідають одне одному у темних кімнатах.

Також може насторожити те, що у "народних" версіях казок дуже часто немає чіткого ділення на "добрих" і "злих", а отже, немає і чіткого морального месіджу. "Добро завжди перемагає" - це кліше, яке не має до справжніх архаїчних (і деяких літературних) казок жодного стосунку. А переосмислення казкових персонажів, яке зараз робиться у сучасній культурі - особливо у кіно - геть збиває засвоєнні з дитинства налаштування, бо чорне перестає бути чорним, а біле виявляється не таким вже й білим. Але це налаштування людей, які встигли познайомитися з казками у класичній "моралізаторській" версії. Сучасні діти, що знайомляться з казками у модернізованих версіях, вже не будуть мати таких чітких орієнтирів. Ця можливість багатьох лякає.

Втім, якими би не були думки про те, "якою повинна бути казка", завжди приємно отримати "правдивий", автентичний текст. Куди як приємніше мати до справи з чимось правдивим, аніж з "ложью", хай навіть вона "намек" та "урок" - що б там не казав поет. Який, до речі, також писав доволі жахливі казочки.