Общество

З Днем грамотності або де поділась ознака цивілізованості

Сьогодні своє професійне свято відзначають усі, хто пише

Байдуже - в газеті чи на паркані, у соцмережах чи довідках з ЖЕКу. Кожна людина, яка виводить від руки чи друкує літери на будь-якому носії - сьогодні має приймати вітання. Бо сьогодні - День грамотності.

Письменність, кажуть, є ознакою рівня цивілізованості, матеріального становища суспільства (не кажучи вже про духовне), його історичної перспективності тощо. Щоправда, письменність в цьому контексті розуміють доволі вузько - варто навчитися писати літери чи навіть просто закінчити початкову школу - і можеш вважатися письменним.

Втім, вимога, власне, грамотності в більшості "письменних" навіть з атестатом зрілості - задовольняється нечасто. Більшість випускників шкіл за десять-одинадцять років навчання так і не засвоюють мистецтва граматики. Всі зусилля з вбивання у голови учнів правил з підручників з рідної мови йдуть намарно. Не тільки в нас. От росіяни, наприклад, цього року запропонували при оцінюванні підсумкових шкільних творів не брати до уваги кількість орфографічних помилок. Бо це, бачте, неважливо, чи знає випускник правила, важливо - як думку викладає. Тобто зв'язок між здатністю поставити правильні літери в правильному порядку і здатністю поставити у правильному порядку слова і речення - втрачено.

Хоча загалом завжди було очевидно, що не робить помилок не той, хто зазубрив правила, а той, хто багато читає. Це знали навіть адепти правил - шкільні вчителі. Тобто знання з орфографії і здатність не просто "викладати думки", а і просто "мислити" - пов'язані між собою дуже міцно.

Цікаво, що більшість з нас схильні водночас перебільшувати "якість нашої шкільної освіти" і в той же час применшувати її значення. Велика кількість випускників наших шкіл впевнені, що "більша частина того, що викладали в школі, в житті не знадобилася зовсім". Але, тим не менш, міф про "найкращу у світі освіту" живе і квітне. Втім, вона, мабуть, не винна, що з неї не користаються.

Але ж не користаються. Ми про це здогадувалися і раніше, коли, приміром, споглядали цінники в магазинах з помилкою-двома у написанні одного слова. Але це стало зовсім очевидно в останні роки - коли безграмотність випускників радянської і пострадянської школи стала очевидною, бо стала доступною в "статистичних" кількостях. Народ масово пішов у соцмережі - і тут приховати незнання елементарних знань з рідної мови стало зовсім неможливо.

Втім, мені можуть зауважити, що мережене спілкування має зовсім інші правила. Тут і лексика інша, і позначення піктографічні багато важать, і "опечаток" багато - особливо, коли зі смартфону набираєш, і постиш, зазвичай, не вичитуючи (бо навіщо?) і т.д. І, до речі, навіть закид школі можна зробити - чому не враховує в мовних курсах новітню лексику і новітню (мережеву) граматику? Відповідь на цей закид, вочевидь, проста: по-перше, школа, нажаль, занадто інертна і забюрократизована структура, щоби змінюватися так само швидко, як сучасний світ - і це стосується не тільки і не стільки мови. По-друге, стосовно мови миттєво реагувати на зміни було би навіть зайвим - бо школа залишається тою скелею посеред швидкоплинного інформаційного потоку, яка дає людям уявлення про мовні норми. Для людей, які з якихось причин так і не відкрили для себе (або, відкривши, негайно закрили) світ книги, школа лишається першою і останньою можливістю з цими нормами бодай познайомитись.

Свого часу мережний "новояз" був цікавою модою. Треба сказати, що на початках саме люди з доволі доброю освітою і знанням мови (і не одної) розважалися, спотворюючи слова і мовні конструкції, комбінуючи іншомовну термінологію, звичні скорочення і відверті "приколи". Але загалом, безграмотність користувачів чомусь стала одною з "обов'язкових" ознак "демократизму" мережі. З популяризацією соцмереж ця тенденція набула катастрофічного розмаху - вимога до френдів "намагатися уникати граматичних помилок" тепер багатьма користувачами вважається ознакою "гнилого снобізму". Вимагати грамотності стало "неввічливо". Цікаво, чи не вважатимуть невдовзі "неввічливою" звичку писати без граматичних помилок.

Соцмережі в цьому плані стають цікавим полем для антропологічних і культурологічних досліджень. Приміром, вони виявляють хрестоматійне припущення про зв'язок мови і мислення, мови і свідомості. Чим більше безграмотності в стає в постах, тим менше змісту на стрічках соцмереж. Ще недавно колеги-журналісти турбувались з того приводу, що соцмережі, де кожен сам собі - кореспондент, а френд-стрічка - те саме ЗМІ, скоро лишать нас без засобів до існування. Але дивлячись на те, як швидко деградує це "ЗМІ" з приходом армії тролів різного штибу, заспокоюєшся за свій шмат хліба.

Заради свята я згодна один день на рік змирити і снобізм, і професійну гординю, і привітати всіх, хто так чи інакше, в будь-якій формі регулярно виявляє власну письменність. А ви, в свою чергу, також можете виявити сердечність і добру волю, привітавши з професійним святом свій найміцніший бастіон, що захищає від напливу помилок і каверзних питань щодо важких випадків у написанні - звичайний вордівський спелчекер.