Общество

Чому Західний світ будує стіну

Згідно з докладом Організації економічного співробітництва і розвитку, розрив між багатими та бідними у країнах - членах ОЕСР сягнув рекордних показників за останні 30 років

Иллюстрация: zachet.in.ua

І, кажуть, це не межа. Розмежування між бідними і багатими зростає. Це відбувається і в багатих, і у відносно небагатих країнах - таких як Індія, приміром. Але якщо для розвинених країн цей розрив не такий хворобливий - бо навіть найбідніші громадяни мають можливість вижити, то для бідних країн "бідність" означає, що смерть від голоду десь поруч.

Відповідно це загострює проблему співіснування багатих і бідних не в межах певних країн, а на планеті загалом. Намагання відкупитися від цієї проблеми з боку багатих країн - на які ще донедавна покладали надії - не діють. Міжнародні програми, спрямовані на те, аби "нагодувати Африку", тільки примножують проблеми. Міжнародні організації, які працюють над розв'язанням проблем бідних регіонів, здається, перетворилися на цілковиту бюрократію, яка віддає левову частку сил та засобів на відтворення себе. Причому "бідна" частина світу глобалізується не гірше, ніж багата. Ба навіть ефективніше - поступово хаос, який вона довго стримувала всередині себе, починає розповзатися картою світу.

І зовсім вже гротескний, Кустуриці вартий сюжет. У Британії під час перевірки автомобілевоза, у багажниках новеньких "Мазератті" було знайдено десять в'єтнамських мігрантів. Шикарно їздять...

Але багаті, як відомо ще з перебудовних часів, теж плачуть. Уявляєте, як їм незатишно? По-перше, на них все більше погано дивляться. Починаючи з Папи Римського, який не пропускає нагоди звернути увагу на соціальну несправедливість, закінчуючи африканськими мігрантами, які мовчазним докором сумління йдуть на дно Середземного моря. Зрозуміло, що кожен багатий містер Твістер не винен особисто перед кожним загиблим мігрантом. Але саме він стриже купони і не має жодного бажання змінювати систему, яка змушує когось іншого ризикувати життям.

Втім, так не може тривати вічно. Наразі Європа не має іншої відповіді на наступ бідних, ніж відгородження - чи "велика військово-морська операція по затоплюванню кораблів, які возять мігрантів". Але вже зараз ця стратегія неефективна. Бідність все одно проникає в неї - і у вигляді мігрантів, і у зростанні розриву у статках громадян. Рано чи пізно "світ багатих" перетвориться на фортецю в облозі.

Так не може тривати вічно. Наразі Європа не має іншої відповіді на наступ бідних, ніж відгородження - чи "велика військово-морська операція по затоплюванню кораблів, які возять мігрантів". Але вже зараз ця стратегія неефективна

Загалом, нічого нового для кіноспоживача - все це нам вже неодноразово показав Голівуд. Як багаті квартали відгороджуються "великими китайськими стінами" від решти міста (і світу), що потопає у безладі, бідності, хворобах (потім все закінчується, зрозуміло, повстанням та ламанням стіни). Чи, радше, як багаті кидають міста і переселяються в екологічно чисті місцини, які все одно обгороджують "великими китайськими стінами". Взагалі, найкращу ідею подав той-таки Голівуд - позаземні помешкання на Місяці чи орбітальних станціях, куди втікають зі збіднілої та екологічно-катастрофічної Землі усі "багаті", а бідні продовжують животіти у такій собі глобальній Африці. Кінець кінцем, я би радила їм втікати в космос - там простіше відбиватися від нелегалів, які зможуть куди як більш епічно, ніж навіть у Середземному морі, тонути у Великому Ніщо. Може, тому приватні компанії так активно взялися за розвиток космічних перевезень - сподіваються, що багатим клієнтам знадобиться?

Бо якщо не втікати - то треба наступати. Оскільки відсидітися за стінами не вийде - принаймні, так вважають у Голівуді. Щоправда, для того доведеться цілком зневажити міжнародне право і проголосити щось про "моральний обов'язок", наприклад. І тоді пройтися важким колонізаторським чоботом негостинними берегами Сомалі, врізатися глибше у материк, аби зустрітися з Боко Харам, диктаторами-людожерами і тими бандитами, які ще тільки претендують на цю роль. Єдине "але" - те, що "багатий світ", здається, став застарий для таких виправ. Йому зручно у його маленькому гетто. І міжнародне право і теревені про "суверенну владу" африканських людожерів, яку не можна порушувати ніза яких умов, захищають західний світ від необхідності діяти навіть надійніше, ніж, приміром, Україну від сусідської агресії.