Як врятувати українську мову від вимирання

Як заставити українців читати

Щоб відродити інтерес до української книги, необхідно наповнити нею наш сегмент інтернету. І покарати російські видавництва, які сіють антиукраїнську пропаганду

Фото: bukvu.com

Перш ніж говорити про проблему української книги, потрібно сказати про проблему книги загалом. Українці перестають читати. Зникає інтерес до будь-яких книг. І темпи перетворення українців у націю, яка не читає, дуже високі.

У кінці 2014 р. компанія TNS оприлюднила зведені дані соціологічного опитування, яке проводилося протягом кількох років, про ставлення жителів України до читання. Цифри вийшли гнітючі. У другому півріччі 2011 р. заявили, що не уявляють свого життя без читання книг, лише 31% українців (а без телевізора - 68%). Через рік цей показник знизився до 28%, ще через рік - до 26%, ще через рік, у другому півріччі 2014 р., - до 22%. Якщо потреба в книзі буде продовжувати падати такими ж темпами, то вже на початок 2020-х років її збереже лише вузьке коло дивакуватих інтелігентів.

Причому слабкий інтерес до книги перестав бути специфічною особливістю молоді. Він уже властивий усім поколінням. У другому півріччі 2011 р. різниця між віковими групами була ще досить значною: найменша частка тих, хто не уявляє свого життя без читання книг, спостерігалася у респондентів у віці 16-25 років - 22%, а у респондентів у віці 56-65 років вона досягала 42%. Однак в наступні три роки міжвікова різниця скоротилася. С одного боку, для багатьох українців, особливо для літніх, книга в умовах падіння рівня доходів стала мало не предметом розкоші. З іншого - саме та молодь, яка не відвикла читати, вміє задовольнити свою потребу в книгах без особливих фінансових витрат, скачуючи чтиво з інтернету. За даними TNS, за три роки частка українців, які читають переважно електронні книги, виросла більш ніж удвічі - з 6,5% у 2011 р. до 13,7% у 2014 р. Серед респондентов у віці 45-65 років ця частка в 2014 р. становила лише 5,5%, зате серед молодих українців у віці 12-24 роки вона піднялася до 24,6%.

Утім, більшість школярів і студентів читають лише те, що їм задають вчителі і викладачі. Багатьом молодим людям ця повинність настільки набридає, що, коли період навчання закінчується, вони взагалі зарікаються навіть дивитися у бік книг. Тому проблема аж ніяк не зводиться до питання про доступність книжкової продукції. За бажання будь-яку книгу можна знайти або в бібліотеці, або в інтернеті. І майже завжди у процесі пошуку потрапляють під руку інші доволі цікаві книги. Але бажаючих шукати виявляється усе менше.

У 2011 р. 32% респондентів TNS заявили, що взагалі не читають книг. У 2014 р. - уже 42%. Решта 58% включають в себя 17% тих, хто читає книги не частіше одного разу на місяць, 14%, які читають кілька разів на місяць, 17% - кілька разів на тиждень, 9% - кожного дня. Тільки останні дві категорії можна віднести до тих, хто регулярно читає. Сумарно вони охоплюють лише близько чверті українців, включаючи школярів і студентів, які читають з потреби.

Головна проблема в тому, що здобуття знань і культурний розвиток зараз котируються в суспільстві дуже низько. А падіння інтересу до читання - це лише наслідок.

Поле, залишене без бою

Тепер можна перейти до ситуації з українською книгою. Наклади мізерні, книговидавнича справа гине, та все ж не у цьому найбільша біда. Справжня катастрофа полягає в тому, що вже написані і видані за попередні роки і десятиліття книги українською мовою не знаходять свого читача. Конкурентну боротьбу за українських книголюбів виграє продукція російських видавництв. Виграє, навіть не перетинаючи державний кордон.

Головна боротьба за читачів зараз ведеться в інтернеті. У його російському сегменті з кожним роком збільшується кількість усіляких електронних бібліотек, де можна прочитати онлайн або скачати, безкоштовно чи за невеликі гроші, оцифровані версії друкованих книг різних жанрів. Там можна знайти не все, але майже все, що душа забажає, навіть те, чого немає в більшості російських публічних бібліотек, наприклад, раритетні видання, надруковані російською мовою в кінці позаминулого століття десь у Лейпцігу. Зрозуміло, що найчастіше це піратські копії невисокої якості, зате вони забезпечили таке книжкове багатство, про яке не могли й мріяти бібліофіли навіть років 15-20 тому.

Фото6 УНИАН

Український сегмент інтернету в цьому плані відстає не на порядок, а на багато порядків. Тобто не на роки, а на багато років. І якщо все пустити на самоплив, то ця проблема не вирішиться ніколи.

Майже така сама ситуація в торгівлі друкованою книгою. Запорізький дослідник Станіслав Свідлов на початку лютого повідомив про результати проведеного ним аналізу асортименту чотирьох книжкових інтернет-магазинів, у яких є можливість розсортувати книги за мовами. Виявилося, що література українською мовою становить 14,8% асортименту, російською - 80,4%, іншими мовами - 4,8%.

У магазині yakaboo.ua україномовні книги переважають тільки серед юридичної літератури (72,8%), а серед книг на тему краси, іміджу, стилю їх лише 1,5%, серед комп'ютерної літератури - 2,5%, серед книг, присвячених хобі і дозвіллю, кулінарії, психології, здоров'ю, - 3,1-5,1%.
У магазині chytayka.com.ua україномовні книги мають невелику перевагу лише в розділі "Освіта, підручники" (52,5%), а серед комп'ютерної літератури їх частка всього 1,6%, у розділі "Духовний світ і здоров'я" - 4,7%.

У магазині grenka.ua книги російською мовою домінують в усіх розділах без винятку, а в розділах "Техніка і транспорт", "Спорт і відпочинок" їх частка становить 100%, у більшості інших розділів - від "Здоров'я". "Природничих і точних наук" до "Художньої літератури", "Мистецтва і фотографії" - частка україномовної книги зведена до 0,8-3,8%.
У магазині f.ua українська мова трохи переважає серед художньої літератури (54,8%), але серед книг про відпочинок, хобі і спорт її частка всього 4,2%, серед бізнес-книг - 1,2%, а технічна література на 100% російськомовна.

У домінування російської мови немалий внесок зробили українські видавництва. Та усе ж таки головну роль відіграє продукція російських видавництв, яка заполонила українські книжкові магазини.

Зараз або ніколи

Щоб почати виправляти цю ситуацію, необхідно діяти одночасно у двох напрямках. З одного боку, потрібно створити бар'єри для продукції російських видавництв. Насамперед для тих, які беруть участь в інформаційній війні проти нашої країни. З іншого -нарешті почати державну програму з популяризації читання.

Найголовнішим пріоритетом Мінкульту має стати програма зі збільшення числа громадян, які активно читають. Лише чіткі пріоритети та відповідальність за цю роботу (наприклад, збільшення молоді, яка читає, на 10%) можуть заставити чиновників працювати у цьому напрямку.

Прикладом може бути підхід, який ми вже застосовували до російської кіно- і телепродукції, забороняючи показ фільмів і серіалів за участю акторів, які зайняли антиукраїнську позицію. Аналогічно слід заборонити ввезення в Україну будь-якої продукції тих російських видавництв, які надрукували творіння українофобів або випустили у світ книги й карти, що відносять Крим до Росії. Крім того, необхідно, щоб продаж російських книг на українському ринку здійснювався тільки з дозволу українського Мінкульту (зараз це 100%-на контрабанда).

З іншого боку, потрібно наповнити українською книгою наш сегмент інтернету. В минулому році було виділено з держбюджету 9 млн грн. на закупівлю для бібліотек книг українською мовою. У держбюджеті-2016 ця стаття витрат виросла до 51 млн грн. Було б розумно хоча б 20 млн грн. із цієї суми направити на оцифровку україномовних книг і створити легальні електронні бібліотеки з безкоштовним доступом до книг. При цьому в держави є усі можливості почати блокування російських інтернет-бібліотек, які розповсюджують піратські товари.

Важливо, аби туди потрапили перекладені українською мовою твори іноземних авторів. Вітчизняні письменники і вчені могли б зробити свій внесок, віддавши у безкоштовну оцифровку по одній із своїх книг. А від наших університетів можна було б отримати підручники і курси лекцій, на видання яких у друкованому вигляді із року в рік бракує коштів.

Ця програма повинна використовуватися для популяризації української мови та читання українською. Наприклад, можна кожного тижня складати список книжок - претенденток на пріоритетну оцифровку і надавати всім громадянам право підтримати будь-які позиції у ньому за принципом: за кожну книгу не більше одного голосу з однієї IP-адреси. Рейтинг повинен бути доступний для перегляду в режимі реального часу. А в неділю можна оголошувати в телеефірі десятку лідерів читацьких симпатій. Також можна регулярно оголошувати топ-10 електронних книг місяця, які найчастіше скачувалися з українських онлайн-бібліотек.

Це дасть змогу жорстко зв'язати в суспільній свідомості слова "книга" і "успіх". Книга дає культуру і знання, які, у свою чергу, є ключем до успіху. Якщо ця формула відкладеться у мізках українців, тоді і торгівля українською книгою почне рости. Можливо, це допоможе й нашим політикам усвідомити необхідність культури і знань для успіху України.

Про те, як законодавчо вирішити проблему державної мовної політики читайте тут