Мир

Чи дозволить РПЦ Ісусові Христові лишитися "суперзіркою”?

Скандал у новосибірську з постановкою опери „Тангейзер” все ніяк не вгамується. Обидва учасники конфлікту – режисер і новосибірська єпархія РПЦ – нарощують ставки

Фото: kp.ru

Поки Великий театр домовляється з режисером про постановку "Тангейзера" на головних підмостках країни, невгамовний єпископ висунув до новосибірського театру і режисера вимогу взагалі видалити з вистави образ Христа.

Якщо би новосибірському єпископу через суд вдалося примусити керівництво театру видалити Христа зі сцени - це могло би стати цікавим прецедентом. Це було би наступним знаковим кроком у непримиренній боротьбі за неймовірно делікатні почуття віруючих. Заявити своє виключне право на образ Христа - сильний хід, який внесе сум'яття в ряди різноманітних богохульників, які вважають, що можуть мати Христа за героя власного роману. РПЦ з усією відповідальністю заявляє, що тільки їй відомо, яким цей образ є, як може бути використаний, що про нього можна говорити. І якщо хтось насмілиться навіть за таких обмежень вивести на сцену чи екран цей образ - то, мабуть, і актора на цю роль має затверджувати РПЦ.

Якщо в Новосибірську все складеться як слід, РПЦ може спробувати взяти реванш за всі ті "блюзнірства", яких зазнав образ Христа протягом двох тисяч років з боку всіляких скоморохів, богомазів і куплетистів. За усі ті "знущання", які зробили образ Христа "зіркою" масової культури. Звісно, коли постановка опери - тим паче, рок-опери - збирає більше публіки, ніж літургія, це образливо. То чому б не припинити це неподобство простою забороною?

На прикладі новосибірської боротьби "за Христа" ми маємо можливість побачити, як віра у Живого Бога перетворюється вже навіть не на догму, а на бренд. А РПЦ перетворюється на корпорацію, яка намагається у межах власної території утримати виключне право на цей бренд

До справи можна підійти цивілізовано. Створити, приміром, погоджувальний орган, який видавав би дозвіл на використання цього образу, і без цього дозволу жоден медійно-мистецький Христос не мав би прориватися до публіки. Почуття вірних треба захищати не лише по факту образи, але й превентивно. Можливо, варто було би піддавати цензурі не тільки ті випадки, коли Христос - дієва особа, а й за умов будь-якої згадки про Нього у творі. Бо ж і в третій особі про будь-кого стільки єресі можна наговорити, що ніякі почуття вірних не витримають.

І тоді, нарешті, припиниться заробіток на імені і образі Христа, який так обурюють багатьох священнослужителів. Які, мабуть, вважають, що такий заробіток - виключно їхня прерогатива. Тому ні від кого іншого не почуєш так багато слів про те, що "митці звертаються до Христа тоді, коли хочуть зажити дешевої популярності". Подивіться на Дена Брауна, чи Казандзакіса, а чи й Михаїла Афанасійовича, який окрім зовсім "неканонічного" потрактування Христа, створив ще й доволі симпатичний образ Диявола.

Чи вичерпується образ Христа свідоцтвами чотирьох євангелістів? Питання, на яке важко дати відповідь навіть християнину, який має особистий досвід переживання цього образу. Але у будь-якому випадку цей образ бентежить митців вже дві тисячі років. Загалом, він мав би бентежити і вірних - бо поки Бог Живий, його можна обговорювати, переосмислювати, навіть сумніватися у Ньому і експериментувати з Його образом. Натомість намагання раз і назавжди заборонити будь-які спроби осмислити Його образ - це намагання перетворити Його на мертву догму. З мертвими догмами мати до справи простіше, ніж з живою вірою. Тому церква час від часу наступає на ці граблі.

Але на прикладі новосибірської боротьби "за Христа" ми маємо можливість побачити, як віра у Живого Бога перетворюється вже навіть не на догму, а на бренд. Бо мати до справи з брендами - навіть ще простіше, ніж з догмами. А отже ті, хто боявся "середньовічного мракобісся" можуть не перейматися. Ніякого Середньовіччя. РПЦ швидше перетворюється на корпорацію, яка намагається у межах власної території утримати виключне право на бренд. Ніякого мракобісся - just business.