Мир

Чи змінить Ісламська держава світовий порядок

Успіхи Ісламської держави наростають. Межиріччя палає, палає Сирія, запалена Африка, днями до ІД приєднався імарат Кавказ, у Туреччині - гібридна війна

Фото: mir.life

Тільки за останній тиждень ІД кинула виклик Кремлю та НАТО. Потік добровольців - великою мірою з "благополучних" країн - не всихає. Війна знову в тренді, а ІД готова воювати з будь-ким - з супердержавами, з нафтовими магнатами, з диктатурами, з демократіями. Вірус руйнування розсіяний у повітрі.

На цьому тлі система світового порядку, яка встановилася остаточно після Другої світової, виглядає втомленою і відпрацьованою. Вона все ще тримається, відтворює сама себе у все більш символічних ритуалах державного життя, але виглядає все менш адекватною, все менш здатною відповідати реальності. Її військові структури, виявляється, не готові воювати. Її миротворчі структури, виявляється, не здатні впливати на політику навіть держав-членів. Її гуманітарні структури виродилися у чисту бюрократію. Держави все більше замикаються у власних проблемах, які все більшою мірою зводяться до рівня соціальних виплат та балансуванні інтересів задля найкращого результату на найближчих виборах.

ІД виявилася дуже вигідною пропозицією на ринку ідеологій - позадержавна мережева структура, яка діє за принципом франшизи. Кожен, хто готовий включитися у війну під лозунгами ісламу в розумінні ІД, під прапором світового халіфату - може стати частиною цього глобального проекту. Він діє будь-де, де двоє чи троє збираються в ім'я світового халіфату, мають трохи зброї і готові її застосувати. Умови купівлі франшизи, як бачите, дуже лояльні.

Те, що ІД просуває себе як певний бренд і ставиться дуже прискіпливо до своєї медіаполітики, помітили вже давно. Але пояснити вибух популярності певного бренду лише тим, що він залучив професійних рекламістів, які, в свою чергу, побудували шокову рекламну кампанію, не вийде. Звісно, шокова реклама дуже ефективна - але лише на коротких дистанціях. Треба визнати, що ІД привертає увагу і залучає прихильників не лише чистою рекламою, яка "не потребує товару". В неї є товар. І її товар непересічний. Як будь-яка реклама, реклама ІД - це реклама способу життя. У виконанні ІД - це цілковита свобода і світла мета.

На цьому тлі система світового порядку, яка встановилася остаточно після Другої світової, виглядає втомленою і відпрацьованою. Вона все ще тримається, відтворює сама себе у все більш символічних ритуалах державного життя, але виглядає все менш адекватною, все менш здатною відповідати реальності

Руйнування - один з трендів ІД. Коли її бійці руйнують пам'ятки культури - вони руйнують символічний диктат. Тобто завдають ударів по самому світовому порядку. Вони рішуче ідуть проти правил гри. Вбивство дітей та відрізання голів на камеру - це такий самий месідж про "кінець загальноприйнятих цінностей", як і розбивання шумерських статуй. Кінець старого світу і, відповідно, віщування світу нового.

Цей месідж не може залишити байдужими тих, кому нема чого втрачати. Тих, хто виявився у глухому куті, з якого, за умовами діючого порядку немає виходу. Можна було би - як роблять це деякі аналітики - сподіватися на те, що це "звичайне повстання", яке рано чи пізно закінчиться приходом нової влади, яка, в свою чергу, почне придушувати надмірний радикалізм, шукати виправдань власної легітимності, тобто все закінчиться як завжди.

Проблема лише в тому, що те, що відбувається - не схоже на "як завжди" тим, що ми маємо виступ принципово неієрархізованої стрктури. До якої - принаймні, поки що - важко взагалі застосувати поняття "влади". І від того вона скидається на цілком ідейну.

До того ж якби йшлося виключно про повстання вбогих, було би дуже важко пояснити шалену популярність ІД у країнах "золотого мільярду". І не лише в університетської молоді, перегодованої Марксом.

Рекламні вбивства - надмірні, медійні, ритуалізовані - є частиною ще одного "новочасного" месіджа ІД: мета, яка є вищою за людське життя. ІД пропонує людині взяти участь у грандіозному проекті, який має надлюдську мету. Саме такої пропозиції дуже не вистачає на ринку ідей у благополучних країнах, які живуть травмами ХХ ст., бояться будь-яких "надлюдських" ідей - включно з ідеєю Бога. Але сенс життя завжди лежить десь поза межами людського. Виключити з життя людини прагнення до надлюдського - означає позбавити життя сенсу.

Фото: elconfidencial.com

І, нарешті, головна причина успішності реклами ІД у реципієнтів з Європи: вона пропонує активну дію. Після закінчення холодної війни згорнули амбітні проекти - космічні, військові - на користь добробуту. Натомість отримали проблему каналізування надмірної пасіонарності. Поліція добре знає, що після футбольного матчу підліткам треба дати побити вітрини - і в такий спосіб скинути зайву агресію. Зранку господарі поставлять нові шибки. Муніципалітет компенсує збитки. Втім, проблему надмірної сили, яка тамується під буржуазною чарівністю, ці спорадичні викиди не вирішують остаточно.

Можна зрозуміти також те, чому серед рекрутів ІД з благополучних країн - головно діти та онуки емігрантів. Справа не лише у збереженні релігійної ідентичності чи реваншизмі. Ці люди лишаються чужими і для країни походження, і для країни поселення. В результаті релігійна ідентичність виявляється для них єдиною "справжньою батьківщиною". Тому не варто дивуватися тому, що ідея світового халіфату так їм подобається - в ньому вони вбачають аналог Землі Обітованої. А за неї і повоювати варто.

Скажу відразу: будь-які аналогії зі становленням держави Ізраїль кульгають на обидві ноги. По-перше, тому, що ІД воює наразі на мусульманських землях переважно з мусульманами. Це, здавалося б, мало привернути увагу потенційних рекрутів ісламу - те, що їм доведеться вбивати найперше єдиновірців. По-друге, Ізраїль був намаганням дати євреям територію, географічні координати - землю, яка зможе прийняти розкиданих по світах євреїв. В той час як в ІД, здається, прямо протилежна мета - розкидати радикальний іслам по всьому світові. Перетворити світ на халіфат - мережу радикальних ісламських анклавів. І їхній найбільший ворог - саме іслам. Ті мусульмани, які прагнуть іншого. Тому, наприклад, нічого спільного немає в ІД з такими традиційними ісламськими радикалами як ХАМАС чи Хезболла, які є більшою мірою арабськими націоналістами, що воюють за певну територію.

Хочеться вірити, що в ІД все закінчиться "як завжди". Але не дуже виходить. Адже з такими явищами, як глобальна, планетарна мережева організація релігійних фанатиків людство ще не стикалося. Інтуїція підказує, що на глобальний виклик має бути глобальна відповідь. Можливо, для протидії виклику "франшизи фанатиків", якій неспроможні протистояти традиційні держави з традиційними силовими службами, виникнуть глобальні мережі спротиву та безпеки. Тоді можна напевно гарантувати певну перемогу ІД: вони таки зруйнують стару систему світового порядку, хоч, будемо надіятись, стануть жертвою нової і ефективної протидії.