Мир

Куди зібралась Шотландія і яка від того користь Росії

Прибічники руху „Краще разом” спираються на здоровий глузд, прихильники „Так, Шотландія” – втілюють мрію

Читаючи зранку чиїсь фрази про "єдину родину, яка повинна лишатися разом", я подумала, що натрапила на чергового адепта "руського мира" - і раптом побачила, що це цитата британського прем'єра Джеймса Кемерона. Цими днями Британію, яка зрозуміла, що незалежність Шотландії - цілком реальна і може трапитися вже завтра, - охопила справжня паніка.

Вони навіть не уявляли собі, наскільки це серйозно. Коли у 2012-м прем'єр Кемерон підписував единбурзькі угоди, за якими мав відбутися референдум про повну незалежність Шотландії, він скептично посміхався. Адже на той час підтримка повного суверенітету серед шотландців не досягала і 20%. Ідея виглядала маргінальною.

Тим цікавіше дивитися і слухати його тепер - коли напередодні референдуму підтримка цього "маргінального" проекту приблизно 50/50.

Вочевидь, до такого повороту сюжету Лондон не готувався ніяк. Британський уряд виказує розгубленість, то пропонуючи "ще трішечки автономії" і грошей, то лякаючи "наслідками". Але зрозуміло, що ніхто не знає як слід, що ж робити, якщо шотландці дійсно проголосують за незалежність. Газети малюють перспективи одна від другої похмуріші. Адже навіть "Юніон Джек" - британський прапор - без "шотландської" складової піде у небуття. Та і який такий "юніон"? За шотландцями можуть попроситися на вихід ірландці і валійці. Дехто вимагає "негайно вживати жорстких заходів" - щоправда, не зрозуміло, що мається на увазі. Попереду - політична, банківська, іпотечна кризи, паніка на біржах та інші ласощі. Інвестори потроху покидають Шотландію, але й Англії (бо яка ж вона буде Велика Британія?) прийдеться несолодко.

Поки що британський уряд нервово витягає з кишень останні пряники - обіцяє більше автономії у самоврядуванні і ще більших бюджетних повноважень. Символ Британії королева Єлизавета після консультацій з прем'єр-міністром відбула до шотландського маєтку королівської родини в Абердинширі, де лишатиметься до і під час референдуму, демонструючи свою любов до Шотландії.

Але шотландські сепаратисти лише посміюються над ініціативами Лондону - нас, мовляв, так дешево не купиш. І вони мають право на нотку тріумфу в голосі - адже Шотландія може стати першим прикладом того, як можна розвалити політичну націю у цілком благополучній країні. Спираючись при тому на старі, як світ, сепаратистські аргументи про те, що "нас не чують" і "ми всіх годуємо", а треба щоби Шотландія годувала тільки шотландців.

Загалом, успіх бренду "Так, Шотландія" - ознака часу. Розпад штучних наддержавних структур в Європі все ще продовжується - і відокремлення України від "братства народів" на одному кінці Європи навіть гармонійно доповнюється таким самим процесом на іншому кінці. Втім, Британія - не Югославія і не СРСР. Це не була ані імперія, в якій підкорені народи зазнавали тиску та асиміляції з боку титульної націй, ані штучне утворення з завойованих і утримуваних виключно силою етнічних територій. Принаймні останні років двісті.

У випадку з Шотландією ми маємо до справи швидше з соціальною, ніж етнічною мрією. Цікаво, що серед тих, хто готовий проголосувати за суверенітет - величезна кількість "шотландців в першому поколінні", дітей мігрантів. "Суверенна Шотландія" - це цілком "ліва мрія". Шотландська народна партія обіцяє, що коли "ми перестанемо годувати всіх", з'являться кошти виключно для себе - наприклад, на безкоштовну освіту. "Шотландська нафта" і "шотландський газ" мають годувати шотландців. Ідея дуже проста. Занадто проста. Адже доволі багато прикладів у світі, коли набагато багатша на ресурси країна безнадійно застрягає у "третьому світі", а її населення живе дуже скромно.

Але ж не варто забувати, що це мрія. Яка вкорінена, з одного боку, у європейській моді на лівизну, з іншого - у історичній образі. Шотландці є палкими прибічниками монархії, не люблять консерваторів (які зараз при владі), не хочуть віддавати свої податки на соціальні програми для мігрантів, вони хочуть реваншу за все - від страти Марії Стюарт до шахт, закритих рішенням Маргарет Тетчер. Так, можливо "залізна леді" витягла британську економіку з великої халепи - але хто сказав, що всі вже забули, яку ціну за це заплатили? Всі ці настрої дуже вдало каналізуються маркетологами, які розкручують бренд "Так, Шотландія".

Як і з будь-якою мрією, що ґрунтується на доволі хиткому ґрунті ірраціональності, з ідеєю "Вільної Шотландії" боротися важко. Британському уряду здавалося, що навіть дитині зрозуміло, що бути разом у стабільній економіці, залишатися частиною глобальної економіки у складі Британії - це такий аргумент, який ніяким популістам з ШНП не перебити своїми лозунгами. Але вони помилилися - недооцінили сили мрії і образ. І тепер перед ними надскладне завдання - знайти такі самі дієві і суто маркетингові рішення, аби переконати "братній народ" зберегти єдність.

Останнім часом стали популярними жарти про "ввічливих людей" на вулицях Единбургу. І в тому жарті - далеко не все жарт. Адже відділення Шотландії насправді вигідне для Росії. По-перше, це ослаблює і деморалізує Британію, на яку вона, на відміну від континентальної Європи, не має газового впливу і яка є відданим партнером США. По-друге, Шотландія змусить Європу переглянути власні погляди на сепаратизм у Східній Європі. Сьогодні, наприклад, Аксьонов вже виловився в тому сенсі, що визнання незалежності Шотландії автоматично означатиме визнання кримського референдуму про приєднання до Росії. Логіку в цій заяві, звісно, шукати годі. Але слово про "взаємозалежність" сказане. Росія навіть зможе взяти на себе лобіювання інтересів Шотландії у непростий перехідний період, коли Британія майже напевно буде намагатися ставити палки в колеса "братньому народу". Наявність у Шотландії газо- та нафтоносного шельфу в Північному морі підвищить інтерес і прихильність Росії до "шотландської свободи". Майже напевно Росія спробує в разі виходу Шотландії зі складу Об'єднаного королівства (і, відповідно, НАТО та ЄС) взяти її під свій "захист". От і знайдеться застосування для новоствореного Арктичного флоту.

Хто виграє від цього референдуму? Лондонські букмекери. Кажуть, що кількість ставок щодо результатів голосування - просто захмарна. Адже голоси поки що розподіляються 50 на 50.