Мир

Подвійна мораль Кремля: Україну без дозволу можна бомбити, а Сірію - ні

Росія свідомо і послідовно ставить себе поза системою міжнародного права

У Раді Федерації Росії задумалися над тим, як підсолодити пігулку "добровольцям", які воюють на українському Донбасі. Можливо, цих людей буде прирівняно до учасників бойових дій - тобто на них буде поширюватися пільги.

З цього повідомлення можна зробити кілька висновків, чи, радше, передбачень. Наприклад, що добровольців стає все менше - і треба якось стимулювати притік нових сил до лав "захисників Новоросії". Або, що Росія і надалі планує воювати, головно, руками найманців, а армію використовувати у разі крайньої потреби.

Але головний висновок - Росія визнає, що її громадяни беруть участь в якості найманців у збройних формуваннях на території іншої країни. І замість того, щоби віддавати їх під слідство і суд, згідно до міжнародних норм, збирається їх преміювати в той чи інший спосіб. Ба навіть вже преміює - десять "добровольців" з Північної Осетії вже нагороджені медалями за "захист Донбасу".

Те, що Росія перехопила в СРСР роль вірного друга терористів у світі, для нас не новина. Але дотепер це не виявлялося так яскраво. Ну, продати трохи зброї. Разом з воєнспецами. Ну, протягнути щось через міжнародні організації, чи навпаки - заветувати. Але останнім часом російське керівництво припинило грати у піжмурки. Трагедія малазійського Боїнга стала поворотним моментом, моментом істини - після цього класичного теракту (нехай і "випадкового") смішно було і далі щось приховувати. Та і неможливо. Росія швиденько прибрала з території України, подалі від випадковостей війни одного з ключових свідків (якщо тільки свідків) - Стрєлкова-Гіркіна і закрила його подалі в гріха якійсь обителі, щоби слідство не дістало. Тобто Росія очевидно заважає слідству щодо трагедії, безвідносно навіть до обґрунтованих звинувачень в участі у теракті. Цікаво, до речі, що коли сталася трагедія з польським "бортом №1" під Смоленськом, Росія чомусь не квапилася брати на себе відповідальність з огляду на те, що катастрофа сталася на її території. Але заяву про те, що "Україна несе повну відповідальність" за катастрофу малазійського лайнера, оскільки це сталося над її територією - зробили, не посоромились.

Втім, якщо братися до переліку прикладів подвійної моралі у виконанні російської влади - список вийде завеликий. От взяти хоча б бомбардування чужих територій. Здається, навіть самі росіяни вже не заперечують (принаймні, російські вояки), що російські "Гради" розстрілюють українську територію. На всяк випадок зазначу - без жодного дозволу на те з боку офіційного Києва. І в той же час Росія заявила рішучий протест проти авіаударів ВВС США по бойовиках Ісламської держави на території Сирії. Бо, бачте, спочатку треба отримати на те згоду законного уряду Сирії. А інакше це буде вважатися за акт агресії проти цієї країни. Тут два цікаві моменти. По-перше, ви пам'ятаєте, що Росія, не дивлячись ні на що, вперто не визнає своєї агресії проти України - не дивлячись ані на "Гради" на кордоні, ані на регулярні війська під Маріуполем. По-друге, зважаючи на ворожі стосунки між режимом Асада і Вашингтоном, зрозуміло, що подібні відозви - явно на користь ісламських терористів. Яких Росія, з притаманним їй завзяттям, взяла під свою опіку, не дивлячись навіть на те, що ті ж ісламісти, яких зараз захищає Лавров, погрожували всій Росії і Путіну особисто.

А здавалося б - тільки вчора один з російських сенаторів розповідав про те, що США варто було би ставати союзником Росії у боротьбі з ісламським тероризмом - хіба така вигідна пропозиція не варта якоїсь України? Хто зна, може, керівництву США і варто було би над нею замислитися. Але дуже вже ті, хто набивається в партнери, самі схожі на терористів. І чимдалі, тим менше це приховують.

Росія свідомо і послідовно ставить себе поза системою міжнародного права. І тим самим розхитує не тільки і не стільки безпеку в Європі і світі, скільки самі правові і політичні принципи організації сучасного світу. Не розхитує навіть - перетворює на абсурд. Але цікаво не це - багато є на світі діточок, які загралися на проїжджій частині. Цікаво, що полісмен, що стоїть на перехресті, підкоряючись купі інструкцій і бачачи в руках дитини гранату з зірваною чекою, замість рятувати ситуацію, чухає потилицю і думає, що в нього собача робота, і чи не варто цього разу обмежитись усною демонстрацією стурбованості.