Мир

Все, що треба знати про вибори в Росії

Вибори нічого не змінили ні у внутрішній, ні у зовнішній політиці

Путін може повторити за Медведчуком "Власть сильна как никогда", але на відміну від України у Путіна нема опозиції взагалі. Тому розмови про ослаблення режиму - це пусті балачки. Явка - трохи більше 40%, а в Москві трохи більше 30% (в російській столиці "Яблоко" набарало близько 11%, але це все одно четвертий результат по країні)

35% респондентів відмовилися відповідати на запитання екзит-пола, що говорить про те, що цифра багато в чому підтасовувалися і підганялися. За різними оцінками рівень фальсифікацій склав 10-15%

Зараз головна дискусія точиться про те, що низька явка говорить про делегітимацію влади Путіна. Насправді - це міф, яким хоче тішити себе опозиція. Путін отримав конституційну більшість. І навіть в столиці третина населення голосувала за його партію. Простіше кажучи, влада все ще міцно стоїть на ногах, а опозиції, як такої, просто не існує. В усякому разі поки що.

Низька явка не є проблемою і для майбутніх президентських виборів. За Путіна прийде голосувати значно більше людей, і це прекрасно розуміють в Кремлі.

Видимість опозиції і далі гратимуть прихильники Жириновського і КПРФ, при цьому компартія з трудом вирвалася на друге місце і обганяє ЛДПР приблизно на один відсоток. Це означає, що комуністи втратили статус "другої партії", а влада почне гратися в регіональні "войнушки" між червоними і псевдорадикалами. Ця сюжетна лінія вже запрацювала на виборах і буде продовжуватися напередодні президентської кампанії.

Ряд країн не визнали результатів виборів в Держдуму, але лише в частині голосування в Криму. Простіше кажучи, нове керівництво Держдуми перебуватиме в напівпідвішеному стані. Проте, говорити про повну обструкцію просто не доводиться. Найближчим часом вся робота дипломатії РФ буде полягати в тому, щоб добитися від умовних чехів чи словаків прямих контактів з керівництвом Держдуми, і я впевнений, що будуть знайдені якісь квазіваріанти, на які закриє очі Брюсель і які розпіаряться росіянами і нашими зрадофілами.

Єдине невирішене питання внутрішньої політики - Дмитро Медведєв. Знімати його не можна, бо він не має політичних амбіцій і ручний. Але його треба знімати, бо треба щось робити з економікою. Цей "казус Медвєдєва" є великим позитивом для нас, бо саме через нього економіка РФ буде продовжувати валитися, а значить, ресурсів для геополітичних прожектів ставатиме менше.

В середньостроковій перспективі політика Путіна щодо України залишатиметься незмінною. Чи варто очікувати повномасштабних бойових дій? На жаль, виключити цей варіант розвитку не можна і треба готуватися до нього.

У внутрішній політиці Путін буде йти шляхом ще більшого закручування гайок. Симптоматично, що газета "Коммерсант", яка останнім часом стала головним "зливним бачком для російських еліт" саме в день виборів оприлюднила дані про створення міністерства держбезбеки зразка саме сталінського МГБ. Тобто, на базі ФСБ буде утворено надорган в статусі міністерства, який буде курувати найбільш резонансні срави Росії.

Повалення режиму Путіна найближчим часом взагалі не проглядається. Він зачистив своє старе оточення із кооператива "Озеро", а нове покоління ще не окріпло настільки, щоб почати гратися в велику політику. Він став одним-єдиним гравцем, і в цьому його найбільша слабкість - тепер все залежить від його самопочуття і роботи його головного мозку.

Із приємного: ублюдок Вадим Колєсніченко балотувавсчя від партії "Родіна" і благополучно черговий раз пролетів.