Мир

Чому зберегти мир у всьому світі можуть лише екологи

Нинішня політична криза мусить стати сигналом до зміни економічної системи, заснованої на вуглеводнях

Фото: pivnich.info

Наступного тижня проводитиметься світовий самміт з глобального потепління. Напередодні цієї події глобальна комісія з економіки і клімату оприлюднила доповідь, в якій спростувала тезу про те, що посилення заходів щодо збереження клімату обов'язково потягне за собою спад економіки.

"Вибір між економічним зростанням і боротьбою з глобальною зміною клімату - це помилкова дилема. Одне може поєднуватися з іншим", - підкреслює Феліпе Кальдерон, колишній президент Мексики, що очолює експертну комісію.

З точки зору "комісіонерів", все радше навпаки: інвестиції в заходи з захисту клімату можуть в довготерміновій перспективі призвести до економічного підйому. Тому автори доповіді закликають уряди країн світу вжити рішучіших і швидких кроків щодо розвитку нових технологій.

Головним каменем спотикання у справі боротьби з глобальним потеплінням, як відомо, є використання вуглеводнів. Зниження викидів, зазвичай, автоматично означає зниження використання газу, нафти та вугілля і, відповідно, скорочення виробництва. Але автори доповіді наполягають на тому, що скорочення виробництва у цьому списку - зайвий рядок.

Останні події на світовій арені здається, можуть стати навіть потужнішим аргументом проти нафти, ніж захист клімату

У доповіді стверджується, що половина світових потужностей, що генерують електрику, може використовуватися більш ефективно, якщо по-новому підійти до організації інфраструктури міст. Наприклад, відмова від особистого автотранспорту взамін на зручну і розвинену мережу муніципального транспорту не тільки поліпшать клімат, але і дозволять в загальносвітових масштабах за найближчі 15 років заощадити близько трьох трильйонів доларів.

Це гроші, які можна скерувати на розвиток нових технологій, які дозволять ще більше скоротити використання вуглеводнів. Про потребу зіскочити х вуглеводневої голки точаться розмови вже дуже давно - але ніхто не поспішає вирішувати це питання на практиці. Навіщо, вкладати кошти у дослідження і впровадження в життя нових технологій, тим більше змінювати цілу модель економіки, заснованої на вуглеводнях, коли нафта є і ще кілька десятків років буде?

Втім, останні події на світовій арені здається, можуть стати навіть потужнішим аргументом проти нафти, ніж захист клімату. Нафта була і залишається місцем пристрасті у світовій політиці. До якогось часу США, які контролюють найбільші запаси нафти у світі, така ситуація більш-мнеш задовольняла. Так, доводилося домовлятися, з кимсь проти когось дружити, часом навіть трохи воювати - але більш-менш тримати рівновагу на нафтовому ринку.

Єдине джерело прибутку, на яке ці люди озброюються і купують все, що їм треба - від ракет до громадської думки, від підлітка в гірському аулі до європейського політика - вуглеводні, на яких їм пощастило жити

Наразі тримати рівновагу стає все складніше. Останні події на Близькому Сході і російських кордонах викликають серйозне занепокоєння. На Близькому Сході наступає Ісламська держава, для якої не писані ніякі закони, а Росія, в свою чергу, демонструє власне ставлення до "правил гри", які їй "нав'язує США" агресією щодо сусідів.

Єдине джерело прибутку, на яке ці люди озброюються і купують все, що їм треба - від ракет до громадської думки, від підлітка в гірському аулі до європейського політика - вуглеводні, на яких їм пощастило жити. Вуглеводні є їхнім засобом і їхньою ціллю - які б лозунги вони при тому не виголошували.

"Зістрибнути" з вуглеводневої голки - це не тільки врятувати наші легені від вихлопів, нашу планету від малопрогнозованих кліматичних змін, це і зовсім нагальне питання позбавлення значної частини божевільних, фріків, фанатиків та решти неадекватів можливості озброюватися і вершити долі людства. Якщо навзамін вуглеводням прийдуть нові технологічні рішення, це, ймовірно, знизить ціну на нафту і матиме видимі політичні, а не тільки економічні наслідки. А щодо технологій, то вони, разом з іншими видами вільних мистецтв і підприємницької діяльності, зазвичай найкраще розвиваються в умовах демократичних країн, а не тираній та диктатур.

Нинішня політична криза мусить стати сигналом до зміни економічної системи, заснованої на вуглеводнях. Не тому, що нафта закінчується, а тому, що за нинішніх політичних умов світ - чи його частина - може закінчитися раніше за нафту.