Як стати батьками за допомогою репродуктивних технологій

Шлях до батьківства буває непростим. Згідно з дослідженнями, у кожної шостої пари в Україні є проблеми з зачаттям або виношуванням дитини. Проте безпліддя - ще не привід опускати руки! "ДС" у партнерстві з клінікою "Добробут" відповідає на найбільш розповсюджені питання щодо ЕКЗ і розповідає, чому не варто боятися допоміжних репродуктивних технологій.

Технологія екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) - не нова. Ще у 1978 році у Великобританії гінеколог Патрик Стептоу та біолог Роберт Едвардс допомогли з'явитися на світ першій дівчинці, заплідненій in vitro – Луїзі Браун. З того часу допоміжні репродуктивні технології зробили колосальний крок вперед, і на сьогодні у світі з допомогою ДРТ уже народилося більше 10 млн людей.

Україна також не пасе задніх у цій сфері. Ще у 1983 році харківський вчений Валентин Грищенко відкрив лабораторію репродукції людини (пізніше вона отримала відому назву «Імплант») і почав використовувати допоміжні репродуктивні технології. Перша ж дівчинка, зачата через ЕКЗ народилась в нашій країні якраз у рік здобуття незалежності -1991-му.

Щороку у світі народжується понад 600 тисяч дітей, зачатих за допомогою ДРТ. За прогнозами дослідників, ця цифра тільки зростатиме, адже з одного боку фертильність людей зменшується, а з іншого - репродуктивні технології стають доступними для все більшої кількості людей.

Тож який шлях доводиться подолати безплідним парам, щоб стати батьками? Скільки це коштує? Які існують міфи і стереотипи навколо теми ЕКЗ? "ДС" відповідає на найбільш розповсюджені питання щодо штучного запліднення.

Безпліддя діагностують парі, якщо протягом одного року регулярного сексуального життя жінці не вдалося завагітніти або ж зберегти вагітність. Причин цьому існує доволі багато. Серед головних факторів, які впливають на жіноче безпліддя лікарі-репродуктологи виділяють:

Вік. На жаль, фізіологія часто буває безжалісною - з віком здатність народити дитину у жінок знижується. "Перші ластівки" можна помітити уже у віці 30 років, але активне зниження плідності спостерігається після 35 років. З віком у жіночому організмі дозріває майже втричі менше фолікулів, а якість яйцеклітин погіршується. Таким чином, шанси зачати дитину і без проблем виносити її зменшуються.

Порушення у роботі яєчників. Одна з найбільш розповсюджених проблем, з яким жінки звертаються до лікаря - відсутність овуляції. Причиною цьому може бути, наприклад, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), який діагностують приблизно одній із 5 жінок.

Прохідність маткових труб. Закупорку маткових труб можуть викликати рубці або спайки, що виникли в результаті попередньої операції або перенесеної інфекції (до прикладу, хламідіоз, апендицит або синдром подразненого кишечника). В результаті перенесеного запалення також може накопичуватися рідина в просвіті маткової труби, що повністю порушує її функцію.

Гормональний фактор. Гормони впливають на все - на ваше самопочуття, настрій, рівень продуктивності, але насамперед - на здатність до овуляції. До кабінету репродуктолога вас може привести гіпотиреоз (низька функція щитовидної залози), гіперандрогенія (високий рівень чоловічих гормонів), гіперпролактинемія (надлишок гормону, який має підвищуватися під час вагітності та лактації) або недостатність лютеїнової фази (низький рівень прогестерону).

Аномалії матки або її шийки. Причиною жіночого безпліддя та повторних втрат вагітності також можуть стати міоми, поліпи, ендометріоз або вроджені вади розвитку матки. Ці аномалії можуть призвести до утворення рубцевої тканини, спайок або погіршувати шанс виношування. Іноді ж причина ховається у слизовій оболонці шийки матки - інфекції або підвищена кислотність можуть спричинити утворення ворожого цервікального слизу, який атакує сперму і вбиває здорові спермотозоїди ще до того, як вони зустрінуться з яйцеклітиною.

1

2

3

4

5

Проте причина безпліддя може ховатися і в чоловічому організмі. Серед основних факторів безпліддя у чоловіків лікарі виділяють:

Сперматозоїди. Найчастіше проблема полягає саме у них: невелика кількість сперматозоїдів (менше 16 млн на мілілітр сперми), низька рухливість, аномальний розмір або форма сперматозоїда, а також фрагментація ДНК сперми напряму впливають на здатність досягати та запліднювати яйцеклітину.

Гормональний фактор. Так, і тут без нього не обійтися. Якщо у чоловіка зафіксований низький рівень лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормону, це може призвести до низького вироблення сперматозоїдів або зниження рівня тестостерону в крові.

Травми та попередні хвороби, які могли пошкодити або заблокувати яєчка або сім'явивідні протоки можуть вплинути на фертильність. Також є ризик формування антиспемальних антитіл.

Генетика. З цим фактором важко змагатися - і його вкрай важко прийняти, проте спадкові захворювання можуть викликати зниження вироблення сперми або навіть повністю його заблокувати або бути причиною підвищеного відсотку вироблення сперматозоїдів з хромосомними аномаліями.

1

2

3

4

На жаль, екстракорпоральне запліднення доступне не для всіх пацієнток. Зокрема, входити в протокол ЕКЗ заборонено жінкам, у яких виявлені доброякісні пухлини матки та придатків, які потребують хірургічного видалення, а також злоякісні пухлини будь-якої локалізації. Також протипоказанням є наявність певних аномалій будови матки, що перешкоджають виношуванню дитини та будь-які декомпенсовані соматичні захворювання та інші стани, за яких жінці протипоказана вагітність.

Водночас, для чоловіків будь-які обмеження чи протипоказання відсутні.

1

Чи існують протипоказання для проходження процедури ЕКЗ?

Отже, перший крок зроблено - ви разом з лікарем-репродуктологом визначили проблему і склали план лікування. Що ж на вас чекає далі?

Варто розуміти, що перед тим, як розпочинати протокол ЕКЗ, парі потрібно пройти обстеження. Тільки так лікарі зможуть переконатися, що організм жінки витримає процедуру без негативних наслідків, а запліднення буде успішним.

Які обстеження потрібно пройти парі перед тим, як розпочинати програму ЕКЗ?

Додатково генеральний директор інституту репродуктивної генетики Чикаго Олег Верлінський рекомендує пацієнтам пройти обстеження на муковісцидоз та зробити дослідження каріотипу пари - виявлення можливих генетичних ризиків.

Зазначимо, залежно від вашого діагнозу список обстежень може скорочуватись або доповнюватись.

Екстракорпоральне запліднення - складний та багатоетапний процес, проте сучасна медицина створила злагоджений механізм, який забезпечує якнайкращий результат. На першому етапі лікарі проводять стимуляцію суперовуляції у жінки. За допомогою спеціальних гормональних препаратів викликають одночасне дозрівання кількох фолікулів, у кожному з яких дозріває яйцеклітина. Ріст фолікулів лікар контролює за допомогою ультразвукового моніторингу - так можна оцінити динаміку зростання фолікулів, їхню кількість, а також оцінити товщину ендометрію - слизової оболонки, яка вкриває матку зсередини.

Другий етап - пункція. Приблизно через 10 днів щоденної гормональної терапії лікарі здійснюють забір яйцеклітин шляхом пункції фолікулів. За 36 годин до процедури лікар введе вам спеціальний тригер - ХГЛ (хоріонічний гонадотропін людини). Зазвичай пункція фолікулів проходить під загальним наркозом і триває всього 15 хвилин.

На третьому етапі відбувається запліднення яйцеклітин. Чоловік здає сперму у той же день, коли жінці роблять пункцію фолікулів, тож запліднення проводиться, коли у ембріологів на руках є матеріал обох батьків. Зазвичай лікарі звертаються до методу ICSI - сперматозоїд вводиться безпосередньо всередину яйцеклітини. Така методика значно підвищує ймовірність запліднення.
Після цього розпочинається справжня магія - у спеціальному розчині, який імітує умови матки, починається культивування ембріонів, яке триває приблизно 5-6 діб. На жаль, до цієї стадії доживають не всі ембріони - деякі перестають розвиватися. Ті ж, що вижили після культивування, або ж одразу переносять у матку жінки, або ж заморожують, щоб провести перенесення у більш підходящий момент.

Четвертий етап - безпосереднє перенесення ембріонів у матку жінки. Це доволі проста технічно процедура, яку проводить лікар-репродуктолог за допомогою ультразвукового моніторингу.

І, нарешті, п'ятий, завершальний і чи не найбільш хвилюючий етап - через 10 днів після перенесення ембріонів жінка може зробити тест на визначення рівня ХГЛ у крові. Якщо рівень гормону підвищений - все вдалося, ембріон закріпився. Ви будете батьками!

Описаний вище механізм підходить для пар, які не мають необхідності залучати донорський біоматеріал. Але що робити, якщо жінка не може надати якісні яйцеклітини або сперматозоїди чоловіка не гарантують запліднення? Для таких випадків у клініках репродуктивної медицини існують банки донорських яйцеклітин, сперми і навіть готових ембріонів.

Донорство: банки яйцеклітин і сперми. Чи існують донорські ембріони?

Українське законодавство дозволяє донорство ембріонів. Зазвичай донорами ембріонів стають люди, які вже успішно пройшли програму ЕКЗ, стали батьками і більше не планують дітей. У таких пар деколи лишаються заморожені ембріони - а це майбутні діти, вони мають шанс на життя. Тож щоб не утилізувати їх, пари вирішують їх пожертвувати - або ж віддають клініці для наукових досліджень", -

Ціни на протокол ЕКЗ дуже різняться - в залежності від конкретної ситуації кожної пари. В середньому вартість коливається від 40 до 100 тисяч гривень. Проте варто врахувати, що загальні витрати будуть значно вищі - в пакет ЕКЗ зазвичай не входить вартість обстежень до протоколу, вартість заморозки і подальшої розморозки ембріонів перед перенесенням, а також ліків, які потрібно буде приймати для підтримки вагітності. Точну вартість вашого протоколу ЕКЗ вам зможе повідомити тільки ваш лікар.

Скільки в середньому коштує один протокол ЕКЗ?

Очевидно, що вартість протоколу ЕКЗ доступна далеко не для всіх українців. Але не варто впадати у відчай - в Україні працює державна програма безкоштовних репродуктивних технологій. Стати учасниками програми може подружжя віком від 19 до 40 років, безпліддя повинно бути викликане непрохідністю маткових труб або їхньою відсутністю. Для участі в програмі у подружжя не повинно бути ендокринних захворювань. Зазначимо, державною програмою штучного запліднення можна скористатися лише один раз.

Звісно, конкурс на участь у програмі доволі жорсткий, але шанси завжди є. Рішення про те, чи надати парі можливість вступити у програму, приймає держкомісія. Для того, щоб стати учасником, потрібно подати стандартний набір результатів обстежень для входу в протокол ЕКЗ, а також направлення дільничного / лікуючого гінеколога / репродуктолога, а також висновки ендокринолога, нарколога, психіатра, терапевта, інфекціоніста.

Чи можна зробити ЕКЗ безкоштовно? За яких умов?

уточнила пані Шиянова.

Сьогодні державну програму штучного запліднення обслуговують лише п'ять державних закладів: Український державний інститут репродуктології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини, ДЗ «Український медичний центр акушерства, гінекології та репродуктології» МОЗ України (м. Харків), Центр репродуктивної та відновної медицини Одеського національного медичного університету (м. Одеса), Прикарпатський центр репродукції людини (м. Івано-Франківськ).

Перед перенесенням лікарі можуть провести дослідження ембріона, за допомогою якого визначають наявність у дитини хромосомних і генетичних патологій, а також його стать. В першу чергу діагностика ембріонів проводиться саме для виключення хромосомних аномалій, проте за одно ви можете дізнатися, кого чекаєте - дівчинку чи хлопчика.

Чи можна перевірити ембріон на вроджені вади розвитку перед перенесенням в матку? Чи можна обрати стать дитини?

На жаль, навколо екстракорпорального запліднення існує безліч міфів і стереотипів. Разом з лікарем, акушером-гінекологом медичної мережі "Добробут" Альоною Бурмістровою ми сробувати розібратися, де ж захована правда і спростувати найбільш розповсюджені "страшилки", що стосуються допоміжних репродуктивних технологій.

"Процедура ЕКЗ показана тоді, коли інші методи лікування непліддя неможливі або неефективні для пацієнтів фертильного віку. Тому чекати, поки пацієнтка постаршає, щоб звернутись до ЕКЗ при непрохідності маткових труб, чоловічому факторі непліддя та багатьох інших - це шлях до зниження результативності лікування! Саме тому непліддям вважають: відсутність настання вагітності, без використання контрацепції при регулярному статевому житті пари до 35 років - протягом одного року, а для жінок у віці 35+ цей термін складає 6 місяців".

За останні півстоліття світ дуже змінився - це стосується і розвитку технологій, і зміни соціальної парадигми. У європейських країнах, а також у США і Канаді жінки все частіше відкладають материнство на більш зрілий вік, прагнучи спершу здобути хорошу освіту і побудувати кар'єру. Сьогодні вже нікого не здивуєш тридцятирічними і сорокарічними молодими мамами - зрештою, такі жінки більш впевнено стоять на ногах, зазвичай мають фінансову подушку, та і психологічно є більш стійкими, ніж були у двадцять років. Проте фізіологія жінки деколи грає проти них - завагітніти після 35 років самостійно вдається не всім.

Саме для того, щоб допомогти жінці стати мамою тоді, коли вона сама цього забажає, існують програми відкладеного материнства. Сьогодні у клініках репродуктивної медицини молоді здорові люди у репродуктивному віці можуть заморозити свої яйцеклітини, сперму або ж ембріони - і зберігати біоматеріал у кріобанку роками. Коли ж настане час і ви будете готові народити дитину - репродуктологи і ембріологи допоможуть вам це зробити.

Відкладене материнство: як це працює?

розповіла пані Шиянова.