На жаль, в уявленні багатьох українців політика залишається "нежіночою" сферою. Більшість найвищих постів в Україні займають чоловіки, сьогодні тільки посаду заступника голови Верховної Ради займає жінка - народний депутат від "Батьківщини" Олена Кондратюк. У Кабміні теж з гендерною рівністю не склалося - в уряді тільки дві жінки-міністерки - Марина Лазебна, яка очолює Міністерство соціальної політики, і міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.

Згідно з даними Національного опитування з питань рівності між чоловіками і жінками в Україні, 51% українців вважає, що жінки зайняті виконанням сімейних обов'язків і тому не мають часу, щоб працювати в уряді. Майже 70% чоловіків впевнені, що головна роль жінки - це турбота про дім і сім'ю. Однак є в цій сфері і надія на краще майбутнє: 77% українців, незалежно від статі, заявили, що рівність між чоловіками і жінками є важливою цінністю для них.

У політичній сфері спостерігається позитивна динаміка: у першому скликанні Верховної Ради було тільки 2,5% жінок (12 з 475 депутатів), в той час, як в дев'ятому скликанні до парламенту обирали вже 87 жінок - 20.52%.

Становище жінок в українській політиці змінюється на краще - це неможливо не помітити. Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», в списку кожної партії 30% кандидатів повинні бути жінками. Така ж гендерна квота була введена і для місцевих виборів, що дозволило помітно розширити представництво жінок в місцевих радах усіх рівнів.

На жаль, за словами Соломії, набагато більше жінок працює на нижчих, виконавчих посадах, а на постах голів майже повсюдно чоловіки. "У нас немає жодного облцентру, де жінка - мер. Я була третьою жінкою-головою ОДА. Кілька жінок, які очолювали адміністрації за 30 років незалежності - це дуже малий показник ", - констатує вона.

Соломія вважає, що страх не отримати підтримку сім'ї і оточення заважає жінкам розкриватися в політичній сфері. Ще один важливий чинник - питання безпеки. "Безпеку у нас не можуть забезпечити ні держава, ні громадянське суспільство. Ми знаємо, що сталося з Катею Гандзюк - це яскравий приклад того, що жінка, за великим рахунком, не зможе захиститися при нападі. Під час виборчих кампаній кількість залякувань і фізичних протистоянь збільшується, а в суді фактично жодна справа не доходить до кінця, немає покарань. Тому я виступаю за те, щоб нарешті був прийнятий закон про громадянську короткоствольну зброю для самозахисту", - зазначила Соломія.

Незважаючи на помітні просування в сфері гендерної рівності, без неприємних ексцесів обійтися поки не вдається. Багато народних обранців дозволяють собі сексистські несмішні жарти, ремарки і звернення. Однак в парламенті активно працює міжфракційне об'єднання "За рівні можливості", члени якого заступаються за жінок, закликають чоловіків до поваги і професіоналізму.

Складним залишається питання і балансу між успішною кар'єрою в політиці і особистим життям. "Соціологія говорить, що з 44% до 20% впав показник кількості жінок, які ставлять у пріоритет кар'єру чоловіка перед своєю. Баланс повинен бути, але для мене важливість кар'єри завжди буде дорівнювати важливості особистого життя. До мого вибору завжди ставилися з повагою і підтримкою, я відповідаю тим же", - розповіла Соломія.

Серед жінок, які надихали її і послужили прикладом професіоналізму, Соломія називає Лесю Оробець. Оксану Юринець, Анну Гопко, Оксану Сироїд, Уляну Супрун і Лілію Гриневич. "Насправді, в Україні є тисячі жінок - глави громад, депутати райрад, які дуже потужні, але яким "скляна стеля" не дає рухатися далі", - резюмувала Соломія Бобровська.

ІТ - одна з найбільш перспективних і швидкозростаючих галузей в Україні. Робота в ІТ-секторі дарує не тільки хорошу оплату праці, а й можливість розвиватися, вдосконалюватися, розширювати горизонти і виходити на міжнародний рівень. Крім того, вона дозволяє вибудовувати гнучкий графік і не бути прив'язаним до робочого місця - з початком пандемії програмісти одними з перших перейшли на віддалений формат роботи, і цей перехід не став болючим ударом по галузі. Тому з кожним роком охочих працювати в ІТ стає все більше.

ІТ традиційно вважається "чоловічою" сферою. Дійсно, більшість фахівців галузі - чоловіки, але і дівчиною-програмістом сьогодні нікого не здивуєш. Незважаючи на те, що ще зі шкільної лави учням часто твердять про те, що, мовляв, "хлопчики - технарі, а дівчатка - гуманітарії, та й взагалі, їм головне - заміж вийти", жінки знаходять можливості розкрити свій потенціал і побудувати кар'єру в ІТ.

За цей час Ірина пройшла шлях від молодшого Java-розробника до позиції Delivery Manager - технічного проектного менеджера, який відповідає за надання результату (продукту) замовнику в рамках всіх обмежень (терміни, ресурси, якість, ризики, бюджет). Перші шість років пройшли за написанням коду, а наступні роки на менеджерській позиції. "Тепер я можу прийти до замовника, у якого ще нічого немає, вислухати його побажання і з нуля запропонувати йому архітектуру, технології, зібрати команду і все довести до логічного завершення. І без досвіду розробника було б в рази складніше - неможливо побудувати процес на проекті, якщо не розумієш, що саме ви будуєте. Неможливо дати правильних людей, якщо не бачиш, які тут потрібні технології і як їх інтегрувати", - розповіла Ірина.

За її словами, гендерні стереотипи в ІТ все ще подекуди існують. Наприклад, раніше чоловіки, які приходили на співбесіду, часто були здивовані, побачивши, що брати інтерв'ю у них буде жінка. "А потім я завела собі за правило на інтерв'ю обов'язково представлятися і називати свою позицію", - уточнила Ірина. В цілому ж, як вона стверджує, працювати всі ці роки було досить комфортно.

За цей час у Ірини було чимало перемог. "Мені дуже щастило з усіма моїми проектами - всюди була і досі є можливість вчити нові технології, вирішувати складні бізнес-завдання для замовника. Проходити і проводити тренінги, брати участь у конференціях. З гордістю бачити, як ті, кому ти допомагала, підкорюють вершини", - розповіла вона. Крім того, Ірина пишається своїми soft skills - умінням створити приємну для роботи атмосферу, мотивувати своїх співробітників, вирішувати конфлікти всередині команд, домовлятися в складних ситуаціях.

Згідно з дослідженнями, кількість жінок в ІТ-індустрії поступово зростає, зокрема в 2017-2020 роках вона збільшилася з 20% до 25%. Також в два рази зросла частка жінок в розробці (з 5% до 10%, в основному в категорії новачків), в півтора рази - серед менеджерів проектів (з 25% до 39%) та інших технічних фахівців (з 20% до 31% ). За словами Ірини, ця тенденція збережеться, і в найближчі роки можна прогнозувати ще більший приплив жінок в галузь. Адже сьогодні багато ІТ-компаній ведуть рекламні кампанії прямо в школах і університетах, намагаються зацікавити учнів ще в підлітковому віці.

"Розмови про те, що головна мета дівчини - вийти заміж - це пережиток з минулого. Зараз гендерні ролі міняються. І всім, без винятку, людям дуже важливо мати можливість самореалізуватися, самостійно себе забезпечувати, дозволити собі все, що хочеться, мати за спиною крила - знати, що ти не пропадеш. Повинен бути вибір, як будувати своє життя. І зараз відмінний час для цього", - розповіла Ірина про своє ставлення до гендерних стереотипів.

Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються жінки - гендерний розрив в рівні компенсації праці. "З того, що я спостерігаю в ІТ-індустрії, тут цей розрив практично відсутній. Я можу це пояснити тим, що індустрія досить молода, і у нас майже немає людей, у яких застарілий підхід про те, що хлопцеві треба сім'ю годувати, а дівчину забезпечуватимуть. Але говорити про те, що в індустрії зовсім немає гендерного розриву, я б не стала. Нам є до чого прагнути", - зазначила Ірина. Також вона уточнила, що сьогодні молоді дівчата частіше просять про підвищення, оскільки вони вже менш скуті стереотипами і особливостями виховання.

Ірина не збирається зупинятися на досягнутому і будує амбітні плани на майбутнє. Адже зараз ІТ бурхливо розвивається і реалізувати себе можна в різних сферах: і в менеджменті, і в розробці, і в навчанні. "Моя порада дівчатам, які хочуть побудувати кар'єру в ІТ - нічого не боятися! У нас багато спеціальностей на будь-який смак. Експериментуйте, шукайте своє, тим більше, дуже багато є хороших безкоштовних матеріалів і курсів. І обов'язково вчити мови - це допоможе!", - зазначила вона.

11 лютого - Міжнародний день жінок і дівчат в науці. Він був заснований Генасамблеєю ООН для забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків, підтримки молодих дівчат-вчених і, звичайно ж, натхнення на нові наукові звершення. А як йдуть справи у жінок в українській науці?

Згідно з даними Міністерства освіти і науки, серед здобувачів наукового ступеня кандидата наук переважають жінки, в 2020 році їх було 54,2%. Однак залишаються в науці далеко не всі, і серед тих, хто здобуває ступінь доктора наук, жінок вже менше. У 2011 році цей показник становив лише 28%, проте в 2020 виріс до 50,6%.

За її словами, на роботі у неї проблем з гендерними стереотипами не було, проте для роботи в науці їй була необхідна згода чоловіка. "Це ненормована робота: не можна відволіктися, не можна переключитися. Ну і домашню роботу, побут ніхто не відміняв - з цим були проблеми, а опору офіціозу я не відчувала. Звичайно, будь-яку роботу важко поєднувати з домашнім господарством, тут нічого не вдієш", - розповіла вона.

До введення Міжнародного дня жінок і дівчат в науці Елла Марленівна ставиться неоднозначно. "Це трохи принизливо. Адже виходить, що 364 дні належать чоловікам в науці, чи як? Можливо, таке свято потрібне, щоб пропагувати похід в науку серед дівчат, але у нас проблеми пов'язані не з гендером - вони матеріальні ", - уточнила вона.

Сьогодні в НАН ведеться робота з молоддю, зокрема - з дівчатами. Існує проблема з малим забезпеченням, адже людина, яка тільки-но прийшов у науку, не має ні ступеня, ні звання, ні стажу роботи і не може на перших порах сподіватися на серйозні міжнародні гранти, знаходиться в скрутному становищі. Тому НАН намагається йти молодим жінкам-науковцям назустріч, пробує вирішувати проблему житла.

До впровадження гендерних квот Елла Марленівна також ставиться з обережністю. "Розумію, що квоти допомагають жінкам, але у мене є сумніви. Швидше говорила б про те, що у хлопців треба з дитинства формувати розуміння, що всі люди рівні: не повинно бути розходжень в домашній роботі, в будь-якій сфері діяльності. Я бачу перспективу саме в такому масовому зламі поведінкових стереотипів", - висловила вона свою думку.