Європа в останні десятиліття дуже багато зробила для того, щоб стати більш дружньою для навколишнього середовища. Наприклад, з 1990 по 2018 рр. викиди вуглекислого газу в країнах ЄС скоротилися на 23%, хоча при цьому економіка виросла на 61%. Якщо продовжити цю тенденцію, то загальні викиди CO₂ до 2050 р. повинні знизитися ще на 60%.

Однак у Європі порахували, що цього замало, і запропонували більш амбітний план — до 2050 р. Євросоюз планує стати повністю кліматично нейтральним: скоротити викиди двоокису вуглецю до рівня його фактичного поглинання навколишнім середовищем. Європейські країни планують відмовитися не тільки від нафти, але й від природного газу, на зміну якому повинні прийти декарбонізовані гази, насамперед водень.

Новий курс отримав назву European Green Deal. Для його реалізації буде вжито близько півсотні різних заходів, які охоплюють практично всі галузі економіки. Однак особливу увагу буде приділено тим галузям, які залишають найзначніший вуглецевий відбиток, — енергетиці, металургії, цементному виробництву.

Сьогодні на енергетичний сектор ЄС припадає понад 75% викидів парникових газів, тому найзначніші заходи щодо скорочення викидів CO₂ будуть вжиті саме тут. Планується заборонити будівництво нових вугільних електростанцій, усі субсидії на вуглеводневе паливо будуть ліквідовані, а інвестиції в сектори видобутку нафти і газу будуть обмежені.

У житловому секторі, який споживає близько 40% всієї енергії в ЄС, будуть проведені масштабна енергетична санація і ремонт будівель, що дозволить істотно знизити енерговитрати.

На сферу транспорту в ЄС сьогодні припадає близько чверті всіх викидів CO₂, і вони будуть скорочені за рахунок переведення на кліматично нейтральні види палива. Наприклад, тільки до 2025 р. в ЄС планується встановити як мінімум 1 млн заправних станцій для електрокарів.

Звичайно ж, зміни в рамках програми Green Deal торкнуться і промислового сектору. Зокрема, в ЄС поставлено завдання перевести металургію на використання тільки чистих енергоносіїв, таких як водень.

Green Deal поступово стає не тільки справою Євросоюзу — про наміри скоротити викиди CO₂ до нуля до 2050 р. вже заявила Японія, яка є третім за величиною у світі виробником сталі. За нею ініціативу підхопила Південна Корея, яка посідає шосте місце у світі за цим показником. Навіть Китай, виробник сталі номер один, який ставить в пріоритет економічне зростання над екологією (на його частку припадає понад чверть усіх світових шкідливих викидів), і той обіцяє домогтися нульових викидів вуглецю вже до 2060 р., витративши понад $5 трлн інвестицій.

Тим часом у Європі окремі підприємства вже виходять на безвуглецевий рубіж. Компанія Corinth Pipeworks стала першим у світі «зеленим» виробником труб для енергетичного сектору, уклавши контракт на поставку електроенергії, яка виробляється з поновлюваних джерел. Іншим металургійним компаніям поки ще належить це зробити, і уряди цьому всіляко сприяють. Зокрема, Німеччина вирішила виділити корпорації ThyssenKrupp 75 млн євро на реалізацію другого етапу проєкту зі скорочення викидів Carbon2Chem. Цей проєкт передбачає використання в доменному виробництві як відновника «зеленого» водню замість вугілля. На першому етапі реалізації цього проєкту уряд уже виділив ThyssenKrupp в 2016 р. 60 млн євро. Всього ж, за підрахунками міжнародної консалтингової компанії Roland Berger, перехід європейських металургів на «зелене» виробництво сталі потребуватиме вкладень до 2050 р. в розмірі 100 млрд євро, які ті отримають у вигляді прямих субсидій від Єврокомісії.

Експерти вже оцінили, що до проєкту Green Deal у Євросоюзу буде настільки ж відповідальне ставлення, як 50 років тому до створення Єдиної сільськогосподарської політики.

Однак Green Deal торкнеться не тільки країн ЄС, він стане своєрідною рамкою для внутрішньої і зовнішньої політики, в межах якої будуть інтегруватися всі сфери — від енергетики до сільського господарства і не тільки самого ЄС, але і його партнерів. Адже зміни клімату не мають кордонів, тому ЄС, змінюючись сам, хоче підштовхнути до змін і своїх сусідів і торгових партнерів. Для захисту навколишнього середовища ЄС з високою часткою ймовірності введе тарифні обмеження на імпорт товарів з країн, які відмовляться від «зеленого» енергопереходу в своїй політиці. Буде введений своєрідний «вуглецевий податок на кордоні» — обмеження на імпорт товарів, при виробництві яких все ще використовується значна частка вуглеводневої енергії. І цей податок може торкнутися найширшої палітри товарів — не тільки металу, продукції машинобудування, будматеріалів чи продукції хімічної промисловості, а й сільгосппродукції і продуктів харчування.

Оскільки Євросоюз для України сьогодні є найбільш значущим і пріоритетним ринком збуту, нам просто необхідно почати рухатися в напрямку декарбонізації власної економіки, і чим раніше розпочнеться цей рух, тим краще, адже вже називаються попередні терміни введення екологічних зборів — 2023 р.

Інвестиції в декарбонізацію будуть значними — тільки програма країн ЄС попередньо оцінюється в $1 трлн. Вартість програм в Україні точно поки не визначена, але, згідно з поданою в січні цього року Міністерством енергетики та навколишнього середовища України концепцією Ukrainian Green Deal — вітчизняним планом з декарбонізації, створення кліматично нейтральної економіки потребуватиме щорічних інвестицій в середньому на рівні 5% ВВП (6,7 млрд євро).

Незважаючи на те що Україна повинна ще дуже багато зробити, щоб перетворити свою економіку в кліматично нейтральну, у нас уже є гідні приклади, коли окремі проєкти або компанії починають наслідувати високі стандарти екологічності та енергозбереження. Так, компанія Ecosoft створила установку біологічної очистки побутових стічних вод Ecotron, а ТОВ «НВП ЕКОПОД» пропонує комплексне рішення проблем очищення виробничих стічних вод харчової та легкої промисловості. У цей же ряд можна поставити і ТОВ «Данло», сфери діяльності якого — виробництво станцій біологічної очистки стічних вод, будівництво та монтаж очисних споруд, а також ТОВ «Лайнекс» (засоби біологічної очистки води), ТОВ «Системи автономної каналізації» (європейські технології біофільтрації) та інші українські компанії, які забезпечують індивідуальне і промислове очищення води найсучаснішими «зеленими» методами.

Хороші приклади з цієї сфери — встановлення на початку нинішнього року в селі Кочетівка Харківської області біологічних очисних споруд, що дозволяють очищати побутові стічні води від багатоквартирних будинків. Така сама установка продуктивністю 25 куб. м на добу вже три роки успішно працює на базі спортивного відпочинку «Лісові озера» під Харковом.

Україна робить успіхи і в сфері органічних продуктів — сільгосппродукції або харчових продуктів, при виробництві яких практично не використовуються синтетичні пестициди та мінеральні добрива, регулятори росту і штучні харчові добавки. Серед компаній — виробників цієї продукції можна назвати «Епікур» (виробляє чисте куряче м'ясо), BIOFARM ORGANIC (виробляє і реалізує органічні жито, пшеницю, ячмінь, овес, насіння льону, просо, картоплю, нут, маш), компанії «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», «Голланд Плант Україна», «Агроекологія», «Агрофірма «Чудова земля», «АгрофірмаУкраїна-Говтва», «Приватна агрофірма «Агролан», СОК «Верховинський», СФГ «Зоря». До цього ж списку можна додати і Торговий дім «Органік Ера», ТОВ «Агро-Біо-Тех», ТОВ «Агрофірма «Гермес», ТОВ «Бізнес Центр Фармація», ТОВ «Єврокорм сучасна годівля», «Украгрофін», «Чистий продукт-с», «ГРІН-СЕРВІС ГРУП» і безліч інших, завдяки яким сьогодні Україна посідає 20-те місце у світі і 11-те в Європі за загальною площею сільськогосподарських угідь, сертифікованих як органічні.

За прикладом далеко ходити не треба: та сама компанія BIOFARM ORGANIC найрізноманітніші злаки, картоплю і бобові культури вирощує на землях в екологічно чистій поліській зоні України без використання хімічних добрив і пестицидів. Переробні потужності і приміщення для зберігання і доробки продукції відповідають новітнім вимогам ведення органічного агровиробництва.

Уже сьогодні в нашій країні є галузі і окремі проєкти, які відповідають майбутнім європейським стандартам або стрімко до них наближаються. Наприклад, частка електроенергії, виробленої сонячними і вітровими станціями, а також станціями, які працюють на біомасі, за результатами дев'яти місяців 2020 р. становить 8,2%. Якщо врахувати, що цей показник за дев'ять місяців 2019 р. становив 3,6%, то в наявності більш ніж значне зростання. Якщо ж до показника цього року додати ще й результати виробництва електроенергії гідроелектростанціями, то частка «зеленої» енергетики в 2020 р. вже перевищила 13%.

Згідно з Енергетичною стратегією до 2035 р. частка ВДЕ у виробництві повинна збільшитися до 25%, а Ukrainian Green Deal ставить за мету до 2050 р. довести цей показник до 70%. Це цілком реально, враховуючи, що сектор відновлюваної енергетики стрімко наповнюється інвестиціями, в тому числі іноземними. Цього року показник іноземних інвестицій в «зелену» енергетику вже досяг 2,5 млрд євро.

В українському секторі вітрової генерації на сьогодні працюють компанії Vindkraft, норвезька NBT (планує інвестувати в вітропарк Zophia потужністю 793 МВт в Запорізькій обл. понад 1 млрд євро), люксембурзька Longwing Energy (будує Запорізьку ВЕС потужністю 500 МВт, інвестиції оцінюються в 800 млн євро). Також присутні американська Ukraine Power Resources (UPR), турецька Guris, бельгійська Greenworks Holding, французька Akuo Energy і компанія Ukr Wind Investment Limited.

У сонячній енергетиці одним з найбільших гравців є норвезька компанія Scatec Solar, яка запустила кілька станцій загальною потужністю 188 МВт і вклала в бізнес 194 млн євро. Крім того, китайська корпорація CNBM володіє 10 СЕС загальною потужністю понад 300 МВт в Одеській і Миколаївській областях, також в цьому секторі працють іспанська Acciona Energia, канадська TIU Canada, турецька EMSOLT, корейська GS Engineering and Construction, бельгійська Upgrade Energy, норвезька Norsk Solar і датська Better Energy.

Однак в українській економіці є окремі сегменти, де вимоги Green Deal вже вдалося реалізувати на практиці, — в країні працюють кілька металургійних виробництв, які можна віднести до категорії «зелених» метпідприємств. Сталь на них виробляється електродуговим способом, і за рахунок цього підприємства мають найнижчі викиди CO₂. Це «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя), «Електросталь» (Курахове), «Енергомашспецсталь» (Краматорськ) і «Азовелектросталь» (Маріуполь). А найбільшою екологічною інвестицією по праву вважається електросталеплавильний комплекс «Інтерпайп Сталь», запущений у Дніпрі в 2012 р. Це єдине в країні металургійне підприємство повного циклу, інвестиції в його створення становили $1 млрд.

Українським електрометалургам є чим пишатися. Адже сьогодні на традиційних металургійних підприємствах України, що використовують доменне і мартенівське виробництво, викиди CO₂ становлять близько 2 т на кожну вироблену тонну сталі, тоді як в ЄС цей показник становить 700 кг. Згідно з Green Deal викиди CO₂ в металургії повинні бути знижені до 250 т на тонну сталі, але у «Інтерпайп Сталі» цей показник нижчий за майбутній європейський уже сьогодні. Крім того, на підприємстві створена унікальна система водопостачання, яка повністю виключає промислові викиди в Дніпро.

При цьому слід зазначити, що майбутня модернізація металургійних підприємств буде тісно прив'язана до дотримання екологічних стандартів. Але «Інтерпайп Сталь» вже пройшов цей шлях: для його будівництва залучалося в тому числі італійське експортно-кредитне агентство Sace, яке забезпечувало фінансування.

У європейців була ключова вимога — всі екологічні стандарти повинні бути на рівні європейських. Перед кожним новим етапом будівництва заводу компанія Fihtner проводила екологічний аудит, і тільки після її згоди надходив новий транш фінансування. В результаті на сьогодні екологічно брудний мартен закритий, є повністю екологічно чистий завод, викиди CO₂ знизилися в 10 разів, а споживання природного газу — у вісім разів.

Компанія «Інтерпайп» продовжує впроваджувати екологічні та енергозберігаючі ініціативи і на інших своїх підприємствах. Зокрема, на «Інтерпайп НТЗ» проведений перехід на автономне паропостачання, яке забезпечують сучасні парогенератори. Це дозволило не тільки знизити витрати природного газу, скоротити викиди в атмосферу, а й уникнути тепловтрат при транспортуванні пари. У проєкт було інвестовано близько $3 млн, але це дозволило знизити викиди забруднюючих речовин, в тому числі і парникових газів, на 5120 т щороку.

Але на цьому «Інтерпайп» не має наміру зупинятися — в модернізацію своїх підприємств буде вкладено ще $100 млн, у тому числі і в екопроєкти. Це забезпечить виробництво продукції за міжнародними стандартами, зменшить викиди CO₂ та інших шкідливих речовин, а також підвищить енергоефективність виробництва.