• USD 41.6
  • EUR 43.5
  • GBP 52.3
Спецпроєкти

Дюна для Трампа. Що буде з українським рідкоземом

Після війни ми матимемо плавне заміщення олігархічних ФПГ на транснаціональні компанії (ТНК). У сфері контролю за експортом зерна — таке заміщення вже відбувається. На черзі — контроль над корисними копалинами

Наші ресурси видобуватимуть ТНК як "спеції" на Дюні
Наші ресурси видобуватимуть ТНК як "спеції" на Дюні
Реклама на dsnews.ua

Світ чекає "велика торговельна війна", і одна з битв розгориться за "постачання спецій", як у "Дюні". Тільки замість "спецій" — рідкісноземельні метали.

Справа в тому, що це саме той сировинний сегмент, по якому Китай може боляче вдарити США у відповідь на введення імпортних мит на китайські товари. Китай контролює приблизно 70% світового видобутку рідкозему, від якого залежать високотехнологічні галузі економіки, особливо у рамках шостого технологічного переходу.

Тому наші ресурси видобуватимуть ТНК як "спеції" на Дюні. І тут є як позитивні, і негативні моменти.

Із позитивного — ТНК використовують нові технології видобутку, яких ми не маємо, і самі добувати цей ресурс ми не можемо.

Але є чимало мінусів.

Тож якщо цей ресурс віддадуть у рахунок наданої нам допомоги, то він уже не наш. Отже, ми не зможемо висувати вимоги до інвесторів щодо розвитку в Україні переробних кластерів на цій сировині. І їх не буде. Мінус робочі місця та додана вартість національного продукту. Здрастуй, посилення сировинного характеру української економіки.

Крім того, видобуток рідкозему потребує багато водних ресурсів, забруднює екологію і навіть може підвищувати радіаційний фон. Терпіти таке для розвитку своєї промисловості це одне. А бути сировинним придатком — зовсім інше.

Реклама на dsnews.ua

У першому випадку прифіт від переробки сировини залишається в країні у вигляді податків, додаткової вартості та інвестицій, у другому — все віддається ТНК і виводиться з країни.

Звичайно, можна сподіватися, що у нас залишається інструмент у вигляді експортного мита та ренти за видобуток природних ресурсів. Але не будемо наївними. Хто в нас наважиться запровадити мито та високу ренту проти ТНК? Тим паче американських. Подивіться зараз на Колумбію та Панаму — і все зрозумієте.

Часи націоналізації видобувних галузей молодими державами залишилися у XX ст. Це тоді на хвилі антиколоніалізму таке було модно.

Наразі процеси контролю за природними ресурсами здійснюються за допомогою "мертвої хватки", як у питбуля. Спроби вирвати у нього "кістку" — тільки розохочують його…

    Реклама на dsnews.ua