• USD 29.3
  • EUR 30.7
  • GBP 36.3
Спецпроєкти

Слухайтесь, нерозумні діти. Як Зеленський приміряє на себе роль "мудрого батька"

Учора, 25 січня, президент Володимир Зеленський вкотре звернувся до українців із закликами заспокоїтися

Володимир Зеленський вкотре звернувся до українців/скриншот
Володимир Зеленський вкотре звернувся до українців/скриншот
Реклама на dsnews.ua

Не чіпатимемо невербалику, зупинимося на сенсах.

Президент говорить про те, що йому важливо. І важливо, щоб українці точно розуміли, що саме відбувається в країні. Далі йде текст, який не такий важливий, бо він лише розкриває аргументацію президента. Основна теза сформульована у першому реченні.

З одного боку, президент показує, що для нього важливою є реакція громадян, він на неї орієнтується. З іншого боку, у тезі криється акцент на те, що українці можуть розуміти інформацію неточно, тобто неправильно. Отже, себе президент подає як приклад правильного сприйняття інформації, такий собі інформаційний орієнтир. Він знає, якій інформації довіряти, а якій ні. А громадяни даремно хвилюються і турбуються.

Президент не робить ту саму емоційну роботу, яку суспільство очікує від політика. Замість того, щоб розділити хвилювання і тривогу, він займається запереченням цієї самої тривоги. Грубо кажучи, усі звернення Зеленського до українців щодо російської загрози – це або "немає жодних демонів!", або "демони були, але вони самоліквідувалися".

З новорічного звернення 2021 р. у риториці Володимира Зеленського прослизає образ внутрішнього батька, який навчає дітей правильного розуміння життя. Батьківські нотки, тлумачення, спроба розділити думки і погляди на ті, які є правда, і на ті, які є брехня. Ця поведінка, спрямована на формування розподілу ролей старшого і молодшого, керівника і підлеглого, батька і дитини. Такий наратив більш підходить для російської моделі суспільного устрою, у якій лідер нації важливіший за націю.

Традиційне питання президента, яке він сформулював у новорічному зверненні у 2020 р., — "Хто я?" — знайшло свою відповідь. Очевидно, що існує і друге питання, на яке президент знайшов свою відповідь, – хто вони? Президент – батько серед дітей. У цьому неприйнятті суб'єктності громадян криється небезпека спокуси вирішувати за дітей питання, які діти вирішувати не мають права через свою незрілість. Чи захочуть люди, яких влада вважає дітьми, слухатися такого "батька" нації, питання швидше риторичне.

Реклама на dsnews.ua
    Реклама на dsnews.ua