Нафта — не головне. Як вплине на війну жахливий парадокс російської економіки

Дивний прогноз для Росії

МВФ оновив сценарій глобальної динаміки ВВП. У 2025 р. прогноз щодо світової економіки переглянуто у бік зменшення — з 3,5% до 2,8%. Це, звісно, не рецесія, але точно суттєве гальмування економічної активності. Прогноз щодо найбільшого споживача природних ресурсів, Китаю, скореговано з 4,5% до 4%. Економіка США також "на гальмах" — перегляд очікувань зростання ВВП з 2,7% до 1,8%. Мінімально збільшиться економіка ЄС — на 0,8%, а Німеччина покаже нульову динаміку.

А от щодо Росії очікування МВФ дещо суперечливі. Фонд навіть поліпшив на 0,1 п.п. прогноз зростання російського ВВП у 2025 р. — до 1,5%. Однак прогноз на 2026-й переглянуто у бік скорочення на 0,3% п.п. — до 0,9%.

Важлива деталь: РФ виявилася однією з небагатьох країн, якій МВФ поліпшив прогноз зростання на цей рік. Чому так? Адже в уявленні економістів це сировинна країна, економіка якої надто чутлива до цін на енергоресурси (нафти та природного газу). Спробуємо розібратись з цими суперечливими даними.

Нерозкриті джерела фінансування війни

Загальний стан російської економіки під час повномасштабної війни викликає суперечливі оцінки аналітиків — від умовно оптимістичних до апокаліптичних. Але погляньмо на дані.

Якщо проаналізувати макроекономічні показники Росії за період повномасштабної війни, ми побачимо, що вона поки що не використовує так звані "смертельні дари" у контексті пошуку джерел фінансування своєї військової агресії.

Таких "смертельних дарів" можна виділити три:

1. Розмір дефіциту бюджету.
2. Динаміка державного боргу.
3. Політика щодо ставок основних податків, які прямо чи опосередковано зачіпають населення.

Розглянемо динаміку цих показників за останні три роки.

Збільшення дефіциту державного бюджету:

• 2022 рік — 2,3% ВВП,
• 2023 — 1,9%,
• 2024 — 1,7%.

Тут треба зауважити, що під час пандемії дефіцит бюджету РФ був значно більшим: 4% у 2020 р.

Отже, висновок перший: повномасштабну війну Росія не фінансує за допомогою збільшення дефіциту федерального бюджету, адже в протилежному випадку він зріс би до 20% ВВП і вище.

Динаміка державного боргу:

• 2022 — 16% ВВП,
• 2023 — 14,9%,
• 2024 — 14,5%

Ці показники є вкрай низькими порівняно із іншими країнами. Більше того, відношення боргу до ВВП під час повномасштабної війни в РФ зараз нижче, ніж до того (17,6% у 2021 р.).

Звісно, певну роль тут зіграли санкції, які відрізали РФ від зовнішніх ринків капіталу. Але немає й карколомного зростання внутрішнього боргу, номінованого у рублях, хоча це було можливо за рахунок використання ліквідності державних банків та емісійного потенціалу ЦБ РФ.

Якщо говорити конкретніше, то зовнішній держборг майже не змінився і становить $52 млрд (скорочення на $1,2 млрд та зростання на 1,7 млрд євро за рахунок курсової переоцінки). Внутрішній борг досяг майже 24 трлн руб. (зростання за рік на 3,5 трлн руб.).

На кожен бюджетний рік в РФ встановлюють граничну суму внутрішнього та зовнішнього державного боргу. У 2024 р. ця планка не переглядалась: внутрішній борг досяг 89% від затвердженої верхньої межі, а зовнішній — 82,7%. В середньому обсяг держборгу в РФ зростає на 14–15% щороку.

Водночас у РФ суттєво зросли витрати на обслуговування державного боргу — до 5,8% у загальних бюджетних видатках (збільшення на 35%). Основна причина — використання російським Мінфіном облігацій зі змінним купоном, розмір якого прив’язаний до ключової ставки ЦБ РФ, яка зараз становить 21%. Це робить борги привабливими для внутрішнього кредитора, але надто дорогими в обслуговуванні.

Отже, висновок другий: рівень державного боргу в РФ знаходиться на мінімальних позначках, хоча спостерігається тенденція до суттєвого збільшення вартості його обслуговування внаслідок високого рівня інфляції.

Рівень податків. Візьмемо, для прикладу, нову шкалу прогресивного податку на доходи фізичних осіб: доходи населення з податковою базою до 2,4 млн рублів (еквівалент $28400) на рік оподатковуються за ставкою 13%, а в діапазоні 2,4–5 млн рублів ($28400–59000) — за ставкою 15%, що є відносно низьким рівнем.

Таким чином, РФ поки не задіяла оподаткування основної частини населення як джерело фінансування війни.

За рахунок чого РФ фінансує власні програми ВПК? Це переважно нафтогазові та ненафтогазові доходи економіки, а також корпоративне кредитування з боку банківської системи (сукупно майже $800 млрд корпоративних кредитів за час повномасштабної війни). Про це ми поговоримо нижче.

 "Посадка" економіки

Утім, навіть за відсутності "смертельних дарів" фінансування війни російська економіка поступово підходить до "заходу на посадку" (перехід від темпів зростання ВВП на рівні 4% до 1–1,5%).

Це відбувається, зокрема, внаслідок жорсткої монетарної політики ЦБ РФ, яка спрямована на мінімізацію інфляційних ризиків навіть за рахунок економічного зростання. Адже така політика призводить до гальмування банківського кредитування — одного з найбільших джерел фінансування економіки РФ під час війни, а отже, й самої війни. Інтрига полягає в тому, буде ця посадка "жорсткою" чи "м’якою".

Одна з ознак більш жорсткого сценарію — вихід російського промислового виробництва на плато можливостей розвитку. Центр Макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування РФ нещодавно опублікував аналітику про вихід російської економіки на плато можливостей. Розглянемо найбільш показові моменти з дослідження стосовно динаміки промислового виробництва.

Через різке зниження в січні, обсяг випуску повернувся на рівень початку осені. Січнева корекція була очікуваною, адже промисловий "розігрів" наприкінці минулого року переважно відображав закриття замовлень у галузях, пов'язаних з ВПК. У цивільних секторах стагнація спостерігається практично з середини 2023 р.

Російські фахівці бачать такі чинники "охолодження", як більш жорстка грошово-кредитна політика (основний) та посилення зовнішніх неторгових санкційних обмежень (додатковий). І поки що залишається відкритим питання, чи продовжиться зниження випуску.

На рівні окремих галузей на початку року фіксувалася така динаміка: скорочення видобутку корисних копалин (насамперед за рахунок зменшення видобутку газу), пауза у відновленні обсягів нафтопереробки, зниження виробництва будматеріалів, скорочення випуску в автомобілебудуванні (передусім вантажівок), зниження виробництва тепла та електроенергії (через незвичайно теплу погоду) і, нарешті, збереження тенденції на зростання у хімічному виробництві. До речі, хімпром — єдиний великий сегмент, де спостерігається позитивна тенденція (активно збільшується виробництво міндобрив).

Отже, відповідно до наведених даних, спостерігаємо вихід на плато можливостей як в будівельному секторі (внаслідок різкого падіння обсягів пільгової іпотеки), так і в секторі промислового виробництва (передусім автомобілів). Спостерігається також певна передкризова ситуація в газовому секторі та нафтопереробці.

Внаслідок цього динаміка зростання російської економіки, скоріш за все, перейде від підвищених темпів на рівні 4% у фазу "м’якої посадки" з темпами збільшення ВВП на рівні 1–2%. Утім, на фоні інфляційних ризиків та жорсткої монетарної політики ЦБ РФ, існує й певна ймовірність "жорсткої посадки" російської економіки зі скороченням темпів зростання до 0%.

Доходи від нафти і бюджетне правило

А що з нафтою? З кінця лютого до початку квітня ціна нафти марки Urals впала з $67,7 до $54 за барель. Зараз котирування стабілізувалися на позначці $61,1 за барель, що навіть вище, ніж санкційний прайскеп у $60 за барель.

Тут варто прояснити суть російських нафтових індикаторів. Федеральний бюджет справді сформований на базі ціни російської нафти на міжнародних ринках у $69 за барель. Але це просто індикатор для розрахунку еквіваленту у доларах прогнозного експорту російської нафти у барелях на поточних рік. На кшталт того, як в Україні під час верстки бюджету використовують курс гривні до долара США для розрахунку валютних доходів та витрат (до речі, цей показник майже ніколи не збігається з реальністю). Отже, стверджувати , що бюджет РФ зазнає колапсу за ціни на нафту нижче $69 за барель, так само некоректно, як казати, що бюджет України зазнає кризи у випадку перевищення курсу долара над заплановану в бюджеті позначку.

Насправді більш важливою є ціна на нафту, закладена в так зване "бюджетне правило". Цей розрахунок впливає на динаміку формування ресурсів так званого Фонду національного добробуту (ФНД), бо вище певної ціни на нафту доходи від її експорту йдуть у Фонд, і, навпаки, коли ціна на нафту падає нижче встановленої планки, Фонд фінансує касові розриви бюджету за рахунок своїх ресурсів.

Отже, згідно з бюджетним правилом, граничний обсяг видатків федерального бюджету РФ не повинен перевищувати суми:

• базового обсягу нафтогазових доходів, розрахованого за ціни на нафту у $60 за барель з щорічною індексацією на 2%, починаючи з 2027 р. (позначимо: НГД (P_баз,FX_прогноз));
• обсягу ненафтогазових доходів (позначимо: ННГД);
• витрат на обслуговування державного боргу (позначимо: %);
• різниці між коштами, отриманими від повернення наданих з федерального бюджету кредитів, і сумою наданих з федерального бюджету кредитів (позначимо: Ск).

Загальна формула бюджетного правила та граничних витрат федерального бюджету така:

Витрати = НГД (P_баз, FX_прогноз) + ННГД + % + Ск

Тобто, якщо ціна на російську нафту опуститься нижче $60 за барель, ФНД доведеться профінансувати цей касовий розрив за рахунок своїх ресурсів. А якщо ціна перевищить $60 за барель, то надлишок піде на поповнення ресурсів Фонду.

Наведена модель розрахунку витрат федерального бюджету, демонструє певну технологію адаптації до нафтових цінових шоків.

По-перше, кредити, надані бюджетом та повернуті, збільшують розрахунковий показник витрат федерального бюджету без залучення ресурсів Фонду національного добробуту.

По-друге, витрати на обслуговування держборгу також залишаються поза цим впливом.

По-третє, дедалі більше зростає роль ненафтогазових, тобто не сировинних доходів у загальних параметрах формування російського федерального бюджету.

Торік нафтогазові доходи принесли 11 трлн руб. у федбюджет, а ненафтогазові — 25 трлн руб. Тобто пропорція змінилася на 30/70, замість 55/45 або 50/50, як було ще до повномасштабної війни, коли нафтогазові доходи перевищували чи дорівнювали ненафтогазовим.

Однак поки що вплив нафтогазових доходів суттєвий. У першому кварталі 2025 р. зростання доходів федерального бюджету суттєво загальмувалося (+3,8%), тобто з урахування інфляції фіксуємо від’ємне реальне збільшення. Нафтогазові доходи впали на 9,8% (у другому кварталі цей показник може обвалитися на 15%).

При цьому витрати федбюджету традиційно стрімко зростали. Фінансування річної програми капіталовкладень, зокрема у ВПК, збільшилося на 24,5%.

Це може спонукати російський уряд до перегляду "бюджетного правила". Місцеві аналітики називають планки в $50 та навіть $45 за барель. Але оді доведеться переглянути й обсяг витрат у бік зменшення.

Україна має врахувати ймовірність всіх зазначених вище сценаріїв.

Парадокс російської економіки

Промислова стагнація в РФ не призведе до зупинки війни найближчим часом, але може суттєво вплинути на зменшення російського потенціалу до ескалації військових дій.

Повернімося до, на перший погляд, дивного та "лагідного" прогнозу МВФ щодо зростання економіки РФ.

Це можна пояснити тим, що залежність російської економіки від нафтогазових доходів з кожним роком війни та санкцій зменшується. Санкції діють, вони позбавляють РФ частини експортної виручки, яку можна направити на фінансування війни. Але водночас, це призводить і до того, що частка несировинного сектору у структурі ВВП та доходів федбюджету зростає та відповідно посилює резистентність російської економіки до зовнішніх цінових шоків на енергоресурси.

Санкційний прайскеп у $60 за барель, умовно кажучи, привчив РФ до експорту в умовах занижених цін на російську нафту. Саме тому під час нещодавнього падіння світових нафтових котирувань ціна на нафту марки Brent майже збігалася з ціною на російську нафту марки Urals, чого зазвичай не буває (між ними тримається дисконт у розмірі $10–15 за барель).

Таким чином, російська економіка, як не парадоксально, зараз більше залежить від продовження війни та колосальних інвестицій у сектор ВПК, ніж від світових цін на нафту. Це звучить жахливо, але нова економічна модель РФ зараз дійсно базується на витратах "на війну", зокрема на споживчому попиті за рахунок військових виплат.

Власне певний прогноз про продовження війни спонукає МВФ переглянути і свій прогноз щодо цьогорічної динаміки ВВП РФ у бік збільшення. А очікування щодо заморожування війни у 2026-му, навпаки, підштовхує до гіршого прогнозу для російської економіки у наступні роки. Це парадоксальний наслідок структурних змін, які відбулись в економці ворога за останні роки.