Прогулянка індустріальним парком. Як в Україні працюють місця сили для виробників
За кілька років в Україні практично "з паперу" постали справжні платформи для розвитку переробної промисловості. Навіть попри воєнні ризики, там акумулюються інвестиції, розбудовується інфраструктура та зводяться заводи
"Ще взимку на цій ділянці я бачив кілька колон і багато бруду, коли мені вказували на місце майбутнього виробництва, а сьогодні ми вже проводимо тут форум", — звернувся до численних відвідувачів індустріальному парку "Біла Церква" Юрген Райцнер. Як директор Steinbeis в Штутгарті, Баку, Бухаресті, Ужгороді та Відні, він консультує європейський бізнес, підшукує найкращі локації для інвестицій та з цією метою часто буває в Україні. На його думку, попри воєнні ризики і конкуренцією з Угорщиною, Болгарією, Румунією та іншими сусідніми країнами, для багатьох німецьких компаній саме Україна є оптимальним варіантом, коли йдеться про такі міста, як Біла Церква чи Вінниця, які розвиваються, мають кваліфіковану робочу силу та налаштовані на співпрацю з інвесторами.
Офіційним приводом для форуму "Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку", що об’єднав лідерів виробничого сектору, представників уряду та місцевих органів влади, стало відкриття нового заводу фінської компанії Peikko Group, яка випускатиме тут бетонні з´єднання, композитні конструкції та кріплення для елементів вітрогенерації. Промислову будівлю для майбутнього заводу — яка на день стала приміщенням для форуму, а протягом травня наповниться устаткуванням — звела з нуля за півроку керуюча компанія індустріального паку. І загалом 35-гектарний парк розбудовується з нечуваною швидкістю. "У нас уже жодного вільного гектару немає… Я багато чую про потребу в поверненні наших людей з-за кордону. А для цього тут треба створювати можливості, забезпечувати гарну оплату праці. Важливо, що ми сьогодні на заводі, який побудувала фінська компанія. Але вона не просто будує, а приходить зі своїм досвідом і дає нам знання. Це велика підтримка нашого бізнесу", — сказав ініціатор форуму Industrial Evolution, засновник холдингу UFuture Василь Хмельницький, який є інвестором індустріального парку в Білій Церкві.
Резидентами цього парку стали іноземні і українські компанії. Серед перших — підприємства з Німеччини і Великої Британії, серед других — релоканти з Харкова і Сум. Коли йдеться про наші підприємства, то в Білій Церкві наголошують, що конкурують за резидентів не з іншими регіонами України, а з сусідніми країнами: щоб виробничий бізнес лишався в Україні, йому потрібні відповідні умови.
Що ж пропонують інвесторам? Заступник голови Комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський наголосив на перевагах роботи в ІП. По-перше, тут уже є готова земля промислового призначення, необхідні комунікації і будівлі (приміщення також можна проектувати під замовлення). По-друге, держава стимулює розвиток, надаючи податкові пільги: звільнення від імпортного ПДВ і мита на виробниче обладнання, 10-річне звільнення від податку на прибуток за умови його реінвестування, а громада може не брати з резидентів податок на землю, конкуруючи за клієнтів. Крім того, для проєктів з інвестиціями від 12 млн євро пропонується компенсація до 30% від обсягу вкладень (програма "інвестнянь"). Є ще й підтримка сектору живими грошима — минулого і цього року в межах 1 млрд грн. Для прикладу, на умовах співфінансування держава може частково оплачувати підведення до ІП інфраструктури і мереж.
Однак які ж умови потрібні для закордонних інвесторів, щоб вкластися в капіталомістке виробництво на території України під час повномасштабної війни? Не завжди йдеться про стимули. Так, CEO Peikko Group Топі Паананен стверджує, що можливості в Україні вже зараз переважують ризики для його бізнесу. Тут потрібно зауважити, що компанія займається будівельними конструкціями, попит на які під час великої відбудови очікувано зростатиме. "Підприємцям потрібні клієнти, які будуть платити за їхні продукти — з цього все починається", — запевнив Паананен. Він також наголосив, що шукає не дешеву працю, а компетентних працівників.
А тим часом у парку "Біла Церква", де триває інтенсивне будівництво нових виробничих майданчиків, чимало техніки "відпочиває". Це нові машини, привезені на показ з різних куточків країни. Тут пожежні машини, всюдиходи, комунальна і сільськогосподарська техніка, а в приміщенні — лазерні станки та навіть роботи. Промисловці збираються на форумі, щоб продемонструвати свою продукцію та налагодити контакти. Наприклад, виробництво екскаватора Elex (випускається в Кропивницькому) локалізовано майже на половину, приблизно такий самий показник і в компактного сміттєвозу Viva (компанія з Кременчуга), у нього імпортне шасі, але українська практично вся надбудова. Це означає переваги для покупців: можна не тільки відшкодувати 15% суми за покупку української техніки, а й сподіватися на індивідуалізовану розробку та обслуговування (не відміну від угод, з великими іноземними гравцями, які не надто підлаштовуються під конкретні клієнтські запити).
Попри те, що значна кількість з представлених тут компаній має власні потужності і поки що не збирається відкривати заводи в індустріальних парках, промислові бізнеси підтримують розвиток цього формату. Виробничі підприємства створюють великий мультиплікаційний ефект, обростаючи десятками, а то й сотнями чи навіть тисячами підрядників — і розбудова інфраструктури для обробної промисловості в Україні однозначно на користь всій галузі.
Дехто з підприємців також висуває пропозиції з удосконалення державної промислової політики. "Я впевнений, що індустріальні парки розвиватимуться, ми бачимо успішні приклади в Китаї, Туреччині та Європі. Але важливо створити правильні умови, щоб купувалося обладнання саме вітчизняного виробництва. Адже є деякі дисбаланси, зокрема в тому, що на імпортне обладнання не поширюються тарифи та ПДВ, а на вітчизняне поширюються", — сказав у коментарі нам власник і CEO ARAMIS Laser Systems Сергій Шевченко.
А тим часом в Україні вже кипить робота на території близько 30 ІП, де або працюють підприємства або ведеться будівництво (повний список зареєстрованих майданчиків оновлюється на сайті Мінекономіки). Це значно більше, ніж у 2021 р., на зорі ухвалення законодавчого фреймворку для перезапуску ідеї індустріальних парків, історія яких у нашій країні формально почалася у 2012 р., коли був ухвалений відповідний закон і потім у 2014 р., коли були створені перші такі майданчики. Утім, працювали лише одиниці. У 2021 р. ми докладно спілкувалися з Дмитром Кисилевським про ще не повністю проголосований пакет законодавчих змін і пропонованих стимулів для резидентів індустріальних парків, які мали б нарешті створити умови для залучення інвестицій та запустити там будівництво заводів. Попри повномасштабне вторгнення, яке зруйнувало численні державні реформи і плани бізнесу, індустріальні парки як ідея вистояли, розвиваються і власне допомагають давати відсіч воєнній агресії, зміцнюючи основу економічної стійкості країни — технологічне виробництво.
Фото Олексія Шевніна і організаторів форуму
