У світі про економіку. Глобальна битва за мінерали, торговельна війна США і ЄС та банківський курйоз на $81 трлн

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Боротьба за мінеральні ресурси світу: США, ЄС, Китай і весь Глобальний Південь

Щойно на геоекономічному ландшафті з´явився президент США Дональд Трамп, він, серед іншого, спробував взяти під контроль природні ресурси України. На цьому тижні була підготовлена, але в останній момент — після прикрої суперечки в Овальному кабінеті – зірвалася угода про створення Фонду, який мав би поповнюватися 50% доходів від українських родовищ корисних копалин та відповідної інфраструктури (ми докладно описували її потенціал і ризики в окремій статті). Однак, цілком зрозуміло, що боротьба за українські ресурси є лише частиною гри Трампа.

Варто аналізувати всю політику нової адміністрації США з розширення доступу саме до критичних мінералів (critical minerals), що ми й робили в одному з попередніх випусків. Нагадаємо, що у Штатах видобуваються близько двох десятків з 50 мінералів, які Вашингтон визначив як критично важливі. Йдеться, зокрема, про літій, графіт, марганець, особливо важливі для виробництва акумуляторів, та галій і германій з так званої напівпровідникової групи.

За даними довідкового видання World Mining Data, станом на 2024 р. Україна займає 40 місце серед країн-виробників корисних копалин у всіх категоріях, тоді як у лідерах Китай, США і Росія.

Водночас, у світі експлуатується набагато менше родовищ. Тож, якщо подивитися на потенціал, тобто оцінну вартість запасів, то на першому місці з відривом Росія ($76 трлн), на другому — США ($45 трлн), на третьому — Саудівська Аравія ($33 трлн), а Китай лише на шостій позиції ($23 трлн). Але останній налагодив поставки з більшості країн Глобального Півдня.

Топ-20 країн за вартістю запасів природних ресурсів

Ще важливіша, принаймні для адміністрації Трампа, структура корисних копалин (на інфографіці вище показані головні види ресурсів за країнами). Адже мета США — отримати контроль передусім над багатьма критичними мінералами. Деякі оглядачі вважають, що тут у нової адміністрації Білого дому відкриваються можливості для масштабної співпраці не так з Україною, як, на жаль, із Росією (відповідні переговори, зокрема про Арктику, вже почалися). Адже це матиме геополітичний сенс.

"Об'єднання виробничих потужностей США з російськими родовищами корисних копалин може поставити під сумнів позицію Китаю в центрі індустріальної павутини. Бачення Трампа щодо дерегуляції національного ринку, який працює на нафті, видобутій із заповідних зон, може навіть створити умови для цінової конкуренції з Китаєм, водночас ставлячи під загрозу мільйони американців. Разом з промисловою потужністю США і кувалдною тактикою переговорыв Трампа це може примусити країни БРІКС приєднатися до американсько-російського правління, ізолювавши Китай від його постачальників і клієнтів", — пише вжурналістка-розслідувач з кліматичних питань Рейчел Дональд у популярному блозі "Planet: Critical".

Як протидію цьому сценарію, авторка бачить посилення співпраці ЄС з Китаєм та іншими країнами Глобального Півдня. На її думку, європейці могли б обмінювати свої фінансові, юридичні та політичні послуги на доступ до корисних копалин, "щоб відновити занепалий промисловий сектор і забезпечити незалежність у світі, який стає дедалі фрагментованішим". У цьому контексті варто нагадати про принципову домовленість між Євросоюзом та Індією від 28 лютого щодо укладання договору про вільну торгівлю вже до кінця поточного року — це буде однією з тем наших наступних випусків.

Трамп готуєтся до торговельної війни з Євросоюзом: ціна питання

Сполучені Штати Америки близькі до розв´язання торговельної війни з Європейським Союзом. Принаймні так можна інтерпретувати заяви Дональда Трампа про запровадження 25%-го мита (тарифів) на європейську продукцію "дуже скоро". Під час першого засідання свого кабміну президент США пояснив такі заходи потребою збалансувати торгівлю з Європою. "Вони не приймають наші машини. Вони не приймають, по суті, нашу сільськогосподарську продукцію. А ми приймаємо їх усе", — уточнював американський лідер.

Але чи так це насправді? І які наслідки матиме тарифна війна? Звернімося до свіжого релізу Європейського парламенту про торгівлю між ЄС та США.

Так, у 2023 р. (це найновіші річні дані) торгівля товарами та послугами між ЄС та США досягла вражаючих 1,6 трлн євро. До того ж вона є майже збалансованою: різниця між експортом ЄС до США та експортом США до ЄС становила 48 млрд в євро (в еквіваленті) на користь європейців, а це лише 3% від загального обсягу торгівлі між сторонами. Водночас занепокоєння Трампа стосуються саме несиметричної фізичної складової торгівлі — ЄС продавав у США товарів на 157 млрд євро більше.

Торгівля товарами і послугами між ЄС і США в 2010–2023 рр., млрд євро

Варто додати, що самі тарифи працюють як податок, причому для споживачів країни, яка їх накладає, у цьому випадку США. Наслідки відчують по обидва боки Атлантики. У Європарламенті вважають, що в разі запровадження Вашингтоном обіцяних тарифів, європейські країни можуть переорієнтувати свою продукцію, яка стане занадто дорогою для продажу в США, на сусідні країни по континенту, що ускладнить внутрішню конкуренцію. Також є небезпека, що через невизначеність компанії можуть відкласти інвестування, що стримає економічне зростання.

Водночас європейські виробники вже готуються до нової політики США. Так, Антонін Фінкельнбург з Федерації німецької оптової торгівлі, зовнішньої торгівлі та послуг прокоментував BBC, що німецький автопром, ключова галузь, вразлива до тарифів, втримається, бо чимало виробників "вже випускають продукцію на американському ринку, тому тарифи безпосередньо не вплинуть на них". 

Роль Nvidia на фондовому ринку

Попри бичачий тренд (середньостроковому вимірі — див. графік), ділові ЗМІ пишуть про нестабільність на американському фондовому ринку, який надто покладається на технологічних гігантів. А з цього можна зробити далекосяжні висновки.

Індекс S&P 500 у 2022–2025 рр.

Одним з драйверів бірж, без сумніву, є компанія Nvidia ринковою капіталізацією понад $3 млрд. За останній рік виробник чіпів перетворився на другого за величиною гравця на Волл-стріт, а він має більший вплив на S&P 500 та інші індекси, ніж будь-яка інша компанія, крім Apple. Загалом Nvidia та інші техновиробники, що отримують вигоду від буму штучного інтелекту, стали головною рушійною силою серії рекордних значень S&P 500, пише відзначає AP.

Саме Nvidia забезпечила понад п'яту частину загальної прибутковості (total returns) S&P 500 минулого року, і жодна з інших 499 компаній, що входять до індексу, не змогла наблизитися до неї.

Але така вага однієї компанії створює ризики. У середу Nvidia оголосила про дохід від продажів у розмірі 39,3 млрд за четвертий квартал (що завершився 26 січня 2025 р.), це на 78% більше, ніж торік, і на 12% більше, ніж у попередньому кварталі. Чистий прибуток становив $22,1 млрд (див. діаграму від Statista нижче: на ній помилково змістилася часова шкала — останнім має бути 2024 р.). Найцікавіше, що інвестори не дуже надихнулися. А все тому, що це був уже досить очікуваний результат провідного американського чіпмейкера.

Квартальний дохід і чистий прибуток Nvidia у 2021–2024 рр.

А висновки з такого положення Nvidia полягають у її визначальному впливі на економіку і ринки на різних рівнях.

Підвищені ризики для інвесторів. Якщо Nvidia не вдасться зберегти високу динаміку (тим більше, на думку скептиків, її акції зростали занадто стрімко), біржі можуть впасти. А з ними і статки тих, хто вклався в індексні фонди S&P 500.

Оцінка глобальної конкурентоспроможності. Якщо вирахувати "фактор Nvidia", то на фоні протистояння зі США Європа вже не виглядатиме таким далеким аутсайдером на фондовому ринку. Це правда, що ринкова капіталізація американської "Неперевершеної сімки" (Apple, Microsoft, Nvidia, Alphabet, Amazon, Meta, Tesla) перевищує "вартість" французької, британської та німецької бірж разом узятих. Але, згідно з недавньою аналітикою Financial Times, якщо виключити Nvidia з індексу S&P500, то його загальна прибутковість (звісно, не капіталізація) навіть відставатиме від фондового орієнтиру єврозони — MSCI EMU.

Загальна прибутковість фондових індексів S&P500 (без Nvidia) і MSCU EMU у 2022–2025 рр., %

Стратегічний удар по Росії: дослідження про довгостроковий ефект санкцій

Ми регулярно відстежуємо тему санкцій проти Росії та їхній вплив на економіку агресора. В останніх публікаціях йшлося про те, що ефект міжнародних економічних санкцій як засобу впливу на політичні режими знижується з часом, а їхній результат залежить від поставленої мети: наприклад, одна справа змусити агресора завершити загарбницьку війну, а інша — просто загальмувати зростання його економіки, зокрема технологічного сектору. Першої мети досягти надзвичайно складно, особливо коли санкції запроваджуються поступово (як у випадку з Росією після вторгнення в Україну). А от завдати агресору довгострокової шкоди економічні санкції можуть, про що свідчить нове дослідження, яке ми представляємо сьогодні.

Американські економісти Девід Бакаї и Ганнес Мальмберг у препринті для Національного бюро економічних досліджень США доходять висновку, що, попри фактор пристосування, наслідки санкцій посилюються за часом, адже Росія мусить заміняти численні імпортні товари менш якісними і більш дорогими. Поступово знижується валове нагромадження капіталу, рентабельність інвестицій і темпи реінвестування, що сповільнює економічне зростання.

"Під час розгляду довгострокових наслідків санкцій важливо враховувати коригування капіталу. У довгостроковій перспективі капітал суттєво змінюється, що призводить до до значно більшої реакції в довгостроковому споживанні", — підсумовують Бакаї і Мальмберг.

Банк одним махом майже створив $81 трлн. Так, це можливо

Наостанок розповімо про курйозний випадок, який на цьому тижні смакували практично всі ділові видання світу. Американський банк Citigroup зарахував на рахунок клієнта $81 трлн, хоча мав намір відправити $280. Помилка була помічена лише після того, як її пропустили два співробітники, а третій виправив лише за 90 хв., пише Financial Times. 

У результаті кошти не покинули банк, але в теорії цієї суми було б більш ніж достатньо, щоб викупити весь фондовий ринок США, включно з усіма великими технологічними компаніями, зі значною премією. Ну або 200 разів викупити всі активи Ілона Маска…

На практиці такого б, звісно, не сталося: з банку просто не вдалося б вивести $81 трлн, не кажучи вже про придбання на них найбільших активів у світі.

Але це історія не лише для того, щоб посміятися. Вона має глибший сенс: фізично банкам не потрібно вже заздалегідь мати гроші для поповнення рахунку клієнтів (активи Citigroup, звісно, не сягали $81 трлн), вони просто створюють гроші – свої зобов´язання номіновані у певній грошовій одиниці – в обмін на зустрічні зобов´язання клієнта погасити борг. Точно так само державі, яка в особі центробанку випускає валюту (власні зобов´язання), не потрібно спершу збирати податки, щоб потім витрачати. Насправді у банків і держави, звісно, є обмеження, але вони мають правовий характер, щоб не допустити потенційно негативного впливу на грошову систему та економіку через незбалансованість витрат і доходів.