У світі про економіку. Штучний інтелект для держав, провал Мілея та мільярд обідів на смітнику
П'ять тем, які ми не могли пропустити
У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
Шатдаун у США: що з економікою
На цьому тижні світ укотре облетіла звістка про одинадцяте в історії "закриття уряду" в США, так званий шатдаун, після того як сенатори не змогли узгодити законопроект про фінансування.
Такі події ділові кола навчилися сприймати спокійно. Адже, попри гучну назву, не йдеться про повну зупинку виконання державних функцій через брак грошей. Простими словами, шатдаун (government shutdown) — це призупинення роботи некритичних федеральних служб США, коли Конгрес не ухвалює закон про асигнування до початку нового фінансового року (1 жовтня). Тимчасово "закриваються" лише ті федеральні відомства та програми, які залежать від так званих дискреційних (необов’язкових) витрат, що на практиці становлять не більш як третину федерального бюджету. Решта — це обов'язкові видатки (соціальні програми, відсотки за боргом), які продовжують фінансуватися. Працюють і критичні служби, зупинка яких загрожувала б життю, майну або безпеці. Однак їхні співробітники, хоча й зобов'язані виходити на роботу, не отримують зарплату (і чекають на виплату заднім числом по закінченні шатдауну).
Отже, для сотень тисяч (з понад двох мільйонів) федеральних працівників та їхніх сімей, яким затримують зарплату, шатдаун є вкрай відчутним з перших днів. Однак його негативний вплив загалом на суспільство й економіку починає проявлятися, якщо все затягується на тижні.
Власне тому тривалість шатдауна — важливе питання, які намагаються прояснити (спрогнозувати) американські ділові ЗМІ. Видання Sherwood Media використало для цього історичні дані, показані на інфографіці нижче:
Так, з 1976 р. у США зафіксовано 20 випадків перерв у фінансуванні, хоча не всі з них підпадають під визначення шатдауну, що пояснювалося менш жорсткими нормами у більш ранні роки. "До 1980-х рр. дефіцит фінансування зазвичай не мав значного впливу на діяльність уряду, бо агентства продовжували працювати, виходячи з того, що фінансування все-таки надійде. Однак більш суворе тлумачення правил призвело до більш жорсткого процесу виділення коштів з початку 1980-х, і чимало наступних випадків дефіциту фінансування призвели до закриття відповідних агентств", — пише видання.
Повертаючись до сьогодення з цими даними, можемо краще оцінити можливу тривалість поточного шатдауну. Найімовірніше, він не мав би затягнутися на тижні, утім, як бачимо, тенденція не така втішна, особливо якщо взяти до уваги, що найдовше "закриття уряду" понад місяць було саме за часів першого президентства Дональда Трампа — на зламі 2018–2019 рр. І нинішній шатдаун, схоже, може затягнутися, бо є політичною грою проти демократів — цій темі ми присвятили окрему статтю:
Nvidia "завойовує" національні держави через суверенний штучний інтелект
Менше як за три роки після дебюту ChatGPT акції Nvidia злетіли на неймовірні 1000%, перетворивши виробника чипів на нову світову зірку технологій вартістю $4,4 трлн. Тепер гендиректор компанії Дженсен Хуанг має на меті розширити коло клієнтів за межі гігантів бігтеху — і приходить до єдиних гравців із глибшими кишенями: національних держав (які з них першими включилися в перегони за суверенним штучним інтелектом, ми на прикладах писали раніше). Financial Times занурюється у стратегічні пріоритети найдорожчої компанії світу, спілкуючись з її топ-менеджерами та партнерами.
Зараз Хуанг облітає світові столиці, закликаючи лідерів інвестувати величезні кошти в суверенний ШІ або ж у його інфраструктуру, "побудовану на національному ґрунті". Логіка проста: національна безпека, економічна конкурентоспроможність та культурна самобутність держав передбачає створення власних екосистем ШІ, щоб не залежати від американських технологічних корпорацій. Хоча всі на ринку розуміють, що зрештою це означає: купуйте більше чипів Nvidia.
Важливо, що така активність найвидатнішого чипмейкера сучасності у темі суверенного ШІ — це не випадково побачена бізнес-можливість, а реалізація продуманої стратегії. "Ми ніколи не вважали, що великі технологічні компанії назавжди залишаться нашими єдиними клієнтами", — каже в виконавчий віцепрезидент Nvidia з питань світових операцій Джей Пурі. Хоча найбільші хмарні провайдери були природними першопрохідцями в галузі ШІ, інтегрувавши його у своє програмне забезпечення, Хуанг і Пурі з колегами "завжди планували більш масштабну стратегію щодо того, як поширити ШІ на решту світу".
Позаяк чимало урядів не довіряють американським хмарним сервісам у питанні розбудови своєї ШІ-екосистеми, Nvidia вступає в партнерства з національними телекомунікаційними гігантами та операторами обладнання, такими як німецький Deutsche Telekom, французький Orange, шведський Ericsson та японський SoftBank. Ці угоди дозволяють компанії Хуанга і Пурі продавати передові чипи та обладнання на колосальні суми, позиціонуючи себе не просто як постачальника, а як архітектора національної цифрової незалежності.
Утім, як не крути, а наразі лише США та Китай, можна сказати, мають суверенні екосистеми штучного інтелекту. Але від міжнародної співпраці нікуди не подітися: США залежать від технологій десятків інших країн, отже, потрібно знаходити найкращих партнерів.
Джеф Безос про два типи ринкових бульбашок і користь від буму ШІ
Засновник Amazon і Blue Origin Джефф Безос бачить користь від буму компаній, пов´язаних з розвитком штучного інтелекту, навіть якщо йдеться про ринкову бульбашку.
Під час виступу на Italian Tech Week, він провів чітке розмежування між двома типами економічних бульбашок — "фінансовими" та "індустріальними".
На думку Безоса, суспільство має всіляко уникати фінансових бульбашок — як-от іпотечна криза, що стала причиною Великої рецесії. "Банківська бульбашка, криза в банківській системі — це просто погано, це як 2008 р.", — констатував мільярдер.
Натомість індустріальні бульбашки, до яких Безос зараховує й нинішню ситуацію з ШІ, можуть бути корисними. Наприклад, бум біотехнологій 1990-х або бум доткомів. Зазвичай ті часи приводять тільки як приклад спекулятивного ажіотажу. Але Безос закликає визнати позитив: чимало компаній справді збанкрутували, але залишили після себе технологічний спадок — наприклад, волоконно-оптичні кабелі, які стали основою сучасного інтернету. Головне — результат, що отримує суспільство. Безос пригадав, як тоді, на зламі тисячоліть, акції Amazon впали зі $113 до $6, але фундаментальні показники бізнесу залишалися сильними та дозволили компанії розвиватися.
Отже, ШІ, за Безосом, розвивається в ключі індустріальної бульбашки. Він визнає, що у період "захоплення" інвесторам важко відрізнити хороші ідеї від поганих, і сьогодні "кожен експеримент фінансується". Проте це не скасовує головного: "ШІ — це реальність, він змінить кожну галузь".
На думку засновника Amazon, користь індустріальної бульбашки ШІ полягає у прискореному розвитку технологічної інфраструктури та досліджень. Навіть якщо фондовий ринок обвалиться, розробки, досягнуті завдяки цим "надмірним" інвестиціям у штучний інтелект, залишаться і принесуть плоди. "Вигоди для суспільства від ШІ будуть величезними", — упевнений Безос.
Пол Кругман про провал економіки Хав'єра Мілея
Після майже трьох двох років правління в Аргентині президент-анархокапіталіст Хав´єр Мілей зіткнувся з серйозним викликом: йому знадобилося дуже багато валюти в умовах величезного державного боргу, знецінення песо і соціальних протестів через погіршення рівня життя. І Сполучені Штати, які згорнули програми підтримки по всьому світу, раптом погодилися відкрити Аргентиті валютний своп на $20 млрд (тобто надати її центробанку відповідну доларову суму в обмін на еквівалент у песо з поверненням у майбутньому). Лауреат премії Шведського центробанку імені Альфреда Нобеля з економічних наук Пол Кругман назвав такий крок "бажанням врятувати ідеологічного "плакатного хлопчика" правого крила, який активно підтримував політику [президента США Дональда] Трампа на міжнародній арені", адже сама по собі Аргентина "не має системного значення" для інтересів Вашингтона. Але в центрі міркувань Кругмана про політику Хав´єра Мілея, питання: чому він не зміг самостійно впоратися з економічною ситуацією?
"Коли Мілей обійняв [президентську] посаду в грудні 2023 р., він запровадив режим економічної шокової терапії, зокрема жорстке скорочення витрат. Він також вдався до політики сильного песо, підтримуючи обмінний курс — курс, за яким песо торгується проти інших валют, таких як долар і євро — сподіваючись, що міцність валюти знизить інфляцію. Якийсь час ці заходи здавалися тріумфальним успіхом", – нагадує Кругман.
Так, реальний ВВП Аргентини у першому кварталі 2025 р. зріс майже на 6% рік до року, а інфляція справді значно знизилася. Це зробило Мілея улюбленцем консерваторів, які святкували його досягнення як доказ ефективності правих економічних рецептів, кульмінацією чого став спільний виступ аргентинського лідера з Ілоном Маском на Конференції консервативних політичних дій (CPAC), де вони розмахували бензопилою.
Проте, додає Кругман, все почало "розпадатися". Економічні проблеми спровокували втечу капіталу за кордон. Аргентина кинулася захищати песо, але "швидко вичерпує свої валютні резерви" і може незабаром залишитися без них. Безробіття в країні підскочило до чотирирічного максимуму.
То що ж спричинило такі потрясіння. Ось одна з відповідей від Кругмана, який багато досліджував саме валютні кризи. Він порівнює стратегію Мілея з аргентинською та чілійською "таблітою" 1970-х років — планом стабілізації на основі обмінного курсу, який сповільнює девальвацію нацвалюти. Хоча це тимчасово знижує інфляцію й відсоткові ставки та викликає економічний сплеск, зростання цін все одно лишається значним, що підштовхує вгору так званий реальний обмінний курс. А це робить внутрішні експортні галузі менш конкурентоспроможними. Економіст доводить, що Аргентина під керівництвом Мілея "наслідує той самий фатальний сценарій", який у 1970-х закінчився економічними кризами, зокрема падінням реального ВВП Чилі на 14% у 1982 р.
"Як показує графік нижче, Мілей розпочав з великої девальвації песо — синя лінія — потім настав час значно повільнішого знецінення, покликаного знизити інфляцію. Але інфляція залишалася настільки високою, що реальний обмінний курс Аргентини — зелена пунктирна лінія — після початкового падіння швидко зріс, що зробило Аргентину дедалі менш конкурентоспроможною", — пише Кругман, маючи на увазі, що аргентинський експорт здорожчав і став програвати на світових ринках.
Економіст робить висновок, що нова допомога США хоча й тимчасово зменшила тиск на песо, але все одно Мілею не допоможе.
Майже третина їжі ніколи не споживається: дослідження
Дослідження ООН показують, що 30% усієї виробленої їжі ніколи не споживається. І в цієї проблеми дві складові: 13% продовольства втрачається на етапі виробництва та логістики (food loss), решта 17% — це харчові відходи (food wastes) в ритейлі, закладах харчування та, найбільше, в домогосподарствах.
Лише втрати в ланцюгу постачання до роздрібної торгівлі оцінюються ООН в $400 млрд щороку. Проте головна відповідальність за викинуту їжу лежить на звичайних людях. Саме на домогосподарства припадає близько 60% усіх харчових відходів (food waste). Це все одно, щоб люди викидали мільярд обідів щодня…
До речі, традиційно марнонтраство їжі асоціюється з багатими суспільствами. Однак нові дані показують, що різниця у кількості викинутої їжі на душу населення майже стерлася між країнами з різним рівнем доходів (крім найнижчого). ООН пояснює це швидкою урбанізацією та розвитком Глобального Півдня.
Найбільш вразливою категорією є фрукти та овочі, серед яких не потрапляють на стіл понад чверть урожаю, тоді як серед м´ясної продукції — 14%. Причин чимало: від неправильного збору та зберігання до поганої логістики, що особливо гостро відчувають розвиткові країни. Наприклад, Субсахарська Африка втрачає майже чверть своєї їжі. Натомість в Європі цей показник (food loss) лише 6%.
У кліматичній площині також розгортається драма: із втратами та марнотратством продовольства пов´язують 8–10% світових викидів парникових газів. А далі по колу. Зміни клімати спричиняють посухи, повені та інші екстремальні погодні явища, які своєю чергою знижують врожайність і загрожують продовольчій безпеці. Ми використовуємо природні ресурси — землю, воду та енергію — щоб виростити їжу, яка потім перетворюється на сміття, посилюючи екологічний дисбаланс.
