У світі про економіку. Тарифна формула Трампа, рекорди найбагатших та малий плагіат у великій політиці

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Таємна формула тарифів Трампа

Детективна історія з модною кінцівкою пронизала тему "взаємних тарифів", які в четвер анонсував президент США Дональд Трамп проти більшості країн. Як відомо, все почалося з виступу в Рожевому саду Білого дому, коли він презентував митні ставки для торговельних партнерів на величезних табличках (про це ми видали розлогу аналітику). Але як формувалися нові тарифи, покликані струсонути світ?

Стартова версія Трампа. Як можна побачити на фото вище, навпроти кожної країни проставлено два значення — власне ставка так званого "тарифу у відповідь" (reciprocal tariff) у крайній жовтій комірці та ще одне число поряд — у блакитній. Назва блакитної колонки "Тарифи, запроваджені проти США" з припискою "включно з маніпуляціями з валютою та торговельними бар´єрами" повідомляє, що у Вашингтоні вдалися до дивної схеми розрахунку. Спершу визначили, тариф, яким буцімто обкладає американські товари кожна країна — торговельний партнер. Потім просто поділили цю ставку партнера на два, округлили — і ось вам новий тариф від Штатів. Наприклад, аналітики Трампа оцінили мита Євросоюзу на продукцію із США у 39%, а відтак наклали удвічі нижчі "тарифи у відповідь" за ставкою 20%. Ну а проти країн, які мають збалансовану або дефіцитну торгівлю зі США (що подобається Трампу) запровадили базовий 10%-й тариф.

Перше викриття. Але, схоже, все це виявилося пилом в очі. Деякі економісти, передусім Джеймс Суровецький, розкопали справжню методику, за якою у Трампа розрахували нові тарифи. Вона виявилася надзвичайно простою, а Білому дому нічого не залишалося, як показати дійсну формулу. Однак її ускладнили недоречними символами, тому пояснимо на словах.

Порівняємо США і країну N. Якщо у США є дефіцит торгівлі товарами — записуємо його у чисельник, а весь обсяг імпорту США з цієї країни — у знаменник. Ділимо. Округляємо. І отримане число ще раз ділимо на два та переводимо у відсотки. Візьмемо той самий приклад. США мають дефіцит торгівлі товарами з ЄС у $236 млрд, а імпортують звідти на $606 млрд. Отже, $236 млрд / $606 млрд = 0,39. Тепер знову ділимо 0,39 / 2 = 0,195. Нарешті, округляємо і переводимо у відсотки — отримуємо офіційний тариф 20%. Так само вираховуються ставки й для інших країн. Якщо ж у США немає дефіциту в торгівлі товарами з країною N, то просто запроваджуємо для неї 10%-й тариф (є кілька винятків).

Але на цьому історія не завершується.

Друге викриття. Скептики зацікавилися, а хто ж міг придумати таку просту, але небачену раніше формулу розрахунку тарифу. Відповідь виявилася в дусі часу. Так, майже напевно, автором був штучний інтелект (ШІ). The Verge описує результати експериментів користувачів Х. Вони запитали ChatGPT, Gemini, Claude або Grok про "простий" спосіб вирішити торговельний дефіцит і поставити США в "рівні умови" з торговельними партнерами. І всі ці ШІ-моделі з дивовижною послідовністю видали варіанти формули "дефіцит поділити на експорт".

Нечуване падіння: Штати тягнуть униз фондові ринки світу

Наприкінці тижня час зробити перший "знімок" реакції ринків на тарифну війну Трампа. За два дні — 3 і 4 квітня — американський фондовий ринок втратив $6,6 трлн, що стало рекордним зниженням акціонерної вартості за всю історію. Так, ключові американські індекси — S&P 500, Russell 2000, Dow Jones IA, Nasdaq Composite — в останні робочі дні тижня втрачали по кілька відсотків. Якщо ж говорити про майже 2,5 місяця з початку другої президентської каденції Дональда Трампа, то з фондового ринку було "вимито" $11,1 трлн, повідомляє Market Watch з посиланням на Dow Jones Market Data.

Різко впали й акції по всьому світу, бо наслідки рішення Трампа будуть відчутні скрізь — від Китаю до Європи, пише Statista і додає промовисту інфографіку, яка ілюструє, спадні тенденції на найбільших фондових ринках з січня: США, Великої Британії, Китаю, Канади, Японії та Європи. Примітно, що найбільше обвалюється саме американський ринок.

Зміна ключових фондових індексів світу з 17 січня по 3 квітня 2025 р., %

Інвестори все-таки не чекали навіть від Трампа таких високих тарифів та майже всеохопних тарифів. Тепер широко поширюються побоювання, що така політка Білого дому призведе до зростання інфляції, підриву довіри споживачів і, зрештою, спричинить рецесію.

За кулісами рейтингу найбагатших

Публікація журналом Forbes оновленого рейтингу найбагатших людей, як завжди, мала широкий резонанс у світових та українських ЗМІ. Відбулися зміни в перших рядах, але всіх топових мільярдерів на чолі з Ілоном Маском, який посів перше місце з $342 млрд, ми давно знаємо, а також розуміємо, чому саме власники бігтеху наростили статки після року великого піднесення бірж на глобальному ентузіазмі щодо майбутнього штучного інтелекту (ШІ).

Тому пропонуємо відійти від персоналій та подивитися на верхівку глобального підприємництва загальним планом. Інфографіка Chartr, базована на щорічних рейтингах Forbes, показує, що саме зараз у світі рекордна кількість доларових мільярдерів (3028) і вони в сукупності мають рекордні статки ($16,1 трлн):

Серед інсайтів, що залишаються "за кулісами" інфографіки: вперше три людини мають статки понад $200 млрд (Ілон Маск, Марк Цукерберг і Джеф Безос), а дванадцятеро — входять до "десятизначного" клубу ($100+ млрд статків), у якому ще в 2017 р. не було нікого. І ще один цікавий факт: у 2010 р. до рейтингу мільярдерів Forbes входила лише 1001 особа на чолі з мексиканським магнатом Карлосом Слімом з $53,5 млрд, але зараз така сума дозволила б посісти лише 30 позицію топу (насправді у Сліма $82,5 млрд і 19 місце). Отже, з 2010 р. кількість учасників рейтингу Forbes зросла більш як утричі, а загальний обсяг їхнього колективного багатства — учетверо.

Аграрна битва за Африку

Російське вторгнення в Україну, як відомо, похитнуло глобальний ринок продовольства, ставши причиною перебоїв з їжею в Африці та інфляції у багатьох куточках світу. Видання Post Factum дає можливість комплексно і трохи відсторонено подивитися на ситуацію в сучасному зрізі. Автори наводять різнопланову аналітику про основних експортерів, імпортерів, цінові тенденції (див. графік) у цій галузі та найбільш залежні від імпорту продовольства країни.

Світові ціни на продовольство та зернові у 2017–2024 рр.  

Докладніше зупинимося на найцікавішому (хоча й невтішному) для нас фрагменті: як вторгнення Росії в Україну вплинуло на ринки для нашої агропродукції в Африці.

Так, відносини між Росією та африканськими країнами в 2022 р. стали напруженими, бо чимало з них покладалися на українське зерно. Однак станом на зараз Росія збільшила власні поставки до регіону, зокрема, до Алжиру, Буркіна-Фасо, Центральноафриканської Республіки, Еритреї, Малі та Зімбабве. Ще частина покупців українського зерна, зіткнувшись із перебоями в поставках, наростила замовлення рису з Індії (яка вчасно зняла обмеження на експорт цього продукту), Євросоюзу та США. (При цьому деякі африканські країни, як-от Сенегал, Кенія, Гана і Туніс, все ж засудили російське вторгнення та зблизилася із Заходом.) Китай також скористався ситуацією та зміцнив свій вплив в Африці через програми продовольчої допомоги та сільськогосподарські контракти, посиливши геополітичну конкуренцію як із Росією, так і з Заходом. 

Про конкуренцію чужими словами: скандал з "плагіатом" прем'єра Канади

В України, на жаль, стали звичними скандали через академічну недоброчесність у вигляді плагіату в дисертаціях. Нікого не здивуєш навіть списаними роботами міністрів. Але наприкінці березня сталося майже неймовірне — у плагіаті звинуватили прем´єр-міністра Канади! Новий очільник уряду, ліберал Марк Карні, який наприкінці квітня поведе свою партію на парламентські вибори, за твердженням консервативного видання The National Post, списав 10 фрагментів дисертації від 1995 р., точніше процитував інших авторів без належних посилань. Що особливо цікаво в контексті нашої рубрики — дисертація містера Карні подавалися до захисту в Оксфорді на здобуття докторського ступеня з економіки. Ця 300-сторінкова робота називалася "Динамічна перевага конкуренції" (The Dynamic Advantage of Competition). Сам прем´єр Канади вже заперечив плагіат.

Але про що конкретно йдеться. Не чекайте простирадл тексту з виділеними жовтим повторами, як в аналізі робот деяких наших "науковців". Ось, для прикладу, Карні в дисертації пише: "По-перше, державне втручання може перешкоджати міжнародній конкуренції і штучно підтримувати внутрішні прибутки" і згодом додає: "По-друге, в галузі або економіці, де багато фірм дотримуються стратегії збору врожаю, фірми можуть підтримувати прибутковість, навіть якщо вони втрачають конкурентоспроможність". І це майже точні збіги з уривками з книжки видатного американського економіста Майкла Портера "Конкурентні переваги країн" (1990 р.), якого тут не вказано. Водночас сама робота Портера в дисертації Карні, за словами його наукового керівника і навіть критиків-викривачів, згадується багато разів.

Ще приклад. Карні пише: "Цей аргумент передбачає, що акціонери недосконало поінформовані і що тимчасово низькі прибутки можуть призвести до того, що акції будуть недооцінені, збільшуючи ймовірність поглинання за невигідною ціною". Це схоже на переписану цитату (але без лапок і посилання) з раднішої статті економіста з Гарварду Джеремі Стайна для Journal of Political Economy, а саме: "Якщо акціонери недосконало поінформовані, тимчасово низькі прибутки можуть призвести до того, що акції стануть недооціненими, збільшуючи ймовірність поглинання за невигідною ціною".

Отже, бачимо рівень претензій. По суті йдеться про дубляжі одного-двох речень з незначними змінами. І так десять разів на 300 сторінок. Чи вважати це плагіатом, та ще й таким, який впливає на наукову новизну роботи?

За відповіддю ми звернулися до аналітики спеціалізованого сайту Plagiarism Today.

 "Загалом звинувачення щодо дисертації Карні охоплюють трохи більше як 200 слів… Це становить приблизно 0,21% від загального обсягу дисертації. Тому зі звинуваченнями є серйозні проблеми. Контенту обмаль. Найменша кількість плагіату — погано, але навіть якщо ми приймемо всі ці приклади як кричущий плагіат, вони все одно становитимуть менш як один відсоток всієї роботи. Це навряд чи є доказом того, що дисертація є продуктом копіпасту", — зазначає консультант з авторського права та плагіату в CopyByte Джонатан Бейлі.

Більше того, на думку експерта, навіть наведені приклади "стосуються дуже коротких уривків, які можуть бути збігом".

"Хоча деякі уривки явно свідчать про проблеми з перефразуванням і нецитованим текстом, кількість скопійованого тексту і наявність цитат [маються на увазі посилання на роботи авторів, яких Карні нібито плагіатить, просто в інших місцях дисертації, — "ДС"] пом'якшують тяжкість проступку. Як і в інших випадках, це радше можна пояснити недбалістю, невдалим перефразуванням і помилками в джерелах, ніж зловмисним плагіатом", — констатує Бейлі.

Він також нагадав, що в останні десятиліття звинувачення у плагіаті стали використовуватися як зброя у великій політиці. Для прикладу, у США від них (незалежно від серйозності претензій) потерпали керівники університетів, пов'язаних із програмами різноманітності, рівності та інклюзії. Навіть президенти Барак Обама і Джо Байден, віце-президентка Камала Гарріс, сенатори Джон Маккейн і Джон Волш, державний секретар Марко Рубіо, перша леді Меланія Трамп – усі вони стикалися зі звинуваченнями в плагіаті. Схоже, тепер цю зброю перенесли через кордон США на північ…