У світі про економіку. Акумуляторна пастка від Китаю, "Нобель" для бігтеху та планетарна дієта з вигодою в $5 трлн

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Китай заганяє Європу в "акумуляторну пастку"

У нас на очах закручується черговий виток глобального протистояння за технологічне домінування з усіма економічними та політичними наслідками.

На цьому тижні Пекін увів нові обмеження на експорт рідкісноземельних елементів (РЗЕ) та пов´язаних з ними технологій. Тепер іноземні компанії повинні отримати в Китаю спеціальний дозвіл на вивіз товарів, що містять навіть невеликі сліди рідкоземів китайського походження. Також уже з 1 грудня доведеться отримувати дозволи на експорт технологій, пов'язаних з видобутком, плавленням, переробкою та виробництвом магнітів з рідкісноземельних елементів.

У відповідь президент США Дональд Трамп у суботу анонсував додаткові 100%-ні мита на китайські товари, а також запровадження експортного контролю на ПЗ. Про ринок критичних мінералів, зокрема рідкоземів, на якому домінує Китай, їхнє значення для технологічних індустрій та нацбезпеки США ми писали в кількох попередніх випусках. Сьогодні ж сфокусуємося на окремій, можливо, не менш важливій темі, яка зазвичай випадає з поля зору популярних ЗМІ. І тут йдеться про обмеження, пов´язані з ключовим обладнанням для виробництва акумуляторів. А глобальним гравцем, що може найбільше від цього постраждати, стане Об´єднана Європа.

Отже, Китай обмежив експорт технологій, пов'язаних з видобутком та переробкою рідкісноземельних елементів та виробництвом магнітних матеріалів. Навіть продукти з РЗЕ, що випускаються за кордоном, але використовують технології китайського походження, також невдовзі підлягатимуть контролю.

Прагнення Європи створити власного чемпіона у виробництві акумуляторів для електромобілів (йдеться про шведський стартап Northvolt) зіткнулося з жорстокою реальністю. Журналіст і фахівець з відновлювальної енергетики та критично важливих мінералів Генрі Сандерсон у популярному блозі розвінчує ілюзію, що можна зменшити залежність від Китаю за допомогою китайського обладнання.

У центрі історії китайська компанія Wuxi Lead Intelligent Equipment, найбільший у світі виробник обладнання для виготовлення акумуляторів. Серед її клієнтів практично всі ключові гравці західного ринку: від автогігантів Tesla, Volkswagen, BMW та Mercedes-Benz до виробників батарей LG Energy, Samsung SDI та Panasonic.

Розподіл ринку інтелектуального обладнання для літій-іонних акумуляторів за регіонами у 2020–2029 рр. (факт і прогноз), млрд юанів

Устаткування Wuxi Lead на своїх нових заводах поставили навіть європейські стартапи, які позиціонують себе як борці за технологічну незалежність. Це шведський Northvolt, заснований для протистояння азійському домінуванню, та французький ACC (спільне підприємство Stellantis, Mercedes-Benz і TotalEnergies), який прямо ставив мету "зменшити залежність від неєвропейських постачальників".

І от тепер під урядовий контроль Китаю потрапили високотехнологічне обладнання для виробництва літій-іонних батарей, а також машини для намотування та штабелювання електродів та самі передові акумулятори. Це чіткий сигнал: Пекін має намір захищати свою технологічну перевагу в галузі чистої енергії та критичних мінералів (рідкоземів і магнітів), а не сприяти створенню конкурентних ланцюгів поставок за кордоном. Ну і, звичайно ж, він використає домінування в галузі як політичний інструмент.

Сама компанія Wuxi Lead, хоча й заявляє, що поточні замовлення не потрапляють під обмеження, наголошує: тепер експорт відбуватиметься лише "через нормальний процес подання заявки". Найбільша небезпека саме в цьому дозволі. Китай може дозволити експорт обладнання та технологій лише у формі спільних підприємств на свої умовах, де Пекін зберігатиме право вето через механізм експортних ліцензій. Ця стратегія вже реалізується, наприклад, у співпраці китайської Shanshan з французькою Imerys для виробництва синтетичного графіту в Європі.

Європейські уряди постануть перед дилемою: або лишитися без власної індустрії виробництва батарей, або прийняти китайські інвестиції та партнерство. "Але ці спільні підприємства залишатимуться під контролем Пекіна завдяки повноваженням видавати або відмовляти у видачі експортних ліцензій. Якщо європейський уряд займе позицію, яка не сподобається Китаю, ці ліцензії можуть бути просто відкликані", — попереджає автор.

Отже, стратегічний перехід на чисту енергію, "Зелений курс" втягує Захід, зокрема Європу, у залежність від Китаю, який володіє важелями впливу на весь глобальний ланцюг поставок — від рідкісноземельних елементів до машин для виробництва батарей. А справжня незалежність мала б охоплювати весь шлях "від шахти до батареї та автомобіля без китайських технологій". Але це виглядає віддаленою і надзвичайно дорогою мрією, особливо для Європи.

"Було наївно думати, що чиста енергія звільнить нас від енергетичної політики. Насправді Захід стає ще більш залежним від Китаю", — підсумовує Сандерсон. 

Світові перегони за чипи: де в лідерах колективний Захід, а де — Китай

У позаминулому випуску рубрики "У світі про економіку" ми розглядали структуру ринку напівпровідників за сегментами — від виробництва обладнання і чипів до їх розробки і фабричного виготовлення. Фокусувалися на взаємозв´язках основних гравців — великих технологічних компаній. Сьогодні ж услід за виданням Post Factum розкриємо тему в геоекономічній площині.

Ось як виглядають ланцюжки постачання в галузі напівпровідників у розрізі країн/регіонів:

Бачимо чітку тенденцію: США і Європа домінують в сфері інтелектуальної власності на розробки, власне у розробці мікросхем (разом з Південною Кореєю) та виробництві спеціалізованого обладнання (разом з Японією). А в постачанні сировини, збиранні і безпосередньому виготовленні чипів лідирує Азія. Відзначимо, що понад 60% фабричного виробництва мікросхем припадає на Тайвань та її компанію TSMC, що випускає, зокрема, передові чипи для інших технологічних гігантів за кресленнями (foundry model), отже, саме її продукція, можна сказати, лежить в основі індустрії, що, до речі, прямо впливає на геополітичне значення Тайваню. Варто додати, що в обсягах випуску так званих базових, або зрілих чипів вже вириваються уперед китайські компанії, такі як SMIC (Захід обмежує їм доступ до найновішого обладнання, необхідного для випуску передових чипів за техпроцесом 7 нм і менше).

Але загалом, як акцентує Post Factum, немає жодної країни, яка могла б повністю самостійно випускати мікросхеми: "Виробництво чипа може тривати до 6 місяців, а його компоненти можуть перетинати міжнародні кордони понад 70 разів, перш ніж потрапити до споживачів".

Видання наголошує на ще одній тенденції. Якщо навіть винести за дужки США і Китай, про які написано найбільше, то інші глобальні гравці інвестують мільярди у власну напівпровідникову індустрію, прагнучи зменшити залежність від азійських виробників, головним чином Тайваню.

Так, Євросоюз у 2023 р. затвердив план на $50 млрд з метою подвоїти свою частку світового ринку чипів до 20% до 2030 р. Індія, яка у 2021 р. імпортувала 95% мікросхем, того ж року виділила близько $20 млрд на підтримку локального виробництва.

Утім, найбільші інвестиції робляться в Азії. Південна Корея у 2024 р. оголосила про $470-мільярдний проєкт зі створення мегакластера виробництва та досліджень, який планують завершити до 2047 р. Японія того ж року виділила $4,9 млрд субсидій для будівництва нового заводу TSMC та оголосила загальний план на $65 млрд для розвитку своєї мікрочипової та ШІ-індустрії.

Геополітична напруга посилюється: США у 2022 р. запропонували неформальний альянс Chip 4 (США, Японія, Південна Корея, Тайвань) для протидії Китаю. Хоча Південна Корея має міцні виробничі й торговельні зв´язки в цій сфері зі східним сусідом. А Китай посилив чипову торгівлю з Росією, яка у 2023 р. імпортувала 89% мікросхем і майже половину обладнання для їхнього виробництва саме з цієї країни (сама ж РФ здатна виробляти лише базові чипи для внутрішнього використання).

Ці інвестиції та альянси відображають світові перегони за технологічну безпеку та економічний вплив.

Від фізики до бігтеху. Як нобелівські лауреати заклали основи передових індустрій 

На нобелівському тижні випадає нагода розповісти, як дослідження з фізики можуть стратегічно впливають на економічний розвиток.

Британець Джон Кларк, американець Джон Мартініс та француз Мішель Деворе отримали нобелівську премію з фізики "за відкриття макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному колі". Їхні роботи, зроблені переважно в Каліфорнії, не тільки дали поштовх сучасній комп´ютерній індустрії, що стрімко розвивалася з половини XX, й уможливили потенційний бум квантових обчислень у XXI ст.

Самі ж лауреати мають і безпосередній стосунок до бігтеху. Так, Джон Мартініс до 2020 р. очолював Квантову лабораторію штучного інтелекту Google, а Деворе просто зараз є головним науковим співробітником Google Quantum AI.

Нобелівський комітет наголошує, що дослідження цьогорічних лауреатів, відображені в транзисторах будь-якого комп'ютерного чипа, сприятимуть розвитку "наступного покоління квантових технологій, включно з квантовою криптографією, квантовими комп'ютерами та квантовими датчиками".

Раніше ми писали, що квантові технології, на думку аналітиків Всесвітнього економічного форуму, обіцяють "революцію в різних галузях". Сьогодні це індустрія можливостей, зокрема для малих і середніх стартапів, яка може принести величезну вигоду першопрохідцям. За прогнозами McKinsey, до 2035 р. лише квантові обчислення генеруватимуть від $450 до $850 млрд щороку, а квантові датчики і квантовий зв’язок — $100–200 млрд і $50–100 млрд відповідно. Квантові технології можуть змінити ринки — від діагностичних медичних інструментів до трансформації галузі кібербезпки через використання постквантового шифрування.

Повертаючись до рішення Нобелівського комітету, варто відзначити, що аналогічну нагороду торік отримали видатні Джон Гопфілд і Джеффрі Хінтон, відзначені за фундаментальні відкриття в галузі машинного навчання та штучних нейронних мереж. Можна сказати, що премії видаються за дослідження, які лягли в основу найбільш продуктивних технологій сучасності.

Нова планетарна дієта: плюс $5 трлн на рік та порятунок довкілля

У минулому випуску ми відкрили велику тему про збитки у глобальному продовольчому ланцюжку — від виробництва до холодильника і… смітника. Нагадаємо, що, за даними ООН, близько 30% виробленої їжі ніколи не споживається. Такі втрати і марнотратство посилюють голод у найбідніших регіонах та збільшують викиди світові парникових газів на 8–10%, що своєю чергою призводить до погіршення кліматичних умов, зниження врожайності та пере використання природних ресурсів (землі, води та енергії). Сьогодні ж представляємо велику роботу, покликану дати відповідь на цей та інші виклики глобальної продовольчої системи — доповідь Комісії EAT-Lancet "з питань здорових, стійких та справедливих продовольчих систем". 

Понад 50 авторів, серед яких провідні економісти і кліматологи, написали не просто маніфест про здорове харчування (хоча це питання — у фокусі), а радше радикальний економічний план порятунку планети і людства. За їхніми підрахунками, поточна продовольча система генерує близько $10 трлн щорічної вартості, але її негативні зовнішні ефекти — зміна клімату, втрата біорізноманіття, забруднення води й поживних речовин тощо — оцінюються у $15 трлн. Отже, глобальне виробництво, споживання та харчові відходи щороку створюють збитків на $5 трлн більше, ніж вигоди.

Автори стверджують, що саме тому ціни на харчі в магазинах є фіктивними: вони "не відображають справжньої вартості" нераціонального виробництва, забруднення та виснаження ресурсів.

Центральним елементом пропонованої стратегії є Планетарна дієта заради здоров'я (PHD) — збалансований раціон, переважно рослинний, з помірним споживанням їжі тваринного походження та мінімальним додаванням цукру, насичених жирів і солі. Наслідки нездорового харчування вже зараз забирають близько 15 млн життів на рік (27% від загальної кількості смертей у світі). Дієта PHD, навпаки, не тільки покращує здоров'я, але й вимагає менше ресурсів для виробництва їжі.

Дослідження однозначно вказує на кричущу економічну та екологічну несправедливість: раціон найбагатших 30% світового населення спричиняють понад 70% екологічного тиску, створюваного продовольчими системами. 

Що ж можна зробити в економічному плані? Для запуску Великої продовольчої трансформації потрібна структурна перебудова світового агробізнесу. Автори зазначають, що цей підхід вимагатиме скорочення деяких секторів до 2050 р. — наприклад, виробництво м’яса жуйних тварин має зменшитися на третину. Водночас потрібно суттєво нарощувати виробництво фруктів, овочів та горіхів — на 63% порівняно з рівнем 2020 р. Це дозволить створити менш ресурсо- та трудомістку продовольчу систему, яка зможе забезпечити здоровим харчуванням 9,6 млрд людей.

Проведене моделювання показало, що такий перехід до 2050 р. може привести до помірного зниження середніх цін на сільськогосподарську продукцію для виробників (на 8% порівняно зі сценарієм "як завжди"). Це може підвищити доступність їжі для споживачів, хоча й створює ризик зниження зарплат для сільськогосподарських працівників. Водночас амбітні кліматичні заходи, такі як ціноутворення на викиди, можуть додатково підвищити споживчі ціни на їжу в середньому на 17% у всьому світі, що особливо вдарить по найуразливіших регіонах, як-от Субсахарна Африка.

Отже, економічна логіка трансформації чітка: ціна бездіяльності вища за ціну дій. Комісія EAT-Lancet закликає до мобілізації $200–500 млрд щорічних інвестицій для підтримки переходу. Очікується, що ці кошти очікувано швидко окупляться, бо вигоди, нагадаємо, оцінюються в $5 трлн на рік.

Але як досягти результату? Учені пропонують змінити фінансові потоки: "Наприклад, перенаправити фінансову підтримку громадам виробників, які застосовують практики стійкої екологічної інтенсифікації або переходять на виробництво недостатньо споживаних груп продуктів харчування, та скасувати підтримку забруднюючих практик або продуктів харчування, надмірне споживання яких призводить до погіршення здоров'я".

Загалом запропонована планетарна дієта слугує подвійній меті: покращити здоров´я людей та посилити екологічну стійкість (здоров'ю планети).

Додаток:

До, речі ось який райціон рекомендує Планетарна дієта заради здоров´я:

• Фрукти та овочі — щонайменше п'ять порцій на день;
• Цільнозернові продукти — три-чотири порції на день;
• Горіхи — одна порція на день;
• Бобові (квасоля, горох, сочевиця) — одна порція на день;
• Молочні продукти — одна порція молока, йогурту або сиру на день;
• Яйця — три-чотири на тиждень;
• Курятина — дві порції на тиждень;
• Риба — дві порції на тиждень;
• Червоне м'ясо — одна порція на тиждень.

Як пропозиції Комісії EAT-Lancet співвідносяться з поточним раціоном у регіонах світу, чудово показано на інфографіці Guardian за даними розглянутого звіту:  

Білборди 2.0: Як "дідівський" бізнес став інноваційним завдяки "цифрі" та геотаргетингу

Здавалося б, білборди — це про давній бізнес з доцифрової епохи. Та, схоже, він процвітає. У чому ж секрет стійкості й успіху? Як не дивно, в інноваційності та унікальних можливостях задовольнити запити рекламних клієнтів на доступ до сегментованої аудиторії. Як усе працює на прикладі американського ринку, пояснюється у свіжому подкасті The Economics of Everyday Things.

Основна особливість цього бізнесу полягає у "неминучості" рекламного носія. На відміну від онлайн-реклами, яку можна пропустити або заблокувати, білборд бачать усі, особливо коли люди "застрягли у заторі". Ця особливість створює рідкісну перевагу — рекламний простір, стійкий до поляризації, який доставляє повідомлення незалежно від політичних поглядів чи демографічної бульбашки глядача. Анна Багер, президент Out-of-Home Advertising Association of America, підкреслює цю перевагу: "Споживачі, як ніколи раніше, цінують рекламу, яка не перериває те, що вони роблять у поточний момент… Вона просто там. Ви її бачите. Ви проводите з нею час".

Економічна модель бізнесу залежить від двох ключових напрямків: нерухомості та реклами. З першою складовою все більш-менш традиційно та зрозуміло (купівля землі чи оренда з оплатою залежно від місця, спорудження конструкції тощо). А от у способах показу реклами відбулися значні новації.

Справжню революцію принесла цифровізація, що трансформувала фінансову структуру галузі. По-перше, статичні білборди поступаються цифровим — а це потенційно багатократний фінансовий виграш. Адже один цифровий екран може ротувати до восьми різних оголошень протягом 8 секунд кожне. Більше того, реклама на такому носії продається в режимі реального часу!

На відміну від статичних білбордів, які рекламодавці орендують на певний термін, вільне місце на цифрових щитах продається на програмних аукціонах – віддалені комп´ютери за мілісекунди проводять торги за вільний слот. Директор з маркетингу білборд-оператора Clear Channel Outdoor Ден Леві описує цю систему так: "Комп'ютери спілкуються один з одним. Коли на цифровому білборді є місце, яке ось-ось звільниться… відбувається процес торгів, де це місце виставляється на аукціон для того, хто запропонує найвищу ціну". Тому рекламодавці тепер можуть динамічно змінювати креатив залежно від часу доби (наприклад, рекламувати сніданок вранці, а вечерю ввечері), погоди (гарячий напій, коли холодно) або навіть спортивного рахунку та заголовків новин.

Однак найбільша інновація — це таргетинг на основі геоданих. Компанії використовують анонімізовані дані відстеження місцезнаходження зі смартфонів, щоб визначити, який саме тип аудиторії проїжджає повз конкретний білборд. Це дозволяє рекламодавцям обирати локації, де в моменті найбільша частка цільової аудиторії.

Отже, цифрова ера стала благом для бізнесу на зовнішній рекламі. Анна Багер так визначає роль білбордів від імені галузі: "Попри те, що ми є давнім каналом інформації з великими вивісками і перебуваємо в реальному світі, ми є сполучною ланкою з рештою медіасвіду. Це створює публічну дискусію. Ви не можете нас пропустити. Ви не можете нас заблокувати. Технології, розвиваючись, лише покращують наші рекламні щити".