У світі про економіку. Битва за критичні мінерали, ШІ з французьким акцентом та перезапуск фінансового серця ЄС

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Глобальна битва за критичні мінерали

На відміну від сусідів США — Мексики і Канади — Китай, схоже, цілком приймає виклик Дональда Трампа. Після запровадження ним додаткових 10% мит на китайські товари, лідер КНР Сі Цзіньпін, за визначенням The Economist, дістав "ударну булаву". І справа не тільки і не стільки в нових обмеженнях для деяких американських компаній-гігантів, не в більших митах на американські вуглеводні та вантажівки. Китай заявив, що посилить експортний контроль за рідкісними металами, включно з молібденом і вольфрамом (використовуються в різних продуктах, від лампочок до снарядів). І це до того, що на початку грудня 2024 р. Пекін заборонив експорт до США сурми, галію та германію — трьох життєво важливих мінералів для високотехнологічних секторів.

Саме обмеження експорту рідкісних металів, на думку The Economist, може завдати найбільше шкоди, принаймні в короткочасній перспективі (поки спровокований таким чином дефіцит не пришвидшить розробки відповідних родовищ по всьому світу).

Пропонуємо заглибитися тему. Варто уточнити, що йдеться загалом про критичні мінерали (метали і неметали), серед яких рідкісноземельні елементи. Вони відіграють ключову роль як сировина в галузях електроніки, відновлюваної енергетики, оборони, транспорту тощо, без них годі уявити технологічний прогрес. Ці мінерали необхідні для передових технологій, зокрема квантових обчислень, мереж 5G, електромобілів та штучного інтелекту (ШІ). І тут є проблема у вразливості глобальних ланцюгів постачання, бо саме Китай домінує у видобутку і переробці багатьох критичних мінералів, зокрема рідкоземельних магнітів.

Але наскільки США залежать від поставок цієї надважливої сировини з Китаю? Відповідає доктор Умуд Шокрі, енергетичний стратег та старший запрошений науковий співробітник Університету Джорджа Мейсона (США) в аналітичній статті на Trends Research з промовистою назвою "Критичні мінерали та торговельна війна США і Китаю". Ось статистичний "знімок":

Критичні мінерали: частка імпорту в США походженням з Китаю, %

Як бачимо з графіку, США найбільше залежать від Китаю у контексті рідкоземельних елементів (стратегічний супротивник забезпечує ¾ поставок), до яких належать лантаноїди (лантан, церій, празеодим тощо), а також скандій та ітрій. Штати купують у свого глобального конкурента понад половину всього імпортованого вісмуту (рідкоземельний метал), сурми та арсену. Америка значно (хоч і меншою мірою) покладається на поставки з Китаю багатьох інших критичних корисних копалин, як-от галію та германію – надважливої сировини для виготовлення напівпровідників. 

Як пише Шоклі, США активно працюють над диверсифікацією джерел постачання, розвивають внутрішнє виробництво та зміцнюють свої міжнародні зв'язки, щоб зменшити потребу в китайському імпорті. Вони намагаються створити альянси з країнами, багатими на природні ресурси, щоб гарантувати собі надійні глобальні ланцюги постачання.

Як ми знаємо, нова адміністрація в США раптом вписала Україну в цю глобальну битву за критичні корисні копалини. Це означає, що Вашингтон серйозно налаштований на доступ до наших ресурсів. Нагадаємо, що в Україні є близько двох десятків з 50 мінералів, які США визначають для себе як критично важливі (critical minerals). Зокрема, це літій, графіт, марганець, особливо важливі для виробництва акумуляторів, та галій і германій з так званої напівпровідникової групи. 

Третій шлях розвитку ШІ

Франція намагається зробити ривок у глобальних перегонах з розвитку штучного інтелекту (ШІ). Світові та українські шпальти цього тижня рясніли новинами про інвестиції у французьку ШІ-індустрію на фоні паризької конференції високого рівня про майбутнє галузі, яку Франція організувала спільно з Індією. Як відомо, на цьому ж тижні президент Франції Еммануель Макрон анонсував 109 млрд євро приватних інвестиції в ШІ-екосистему своєї країни. Але ми сфокусуємося саме на результатах глобальної конференції, що, на фоні домінування американських і китайських компаній в індустрії, окреслила "третій шлях, що необхідно дослідити", як пише La Monde.

Отже, на паризькому саміті, що відбувся 11–12 лютого, йшлося про потребу в альтернативних американській моделі рішеннях: Євросоюз та інші учасники мають зосередитися на ШІ з відкритим вихідним кодом, енергозбереженні, безпеці та прозорості. Загалом на зустрічі намагалися закласти основи багатосторонньої координації для нагляду за розвитком нової технології. Зрештою близько 60 країн підписали підсумкову декларацію, яка закликала до "відкритого", "інклюзивного" та "етичного" штучного інтелекту, що в майбутньому мало б унеможливити концентрацію ШІ лише серед гравців, які його опанували, та сприяти сумісності цієї енергомісткої індустрії з цілями кліматичного та людського розвитку.

Однак на фоні загальних декларацій ще чіткіше постали конкретні і неподолані проблеми та розбіжності між провідними країнами. Так, Велика Британія і, що найважливіше, Сполучені Штати по суті не підтримали навіть описані вище принципи, відмовившись підписати підсумкову декларацію. У Лондоні заявили, що прийняті ініціативи не відповідають "національним інтересам", а от віце-президент США Джей Ді Венс взагалі закликав обмежити регулювання, щоб "не вбити трансформаційну індустрію, яка тільки-но злетіла", ще й застеріг Європу від партнерства з "авторитарними режимами", маючи на увазі, але не назвавши Китай.

По суті Венс озвучив варіант дилеми "інновації vs регулювання", яку часто згадують, порівнюючи Штати і Євросоюз. Але ключова ідея статті La Monde іде в розріз зі звичною відповіддю: видання стверджуэ, що регулювання може навіть допомогти інноваціям.

 "Європейське законодавство про цифрові ринки, спрямоване на боротьбу з антиконкурентними практиками інтернет-гігантів, може виявитися корисним у запобіганні монополізації цими компаніями доступу до ШІ, які можуть надавати перевагу власним системам на шкоду новим учасникам ринку", — пише французьке видання.

На думку редакції (стаття видана під плашкою Editorial), це США лукавлять, коли протиставляють інновації і регулювання у намаганні зберегти глобальне лідерство в галузі.

Натомість, вважають журналісти, Європа не повинна потрапляти в залежність від Штатів. Слід запропонувати альтернативу, а це означає фінансування досліджень за напрямами, не охопленими американськими гігантами, за допомогою підходу, здатного задовольнити потреби країн Глобального Півдня. Саме це і має стати третім шляхом розвитку ШІ.

У Євросоюзі готують фіскальну революцію

На фоні геополітичного розколу між Євросоюзом і США, яке президент Франції Емманюель Макрон назвав "електрошоком" для європейців, та гучних заяв північноатлантичних друзів про цінності і демократію, трохи відійшли в тінь новини про такі наміри, які, продовжуючи метафору французького лідера, можуть перезапустити фінансове серце Євросоюзу.

А йдеться про перегляд майже непорушного Пакту стабільності і зростання (SGP), який приписує обов´язкові умови бюджетування для країн-членів ЄС: відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%, а дефіциту бюджету до ВВП — 3%. Вони входять до так званих маастрихтських стандартів і регулярно наводяться за взірець в економічних викладках навіть поза межами ЄС (зверніть увагу, як часто в Україні урядовці та фінансисти орієнтуються на ці критерії як на певні маяки). 

Отже, днями пролунали принаймні дві гучних заяви на цю тему. По-перше, Емманюель Макрон в інтерв´ю Financial Times (там, де він і вжив метафору про електрошок) прямо заявив, що дефіцит на рівні нижче 3% ВВП і загалом "фінансові та монетарні рамки, в яких ми живемо, застаріли". Він виступив за більш "інноваційні фінансові рішення", які можуть включати більше спільних запозичень ЄС, як це було під час пандемії коронавірусу. До речі, саме до фіскальної координації та спільного випуску боргових зобов´язань на рівні ЄС торік закликав екс-голова Європейського центробанку і колишній прем´єр Італії Маріо Драгі у звіті про конкурентоспроможність.

По-друге, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на Мюнхенській конференції також запропонувала призупинити дію бюджетних правил, але тільки в частині витрат країн-членів ЄС на оборону.

Чому це важливо? Нагадаємо приклад. Нещодавно ми писали, як у країнах Балтії занепокоєні тим, що загальноєвропейські фіскальні правила не дозволяють їм належно вкладатися в армію. Так, у Литві хотіли б різко збільшити витрати на національну оборону (можливо, до понад 5% ВВП), щоб сформувати нову військову дивізію до 2030 р., проте це вимагатиме від уряду залучення значних позик, а отже, Вільнюс ризикує порушити SGP. Словом, саме фінансові обмеження лежать в основі більшості проблем, пов'язаних з обороною в Євросоюзі, а отже, відповідне законодавство потребує перегляду.

Схоже, на цей раз фіскальна крига скресла на найвищому рівні. Нарешті можна очікувати на зміни. 

Задобрювання (від) агресора

Серед топ-подій тижня, безумовно, виділяється Мюнхенська конференція з безпеки. Поки тут ключові геополітичні гравці окреслюють та уточнюють плани завершення війни Росії проти України, експертне середовище пропонує варіанти дій просто зараз. У звіті, приуроченому до початку конференції, Центр аналізу європейської політики (CEPA) виклав сім ідей для союзників — від максимального тиску на Росію до безумовної матеріальної підтримки України. Розглянемо детальніше поради, що стосуються економіки.

Рекомендації економічного спектру загалом не можна назвати оригінальними. Вони стосуються посилення санкцій проти російських фінустанов та підприємств енергетичного сектору, розблокування заморожених російських активів для підтримки України, запровадження вторинних санкцій, щоб тиснути на російських союзників (Китаю, Іран та Північну Корею), а також збільшення інвестицій в оборонну промисловість — власну і українську.

Ближче до конкретики. Аналітики CEPA наголосили на торгівлі з агресором у деяких ключових галузях. "Європейські країни не лише купували російський газ — іноді через сторонніх експортерів — але й продовжували імпортувати інші товари з Росії, такі як добрива". І якщо газова тема ніколи не зникає з новинних стрічок, то про добрива кажуть значно тихіше і рідше. Ми вирішили заглибитися в тему. 

На цьому тижні сервіс Statista підготував тематичну інфографіку за даними Євростату. Як бачимо ЄС імпортував близько 3,9 млн т російських добрив у 2023 р. та ще 3,7 млн т — за перші дев'ять місяців 2024 р. Промовисте порівняння: у липні 2024 р. імпортовано 574 тис. т, що на 50% більше, ніж у липні 2021 р., ще до повномасштабного вторгнення в Україну.

Імпорт добрив до Євросоюзу з Росії у 2021–2024 рр., т

Що собі думають у Брюселі? Роками там опиралися ідеї запровадити санкції проти сільськогосподарської продукції з Росії на страхах за продовольчу безпеку. Нарешті минулого місяця Єврокомісія запропонувала підвищити тарифи на добрива з нинішніх 6,5% від вартості товару до 100%, але протягом трьохрічного періоду. Іншими словами, європейці ймовірно, продовжать купувати російські добрива, щонайменше до 2026–2027 р.

Якщо все вигорить, то запропоновані тарифи доведуть вартість тонни азотних добрив до 315 євро, а інших добрив — до 430 євро за тонну. За кращим сценарієм, цей захід дасть імпульс внутрішньому виробництву,  диверсифікує джерела постачання, і, звичайно ж, перекриє потужний фінансовий потік в економіку агресора.

Утім, не факт, що все пройде гладко. Сумнозвісні європейські фермери вже перейнялися ризиками підвищення операційних витрат і потенційного дефіциту добрив, якщо внутрішнє виробництво не встигатиме задовольняти попит.

Робочий режим: як офісам перемогти дім

Значним економічним наслідком пандемії COVID-19 стала трансформація робочого укладу, яку досі демонструють спустошені офісні приміщення. Звісно, в Україні ця тенденція підсилилася воєнними викликами та міграцією працівників, але й загалом у світі зміни також більш ніж очевидні. Компанія McKinsey дослідила тему, яке ж майбутнє чекає на офіси?

Отже, на сьогодні середньосвітовий показник відвідуваності офісів становить 3,5 дні на тиждень. За прогнозом компанії, до 2030 р. попит на офісні приміщення знизиться на 13% відносно 2019 р. І це при тому, що йдеться про величезний ринок: у $800 млрд оцінюється загальна вартість офісних приміщень лише в дев´яти досліджуваних McKinsey ділових центрах світу — Сан-Франциско, Нью-Йорку, Мюнхені, Шанхаї, Парижі, Лондоні, Токіо, Пекіні та Х´юстоні.

З найцікавішого для працівників: у McKinsey стверджують, що змінюється сама роль офісів. Якщо раніше це були місця з усім необхідним для виконання робочих завдань, то до офісів майбутнього вимоги ще вищі. Для прикладу, тепер вони повинні в найширшому значенні мати сенс для співробітників, надавати облаштований простір та технології для комунікацій, налагодження зв´язків і проведення заходів, забезпечувати природнє світло і приплив свіжого повітря, та, можливо, навіть інтегрувати модульні елементи, які можна змінювати відповідно до робочих завдань.

 "Щоб перемогти альтернативу роботи з дому, офіси повинні "відпрацьовувати поїздку на роботу". І ви робите це, створюючи простір, де люди справді хочуть працювати, а не просто простір, де вони змушені працювати", — стверджує керівник відділу з надання послуг у сфері нерухомості McKinsey Адітя Сангві.