У світі про економіку. Топ-50 найприбутковіших компаній, Європа на російському СПГ і мегареклама на "гавайській" піці
П'ять тем, які ми не могли пропустити

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
Світовий рейтинг компаній за прибутками
Журнал Fortune назвав найприбутковіші компанії світу в 2024 р. Рейтинг візуалізувала платформа Voronoi, компактно розмістивши топ-50 учасників за галузями.
Топ-50 компаній за прибутками у 2024 р., $ млрд
У поле зору дослідників потрапили всі публічні та приватні компанії, які надали фінансову звітність. Важливо сказати, що вказані суми відображають корпоративний прибуток за фінансовий рік, тобто період який закінчується 31 березня 2024 р. Без сумніву, ситуація станом на зараз дещо змінилася, однак ці дані все одно відображають загальний ландшафт розподілу прибутків (після сплати податків) у світовому бізнесі.
Отже, на першому плані Saudi Aramco, яка має найбільші доведені запаси нафти у світі і собівартість видобутку лише в $3 за барель, що дозволило їй згенерувати більше прибутків, ніж будь-якій іншій компанії, — $120,7 млрд. Apple, завдяки своєму високорентабельному сегменту послуг та продажу iPhone, отримала $97 млрд прибутку — це другий результат.
Серед 50 найприбутковіших компаній 14 належать до фінансової індустрії, 12 — до енергетичного сектору і вісім — до технологічного.
Між миром і холодною війною: глобальні військові витрати і торгівля
Чи вже почалася нова холодна війна глобального масштабу? На це питання намагаються дати відповідь аналітики The Institute for Economics & Peace (IEP) у свіжому дослідженні "Geopolitical Influence & Peace" ("Геополітичний вплив і мир"). Серед численних тенденцій — від гальмування ядерного роззброєння до майже потроєння кількості глобальних конкурентів з 1990 р. — автори розглядають і економічні та фінансові фактори, що впливають на мир і безпеку. На них і зупинимося.
Так, військові витрати, які сягнули майже $2,5 трлн у 2023 р. (найсвіжіші загальносвітові дані), перебувають на найвищому рівні з часів закінчення холодної війни минулого століття. І зростання видатків на оборону пришвидшилося з початком російського вторгнення в Україну практично в усіх регіонах світу.
Військові витрати у 1988–2023 рр. за регіонами світу, $ млрд (в цінах 2022 г.)
Принагідно нагадаємо, що зараз збільшуються оборонні витрати країн НАТО і ЄС, а найбільше вкладаютсья в оборону США і Китай.
Серед економічних аспектів протистояння глобальних альянсів у звіті IEP виділяються торговельні суперечки та конкуренція за технологічне домінування, що проявляється, зокрема, у битві за мережі 5G і ланцюги постачання напівпровідників.
Водночас міжнародна торгівля розуміється неоднозначно у контексті підтримання миру на глобальному рівні. Попри фрагментацію останніх років, світ залишається набагато більш пов´язаним через торговельні відносини, ніж за часів холодної війни. Така економічна взаємозалежність тривалий час розглядалася як стабілізуючий чинник. Тепер ми бачимо, що від великих воєн та глобального протистояння це не рятує, та й рівень торгівлі у відсотках від світового ВВП вже не показує суттєвої динаміки в останнє десятиліття. Якщо додати сюди сповільнення глобального економічного зростання та збільшення держборгу в країнах, що розвиваються, то утворюється підґрунтя значних загроз миру і безпеці — від соціальних заворушень до насильницьких конфліктів.
Зростання ВВП та частка міжнародної торгівлі у світовому ВВП, %
Дослідники роблять висновок, що, попри паралелі з холодною війною, сучасна міжнародна система суттєво відрізняється у таких ключових сферах, як торгівля, взаємозалежність та глобальні мегатренди (як-от зміна клімату та кібербезпека).
Штучні бар'єри. Як у Євросоюзі стримують витрати на оборону
Тема оборонних витрат основних глобальних гравців, зокрема Європи, ніколи не сходить зі шпальт найпопулярніших видань. І висновки в них схожі: європейський ВПК розвивається, але занадто повільно, враховуючи масштаб загрози з боку Росії (і її союзників). Гостроти моменту додає вимога обраного президента США Дональда Трампа, щоб країни-члени НАТО (більшість з яких у Європі) виділяли на оборону понад 2% ВВП, як уже домовлено, а в майбутньому, можливо, всі 3,5%, а то і 5% ВВП. Нагадаємо, що європейські країни не готові до цього (сукупна ціна питання — даткові сотні мільярдів євро, які довелося б забрати з інших статей національних бюджетів), а кілька з них досі не вписуються навіть у норматив з 2%.
Але в цій темі є важливий нюанс, який рідко підсвічується у ЗМІ. Говорячи про економічні причини повільного розгортання ВПК, аналітики, як правило, звертають увагу на проблеми з виробничими ресурсами. Ще частіше наголошують на небажанні європейських урядів швидко нарощувати оборонні витрати, щоб не зменшувати фінансування традиційних бюджетних програм. При цьому за лаштунками лишається, можливо, найважливіший факт, що на заваді переозброєнню та розбудові армій стають суворі правила Євросоюзу про витрати. Простими словами, деякі країни мають бажання збільшити витрати на оборону, але не мають на це права.
Як пише видання New Eastern Europe, у Литві хотіли б різко збільшити витрати на національну оборону (можливо, до понад 5% ВВП), щоб сформувати нову військову дивізію до 2030 р., проте це вимагатиме від уряду залучення значних позик, а отже, Вільнюс, цілком імовірно, ризикує порушити фіскальну політику ЄС. Схожі міркування стосуються країн Балтії загалом. Згідно з європейським Пактом стабільності і зростання (SGP), в якому прописані обов´язкові умови бюджетування для країн-членів ЄС, відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%, а дефіциту бюджету до ВВП — 3%.
Видання наголошує, що саме фінансові обмеження лежать в основі більшості проблем, пов'язаних з обороною в Євросоюзі, а отже, відповідне законодавство потребує змін. Наприклад, можна було б тимчасово вираховувати витрати на оборону (в межах певної суми) з показника дефіциту бюджету, щоб формально не порушувати SGP.
"Неприпустимо, що країни, які наражуються найбільші загрозами безпеці і демонструють найбільшу політичну волю для їх подолання, стикаються зі штучними бар'єрами з боку Брюсселя", — резюмує видання.
Європа захлинається російським СПГ
Цього тижня західні ЗМІ принесли звістку, що Європейський Союз нарешті почне відмовлятися від скрапленого природного газу (СПГ) з Росії. За даними джерел агентства Bloomberg, процес розтягнеться в часі, але основні європейські імпортери російського СПГ — Іспанія, Бельгія і Франція — не будуть блокувати обмеження, що їх закладуть у 16-й пакет санкцій проти РФ за вторгнення в Україну.
Час нагадати, у наскільки складній ситуації опинилися європейці, щоб реалізувати ці наміри. Торік Євросоюз закупив рекордні 17,8 млн т російського СПГ (+2 млн т відповідно 2023 р.), пише видання European Correspondent. Інфографіка нижче демонструє, що з 2022 р. суттєво зростали поставки неросійського СПГ тільки зі США, а експорт з Африки та Близького Сходу загалом падав. Як наслідок Росія вже стала другим за величиною постачальником СПГ до ЄС!
Очевидно, що ці поставки певною мірою компенсували скорочення імпорту трубопровідного газу з Росії. На відміну від останнього, російський СПГ не підпадав під санкції ЄС через банальне занепокоєння європейців зростанням цін на енергоносії і потенційним дефіцитом ресурсу.
Визнаючи таку практику лицемірством, European Correspondent стверджує, що зростання імпорту російського СПГ значною мірою зумовлене міркуваннями вартості: бізнес віддає пріоритет цьому паливу як більш дешевому варіанту. Тому дієвим механізмом може бути посилення санкцій, яке зробить дорожчим цей ресурс. Якби його замінити відновлювальними джерелами енергії, викиди від кінцевого споживання могли б скоротитися на 300 млн т за рік.
Ананас за $122. Бізнесхак, як розрекламувати свій заклад
Наостанок спустимося з небес геополітики та макроекономіки до приземленого бізнесу. А точніше — до піци. Згадаємо, нескінченну суперечку гурманів — про консервовані ананаси у цій страві. Чи не найскандальнішим моментом в історії кулінарії стало рішення канадського шеф-кухаря Сема Панапулоса покласти такі ананаси в піцу з шинкою у в 1960-х рр. минулого століття. Цей рецепт "гавайської" піци порушив віковічну італійську кулінарну традицію. Просте питання — чи можна класти консервовані ананаси в піцу — досі розділяє громади, сім´ї і бізнеси. Щоправда, деякі підприємці спробували на цьому заробити… якщо не гроші, то славу.
Як пише CNN, піцерія Lupa в Норвічі, Англія, включила ананас до свого меню онлайн-доставки, але за дуже високу ціну — 100 фунтів стерлінгів (близько $122). І ця піца стоїть у списку поряд з такими беззаперечними класичними стравами, як "Неаполі", "Фрикаделька" і "Пепероні", не дорожчими за $17.
Шеф-кухар Lupa Квін Цзяноран пояснює, що, на його думку, "китайські кисло-солодкі смаки [не сумісні] з традиційним італійським продуктом" — і цю позицію закладу виражає цінник на "гавайську". Утім, він зізнається, що замовлень на таку піцу поки що не надходило, зате тішиться, що реакція в інтернеті була неймовірною за разголосом.
Схоже, для цього все і затівалося. Такий собі бізнесхак, щоб потрапити в топи соцмереж і на перші шпальти світових видань. Тепер про піцерію Квіна Цзянорана знаємо і ми з вами, хоча наряд чи хтось із нас хоч колись у житті робитиме замовлення на перекус у Норвічі. І головне: цей лайфхак можна легко перенести на інші подібні бізнеси. Наприклад, власники кав´ярень могли б задуматися, чи не зробити схожу "акцію" з найбільш спірним напоєм у своєму меню — американо…