У світі про економіку. Угода "про копалини" між Україною і США, переозброєння Європи та користь для бізнесу від вищих податків

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Підводні камені угоди "про копалини" між Україною і США

У першій темі трохи відступимо від концепції рубрики — привносити в український сегмент інтернету найцікавіші економічні новини та аналітику, які не потрапляють на радари наших ЗМІ. А все тому, що Україна сама опинилася в центрі уваги ділового світу через перипетії навколо так званої угоди "про копалини", яку нова Адміністрація США ультимативно подає на підпис президенту України Володимиру Зеленському.

За цей тиждень у ЗМІ потрапляли "пункти угоди" на рівні чуток, з яких вимальовувалися кабальні, неоколоніальні умови для України "в обмін" на відсутність гарантій безпеки. Такі матеріали неможливо перевірити, а тому й не будемо переповідати. Однак буквально вчора ввечері міністр фінансів США Скот Бессент, який нещодавно й привозив до Києва чорновий проєкт угоди (пізніше відхилений Зеленським), написав колонку для The Financial Times з промовистою назвою "Економічне партнерство захистить український народ та американських платників податків".

Попри доволі розлогий текст листа з розповідями про можливості для українців та американців й історичними екскурсами, конкретики про потенційну угоду в ньому не так багато. Важливо, що США, в рамках цих домовленостей, не набуватимуть права власності на фізичні активи в Україні, а "надходження від майбутніх потоків доходів будуть реінвестовані у ключові сектори, спрямовані на розкриття більшої частини потенціалу зростання України". Однак найбільш змістовне, багатозначне і лякаюче речення з колонки Бессента ось це:

"Умови нашого партнерства передбачають, що доходи, отримані урядом України від природних ресурсів, інфраструктури та інших активів, спрямовуються до фонду, орієнтованого на довгострокову реконструкцію та розвиток України, де США матимуть економічні та управлінські права в цих майбутніх інвестиціях".

Постає питання, чи ці доходи будуть від усіх надр та всієї відповідної інфраструктури? Напевно ж США пропишуть і пункт про ціноутворення (щоб доходи точно були достатніми для гарного прибутку). Існує ризик, що в такому разі Україна не зможе продавати, наприклад, газ за прийнятними цінами населенню чи й промисловості (для підвищення конкурентоспроможності).

Однак чіткі висновки можна буде робити тільки після оприлюднення угоди, тим більше, що інсайдери західних ЗМІ вже повідомляють, що Україна відхилила й цю пропозицію США, зокрема, через те, що доходи від наших надр та інфраструктури мали б компенсувати американцям значно завищену суму допомоги, надану для відсічі російській агресії, причому без подальших гарантій безпеки.

Економіка оборони: як Європі без США стримати Росію

У світлі останніх подій український сегмент соцмереж переповнися численними перепостами меседжів з порівнянням населення і ВВП демократичної Європи та Росії. Кратно нижчі показники країни-агресора спонукали коментаторів до саркастичного питання: як можуть європейці боятися росіян та ще й просити допомоги в американців. І хоча така проста "аналітика" не враховує реального воєнного виробництва й, головне, готовності росіян масово гинути на фронтах загарбницької війни, у ній є частина правди. Справді, як так сталося, що Європа (яка також має ядерну зброю, хоч і в значно меншій кількості) настільки боїться Росії у військовому плані? Ба більше: чи справді об´єднана Європа могла б перемогти чи хоча б стримати агресора без допомоги США?

Відповідь крутиться навколо військового потенціалу сторін. І один з ключових факторів тут — нарощення промислової бази і загалом трансформації економіки з урахуванням воєнних ризиків. Тому варто почитати фахову аналітику. Ми обрали блог економіста Ноа Сміта, в якому він стверджує, що "Європа може впоратися з Росією сама, якщо захоче". Але як?

Отже, у ЄС та Великій Британії разом справді проживає півмільярда людей — утричі з лишком більше, ніж у квазіімперії Путіна. Що стосується виробництва, то навіть після переведення промисловості Росії у воєнний режим, Європа все ще випускає набагато більше товарів. Фактично Росія (якщо поставити її в ряд з іншими країнами континенту) була б лише п'ятою економікою в регіоні за обсягом переробної промисловості.

Країни європейського континенту у 2023 р. за обсягом доданої вартості у виробництві, $ млрд

Утім, цей графік дає лише приблизне уявлення про потенціали сторін у можливому зіткненні, бо не всі види діяльності однаково задовольняють воєнні потреби. Так, Росія виробляє багато танків і артилерійських снарядів, тоді як Європа — фармацевтичних препаратів і медобладнання. Однак при цьому жодна з найбільших європейських країн — Німеччина, Франція чи Велика Британія — і близько не робить того, що було б достатньо для стримування Росії без американської допомоги. Показово, що РФ витрачає набагато більше свого ВВП на армію, ніж найпотужніші європейські держави.

Звичайно, Європа має набагато більший ВВП, ніж Росія, тому навіть менший його відсоток може означати більшу загальну суму військових витрат. Згідно з останнім звітом Міжнародного інституту стратегічних досліджень, торік військові витрати РФ прогнозувалися на рівні 13,1 трлн рублів ($145,9 млрд), а сукупні витрати Європи на оборону становили $457 млрд. Але важливо пам'ятати, що реальна купівельна спроможність також залежить від цін: якщо зарплати і обслуговування солдатів, зброя, техніка, транспорт тощо в Росії набагато дешевші, ніж у демократичній Європі, це означає, що агресор отримує свої військові товари і утримує армію меншим коштом. Технічно мовою, якщо воєнні витрати Росії розраховувати за паритетом купівельної спроможності, то вони сягнуть $461,6 млрд (подібний ефект різниці в цінах ми розкривали на прикладі оборонних витрат США і Китаю). До речі, активного особового складу в Росії близько 1,1 млн, а в НАТО (без США) удвічі менше.

Ось ключові поради Ноа Сміта європейцям у контексті сучасних загроз:

• Нарощувати військово-промислову потугу через збільшення виробництва.
• Усунути внутрішні торговельні бар'єри між європейськими країнами, провести загальну дерегуляцію і скопіювати данську системи flexicurity для підвищення мобільності робочої сили.
• Перезапустити всі законсервовані ядерні реактори і побудувати набагато більше. Також активніше вкладатися в сонячні електростанцій, особливо в Іспанії, а потім передавати цю енергію до промислового центру за допомогою високовольтних ліній електропередач. Це дозволить отримувати дешевшу енергію.
• Побудувати кращу індустрію програмного забезпечення (ПЗ), особливо з огляду на зростаючу роль штучного інтелекту у виробництві; експорт ПЗ також може дати поштовх економіці. Благо, на континенті (особливо у Східній Європі) є чимало талановитих програмістів та величезні капіталу для інвестування. Для цього треба вдатися до дерегуляції галузі та усуненні перешкод для інновацій, відкоригувати фінансове законодавство, щоб заохотити венчурний капітал, і попрацювати над гармонізацією стандартів і правил у країнах-членах ЄС, щоб ринок не був фрагментованим.
• Стримувати ефект старіння населення. Наприклад, залучати більше кваліфікованих або напівкваліфікованих іммігрантів зі стабільних країн з низьким рівнем злочинності.

Ноа Сміт також радить негайно збільшити витрати на оборону. Німеччині, Франції та Великій Британії варто наслідувати приклад Польщі, яка встановила цей показник у 5% ВВП на 2025 р. (також ми знаємо, що цього вимагає нова адміністрація США).

У воєнному плані, на думку аналітика, європейським країнам потрібно переконатися в підготовці та злагодженості збройних сил та посилити ядерне стримування: Франції і Британії побудувати більше ядерних боєголовок, а Німеччині і Польщі — отримати власні. А загалом НАТО, навіть без підтримки США, могло б стати загальноєвропейською скоординованою військовою силою в регіоні. Крім того, європейських політикам потрібно працювати з громадськістю, щоб збільшити схвалення інвестицій в оборону і армію.

Завершимо цитатою автора про підтримку України: "Якщо США повністю кинуть Україну на поталу Росії, що зараз виглядає досить імовірним, для Європи може мати сенс активно втрутитися у війну, допомагаючи українцям зупинити Росію від захоплення нових територій. Україна має стійкість і винахідливість, але їй бракує людей; Європа могла б послати війська, щоб зміцнити їхню оборону, і в процесі цього навчитися, як працює сучасна війна". 

Де Європі взяти гроші на переозброєння

Зважаючи на рівень бюрократичних обмежень, ключовим у переозброєнні Європи, схоже, є навіть не матеріальні ресурси чи технології, а доступ до необхідного фінансування. Цю тему ми активно розкриваємо в останніх випусках рубрики. Раніше ми описували пропозиції про виключення інвестицій в оборону з фіскальних правил Євросоюзу, які обмежують дефіцит бюджету країн-членів планкою в 3% ВВП. Сьогодні додамо ще два варіанти, які "поклав на стіл" Філіп Легрейн, колишній економічний радник президента Єврокомісії, старший науковий співробітником Європейського інституту Лондонської школи економіки. У своєму блозі на Project Syndicate, крім згаданих вище, він пропонує ще дві можливості.

Перша — розширити сферу кредитування Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Хоча ця установа вже може фінансувати проекти подвійного призначення (цивільні/військові), як-от виробництво безпілотників і супутників, 19 країн ЄС нещодавно запропонували дозволити їй також кредитувати повністю військові витрати, наприклад інвестиції у виробництво танків і боєприпасів.

Друга можливість — створити коаліцію урядів, які хочуть взяти участь в позиках на оборону, бо рішення на рівні ЄС навряд чи схвалять симпатики Росії, такі як Угорщина, а також "нейтральні" країни, такі як Австрія. Партнери могли би заснувати окремий орган для випуску облігацій, підкріплених гарантіями урядів країн-учасниць. У такий спосіб можна долучити до проєкту й держави з-поза меж ЄС, наприклад Норвегію і Велику Британію.

 "Як би це не фінансувалося, Європа потребує переозброєння вже зараз. Збільшення оборонних витрат для запобігання поразці України і стримування більш широкої російської агресії набагато дешевше, ніж ведення повномасштабної війни", — підсумував Легрейн. 

Коли вищі податки вигідні власникам бізнесу: дослідження

За певних умов, корпоративна податкова відповідальність підвищує вартість компанії. Це не просто красива фраза з прив´язкою до близького поняття корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), якою люблять хвалитися великі гравці, а висновок наукового дослідження, опублікованого в журналі Accounting and the Public Interest.

Щоб визначити, як обсяг сплачених компанією податків впливає на курс її акцій, доценти і фахівці з бухгалтерського обліку в Університеті Дейтона Еріка Нойман і Кертіс Фарнсел проаналізували фінансові дані понад 1500 фірм за 2011–2019 рр. І головне: щоб з´ясувати важливість репутації бізнесу з огляду на сплачені ним податки, дослідники проаналізували цей зв´язок з урахуванням адреси штаб-квартири компанії — розташована вона в регіоні з середньою чи високою нерівністю (згідно з коефіцієнтом Джині). Це доречно, бо однією з ключових функцій оподаткування є саме зменшення нерівності.

На широкий загал автори представили результати у блозі на The Conversation. Так, у регіонах з середньою нерівністю сплата більших корпоративних податків, як і очікувалося, знижує вартість компанії. Це узгоджується з традиційною економічною теорією. Але найцікавіше, що коли нерівність доходів на місцевому рівні зростає вище середнього, то зв'язок між корпоративними податками та вартістю компанії змінюється. Виходить, деякі компанії насправді отримують фінансову вигоду від сплати корпоративних податків.

"Наше дослідження свідчить, що інвестори позитивно ставляться до корпоративних податків, якщо вони узгоджуються з іншими видами соціально відповідальної поведінки", — резюмують Нойман і Фарнсел.

Таким чином їхня робота визначає контекст, в якому не тільки суспільство, а й акціонери отримують вигоду від корпоративних податків. 

Ринок комах: що це і як працює

Наостанок повернемося до традиції розповідати про цікаві ринки та унікальні виробництва. Отже, приблизно 10 років тому в Європі зародився ринок комах. Серед основних продуктів на основі комах — спортивні протеїнові добавки, паста та бургери. Найпоширеніші для споживання — коники, жовті борошняні черв´яки та домашні цвіркуни.

У 2021 р. ЄС дозволив перший харчовий продукт на основі комах. Тоді ж компанія Ynsect заклала перші цеглини найбільшого у світі заводу з виробництва комашиних білків та добрив з комах на півночі Франції.

Однак зараз галузь зіштовхується з високими виробничими витратами (через енергоємність процесів та дуже дорогі корми) і мінливими європейськими правилами, які гальмують розвиток, пише Euractiv. Існує також проблема попиту: простими словами, тварини зацінили корм з комах, а люди таку їжу — не дуже.

Так, завод Ynsect, який мав щороку виготовляти 200 тис. т шроту жовтого борошняного черв'яка переважно для споживання людиною, ще 2023 р. вирішив переорієнтуватися на корми для домашніх тварин. І все одно торік компанія зазнала чистих збитків на 80 млн євро.

Але сектор не здається. Так, біотехнологічна компанія Tebrio почала розбудову найбільшої у світі ферми комах в іспанському місті Саламанка для виробництва понад 100 тис. т білків та ліпідів на рік з тих самих борошняних черв'яків, що й на фермі Ynsect. Щоб не зазнати збитків, фахівці радять зосередитися на окремих сегментах і налагодити місцеві партнерства. Наприклад, купувати в агропідприємств побічні продукти (що можуть бути субстратом для комах) або домовлятися з фермерами про розведення та відгодівлю комах.

Крім того, гравці галузі закликають ЄС змінити регуляції для розширення ринкових можливостей, наприклад дозволити продавати комашиний послід фермерам для використання як добрива або біогазу. А самим культивованим комахам непогано б "дозволити" харчуватися відходами м´ясних відділів супермаркетів…