У світі про економіку. Глобальні страхи бізнесу, китайська схема обману США та суперсила нефахівців

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Страхи бізнесу: що підриває світову економіку

Останні роки ми разом з усім світом жили в парадигмі, коли геополітичні ризики (передусім війни на збройні конфлікти) повністю домінували як фактори впливу на глобальну економіку. На жаль, світ не став безпечнішим, але новій адміністрації в США, схоже, вдається перебити ці страхи питанням торгівлі, принаймні в ділових колах. Згідно з найсвіжішим дослідженням компанії McKinsey, яка опитує лідерів бізнесу, головним фактором дестабілізації економіки – з урахуванням тренду — стають зміни в торговельній політиці. Лише за останні півроку частка респондентів, які назвали це найбільш підривним чинником для світової економіки, зросла більш як удвічі.

Оцінка руйнівних факторів для світової економіки

Для України це може означати небажане перемикання уваги світових лідерів на питання з-поза сфери безпеки і оборони.

Як китайський імпорт долає тарифний бар'єр США: схема

Найчастіше глобальну тарифну війну описують у термінах макроекономіки та впливу на велику політику. Однак там, де закладені великі гроші — завжди знайдуться й хитрі обхідні шляхи на мікрорівні. Видання Nikkey Asia нещодавно занурилося у схему обходу тарифних платежів на американській митниці, відточену китайським бізнесом. Якщо коротко, то все виглядає приблизно так.

Агенти Митно-прикордонної служби США (CBP) виставляють рахунки на сплату мита офіційно зареєстрованому імпортеру. От китайські менеджери з логістики і засновують у Штатах такі фіктивні компанії з обмеженою відповідальністю. Часто реєструють їх на ім´я когось із китайської діаспори. "Ми просто використовуємо 80-річного дідуся, який може бути директором — відкрити юридичну особу тут дуже легко. Потрібна лише адреса", — уточнив на умовах анонімності один із співрозмовників видання. На наступному етапі імпортер має надати американським чиновникам так звану "гарантійну облігацію" (по суті фінансову заставу), щоб на випадок чого покрити очікувані митні платежі. Утім, ці облігації можуть бути на значно нижчу суму, ніж фактичні мита. Тут і з’являється лазівка. Коли настає час платити мита, створені китайцями фіктивні компанії замість цього просто втрачають свої облігації. За тиждень китайці знову реєструють компанію-імпортера в США під новою назвою, щоб ухилятися від сплати тарифів. 

ШІ замахнувся на спеціалізацію: безпрецедентні ризики і можливості

Спеціалізація вважається одним з рушіїв економічного розвитку. Але в епоху штучного інтелекту (ШІ) вузька експертиза в багатьох галузях втрачає вагу, натомість ключовою конкурентною перевагою стає активність, рішучість та здатність втілювати ідеї в життя без зайвих інструкцій чи дозволів. Таку думку обґрунтовує IT-підриємець, співзасновник програми для кодування з домогою ШІ Replit Джан Сегато.

Автор наголошує, що сучасним ШІ-агентам, як це не дивно звучить, бракує саме того, що прийнято називати агентністю — самостійності та імпровізації. Ці інструменти, поєднуючи потужність, гнучкість та керованість, дозволяють виконувати складні завдання, залишаючись чутливими до вказівок. Що добре робить ШІ, так це розширює можливості цілеспрямованих людей (наділених агентністю). Ми звикли, що підприємцеві доводиться або наймати фахівців, або самому глибоко вивчати певні аспекти бізнесу. Але тепер завдяки ШІ можна виконати значну кількість завдань, які раніше вимагали років підготовки. Сегато наводить як приклад свій досвід 9-місячного створення складного прототипу, який зараз можна зробити за тиждень.

Утім, багато залежить від галузі. Там, де помилки, спричинені недосконалими ШІ-моделями, можуть мати критичні наслідки (оборона, охорона здоров'я, космос, біологічні дослідження, розробка самого штучного інтелекту), попит на спеціалізовану людську відповідальність збережеться, припускає Сегато. Однак у більшості інших професій, де можна без фатальних наслідків переробити завдання, потреба у вузьких фахівцях зменшиться. Це стосується таких галузей, як наука про дані, маркетинг, фінансове моделювання, освіта, графічний дизайн, консультування та архітектура. Завдяки ШІ у цих сферах зможуть конкурувати неспеціалісти.

На сцену вийдуть фахівці широкого профілю (generalists), адже, на думку автора, зміняться самі правила гри: важливішим буде розуміння загальної картини та архітектури, а не вузькі знання.

Уже зараз межі між професіями розмиваються: за допомогою ШІ продакт-менеджери займаються фінансовим моделюванням, дизайнери пишуть рекламні тексти, а власники ресторанів створюють складні системи ціноутворення. І це доводить, що люди без років досвіду у певній сфері тепер можуть виконувати абсолютно різні завдання.

Зрештою IT-підриємець прогнозує зростання кількості компаній, керованих однією людиною, та невеликих команд, здатних генерувати значний дохід — у сотні мільйонів доларів. "Уже зараз такі компанії, як Midjourney з її 40 співробітниками і $500 млн річного доходу, являють собою структурний зсув, а не аномалію", — уточнює Сегато.

Словом, конкурентна перевага, на його думку, переходить від вузької експертності до здатності діяти та втілювати ідеї.

Не дякуйте ChatGPT, це шкідливо

Штучний інтелект не лише змінює ринки, а й проникає у несподівані сфери та призводить до неочікуваних наслідків. Ось приклад, коли етика раптом стає…неекологічною. ChatGTP та інші ШІ-моделі зарекомендували себе як невтомні помічники. А ввічливі люди дякують за допомогу! Коли ви висловлюєте подяку окремим меседжем, не менш ввічливий чат також відповідає вам щось на зразок "радий допомогти, звертайтеся ще".

Але ж кожен запит до ChatGPT потребує приблизно у 10 разів більше енергії, ніж запуск стандартного пошуку в Google. Отже, ввічливість має свою ціну. Нещодавно цим питанням зацікавився користувач X tomie. Його твіт "Цікаво, скільки грошей OpenAI втратила на електроенергії через те, що люди кажуть "будь ласка" і "дякую" своїм моделям" набрав мільйони переглядів та тисячі коментарів. А головне — під ним з´явилася й дещо загадкова, але цілком конкретна відповідь самого CEO OpenAI Сема Альтмана: "Десятки мільйонів доларів, витрачених з користю… Хоча хто зна".

Варто додати, що, згідно з опитуванням Furure, 67% користувачів ШІ ввічливо ставляться до чат-ботів, кажучи "будь ласка" і "дякую".

Отже, "подяки" моделям штучного інтелекту не додають інформації користувачам, але зменшують прибутки компаній-розробників і, головне, шкодять довкіллю.

Чому за економічним злетом настає падіння народжуваності: новий інсайт від Клавдії Голдін

Загальносвітова тенденція до зниження народжуваності з підвищенням рівня доходів не потребує констатації. Однак у причинах такої кореляції науковці розбираються досі. Висувалися обґрунтовані гіпотези, що в заможніших суспільствах люди більше вкладаються в народжених дітей (а не кількість), не бояться лишитися без засобів існування на старості, а жінки також будують кар´єру тощо. "Нобелівська" лауреатка Клавдія Голдін підсвічує ще один аспект теми, пов´язаний як із економічним зростанням, так і з гендерними ролями.

Для цього економістка відповідає на питання, чому навіть у розвинутих країнах значно відрізняться рівень народжуваності.

У новій роботі "Немовлята та макроекономіка" Голдін досліджує демографічні тенденції в 12 розвинених державах. Вона поділяє їх на дві групи: країни з відносно стабільним економічним зростанням протягом XX ст. (Данія, Франція, Німеччина, Швеція, Велика Британія та США) і країни, що пережили бурхливий розвиток після 1950 р. (Греція, Італія, Японія, Південна Корея, Португалія та Іспанія). Народжуваність падала швидше у другій групі (див. приклади на графіку) — до рекордно низьких рівнів у 1,3, а подекуди й менш як 1 дитини на жінку.

Коєфіцієнт фертильності і економічне зростання в Південній Кореї, Іспанії, Італії, Франції, США та Великій Британії 

Голдін припускає, що стрімкі економічні зміни можуть провокувати конфлікти як між поколіннями, так і між статями, які зрештою впливають на рішення щодо поповнення сім´ї. У суспільствах, що швидко модернізуються, чоловіки часто чіпляються за усталені патріархальні моделі, тоді як жінки активно використовують нові економічні можливості. Простіше кажучи, жінки прагнуть поєднувати кар´єру і сім´ю, а чоловіки не хочуть приділяти більше часу хатнім справам.

Гіпотезу, що це й упливає на бажання завести дітей, підтверджують дані. У країнах другої групи жінки за день виконують, як мінімум, на 2,5 год більше неоплачуваної хатньої праці та роботи з догляду за дітьми, ніж чоловіки, порівняно з 0,8–1,7 год — у першій групі країн. Ця гендерна нерівність співвідноситься з рівнем народжуваності. Наприклад, в Японії та Італії гендерні відмінності в неоплачуваній праці становлять близько 3 год, а коефіцієнти народжуваності — 1,36 і 1,27 відповідно, а в Швеції різниця в 0,8 год відповідає вищому коефіцієнту народжуваності — 1,7.