У світі про економіку. "Бородатий" парадокс на ринку ШІ, тріумф бролігархів і криптовалюта замість євродоларів
П'ять тем, які ми не могли пропустити

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
Парадокс Джевонса: стара концепція як нове слово в ШІ-індустрії
Парадокс Джевонса — це новітній жаргон, який треба знати, щоб продемонструвати розуміння сфери штучного інтелекту, стверджує видання Sherwood News. Правда, слово "новітній" тут стосується часу входження у широкий вжиток, а не виникнення — в економічній теорії парадокс відомий вже півтора століття.
Після того як китайська компанія DeepSeek перевернула всю індустрію з ніг на голову, значно випередивши провідну модель OpenAI за співвідношенням "ціна — якість" (про це ми писали у минулому випуску рубрики), а потім зрізала ринкову капіталізацію Nvidia на сотні мільярдів доларів — згадки про парадокс Джевонса заполонили дискусії на цю тему.
Суть парадоксу в тому, що підвищення ефективності використання ресурсу призводить до збільшення попиту на нього. Хоча, здавалося б, навіщо більше — якщо можна обійтися меншою кількістю. Пояснення просте: йдеться про ті ресурси, ефективності яким додає технологічний прогрес, тоді одночасно падає їхня вартість, що й стимулює споживання. Англійський економіст Вільям Стенлі Джевонс, який і сформулював цей парадокс наприкінці XIX ст., наводив як приклад споживання вугілля. Вдосконалення парових двигунів, що дозволило їм використовувати менше цього виду пального, призвело не до падіння, а до величезного зростання попиту на вугілля.
Як це стосується сучасних подій у сфері ШІ? Нагадаємо, що DeepSeek досягла успіху, витративши набагато менше грошей і ресурсів, ніж американські конкуренти, такі як OpenAI і Meta. Китайська компанія показала, що моделі ШІ можна навчати, використовуючи меншу кількість графічних процесорів. Як наслідок, можна спрогнозувати два варіанти розвитку подій на ринку:
- Перший: галузі знадобиться менше високотехнологічних чіпів, таких як Nvidia, і менше електростанцій для їхнього живлення.
- Другий: попит на такі чіпи зросте, згідно з парадоксом Джевонса.
Початкова реакція ринків, у понеділок, схоже, відповідала першому варіанту. Але невдовзі, коли аналітики та технологічні важковаговики, зокрема CEO Microsoft Сатья Наделла, послалися на парадокс Джевонса, прогнозуючи швидке зростання галузі, ринки скоректувалися.
Як DeepSeek насправді впливає на технологічну галузь
Саме з цієї перспективи варто поглянути на біржові потрясіння, яких зазнали найбільш пов´язані з розробкою ШІ технологічні компанії 27 січня після новин про успіхи DeepSeek. Попри захмарні $600 млн втраченої капіталізації Nvidia, не сталося нічого катастрофічного. Просто у компанії вартістю понад $3 трлн будь-яке помітне зниження у відсотках виглядатиме драматично в абсолютних сумах. Ось графік ринкової капіталізації Nvidia за останній рік — бачимо не лише корекцію після падіння в понеділок, а й загалом утримання на дуже високих показниках рівня осені 2024 р.
Ринкова капіталізація Nvidia за останній рік
Візьмемо як ще один приклад компанію з європейського континенту ASML, нідерландського виробника літографічного обладнання для мікроелектронної промисловості. Її ринкова капіталізація теж просіла на новинах про DeepSeek, але майже одразу почала відновлюватися.
Ринкова капіталізація ASML за останній рік
Зростання ASML останніх днів пов´язують з кількома факторами. По-перше, компанія на цьому тижні розкрила дані про більші, ніж очікувалося, замовлення на своє найсучасніше обладнання для виробництва мікросхем. А по-друге, звітуючи про результати 2024 р. CEO ASML Крістоф Фуке побачив великий позитив для ШІ-інудстрії у появі DeepSeek: вирішує одразу дві проблеми — надмірної вартості та енергоємності.
"Нижча вартість означає, що ШІ можна використовувати в більшій кількості застосунків. Більше застосунків означає більше чіпів. А ми займаємося тим, що надаємо людям обладнання для виробництва чіпів", — цитує Фуке AFP.
По суті він застосовує описаний вище парадокс Джевонса до сучасної ШІ-індустрії.
Трамп ударив головних партнерів "тарифною дубиною"
Учора президент США Дональд Трамп запровадив мита на імпорт з Канади, Мексики — по 25% та Китаю — 10%. Для розуміння кумулятивного ефекту, нагадаємо, що більшість продукції двох країн-сусідів не обкладалися митами, а от китайські товари вже підпадали під 25%-й тариф.
Американський лідер виконує передвиборчу обіцянку розібратися з країнами, які "обкрадають" США, що в його розумінні означає: менше купують, ніж продають (іншими словами коли Америка має дефіцит у двосторонній торгівлі товарами). Жорсткі тарифні заходи Трамп збирається застосувати й до країн ЄС, "які по суті нічого в нас не беруть". Ще ширше, господар Білого дому планує підвищувати мита за доступ до преміального, як він висловлюється, "чудового" американського ринку і так поповнювати державний бюджет (певна альтернатива податкам). Мексика и Канада, до речі, вже анонсували введення тарифів на американську продукцію у відповідь.
Отже, цікаво розглянути в подробицях, про що так непокоїться Трамп. Платформа Statista за даними UN Comtrade підготувала промовисту інфографіку, яка демонструє, що саме Мексика, Китай і Канада є основними торговельними партерами США. Якщо дивитися на ситуацію із Вашингтона, на ці країни припадає близько 43% імпорту і 41% експорту в 2023 р. у грошовому еквіваленті. В абсолютних сумах у цей період Штати імпортували товарів на суму $3,2 трлн і експортували на $2 трлн. (Варто зауважити, що експорт Мексики до США не зовсім "свій" — ця країна по суті стала провідником китайської продукції на американський ринок.)
Товарна торгівля США з Мексикою, Канадою і Китаєм у 2023 р., $ млрд, %
Якщо детальніше, то з Мексики США імпортують передусім транспортні засоби, електронне обладнання та машини ($300 млрд з $480 млрд), з Канади — мінеральні масла і паливо, транспортні засоби та машини, а з Китаю — електронне обладнання, машини та іграшки. Водночас основними статтями експорту США до Китаю є мінеральні палива та олії, соєві боби та машини, тоді як до Мексики — електронне обладнання, машини й мінеральні палива та олії, а до Канади — транспортні засоби, електронне обладнання та машини.
Технологічні брати: що за світ без обмежень будують для себе бролігархи
Усі світові новинні стрічки облетіли спільні фотографії Ілона Маска, Джефа Безоса та Марка Цукерберга на інавгурації 47 президента США Дональда Трампа. Єднання технологічних мільярдерів навколо нового лідера найпотужнішої країни світу найчастіше пояснюється їхніми егоїстичними бізнес-інтересами — Трамп обіцяє нижчі податки та менше регуляції. Але видання Vox стверджує, що це не головний мотив найбагатших підприємців. Не примноження статків і навіть не ідея економічної свободи лежить в основі світогляду цих людей, яких вже стали називати технологічними братами, або бролігархами.
Авторка Сігал Семюель обгрунтовує комплексне, гостре, хоча й дискутивне розуміння нової ідеології бролігарів, "натхненної науковою фантастикою та фентезі, проголошує, що вони — супермени, а супермени не повинні підкорятися правилам, бо вони роблять щось неймовірно важливе: переробляють світ за своїм образом і подобою".
Саме ця ідеологія начебто й робить програму Трампа (MAGA) знахідкою для бролігархів, серед яких, звісно, не тільки Маск, Цукерберг і Безос, а й венчурні капіталісти Пітер Тіль, Марк Андрессен і чимало всім відомих прізвищ. У такій інтерпретації MAGA — це надання безконтрольної влади сильним світу цього.
"Це відчуття повної безкарності, зокрема й безкарності перед законами природи, — підкріплює свою думку Семюель цитатою професорки економічної соціології з Дартмунтського коледжу Брук Харрінгтон, яка вивчає поведінку надбагатих людей. — Вони відкидають обмеження у всіх формах".
Пристрасть до наукової фантастики і фентезі, що поєднує технологічних гігантів-мільярдерів, згадується не для красного слівця. Справді, Цукерберг створює метавсесвіт, явно надихаючись творчістю письменника-фантаста Ніла Стівенсона, який і ввів цей термін в романі Snow Crash ("Снігопад"), де персонажі проводять час у віртуальному світі (щоправда, це антиутопія). Безос захоплюється серіалом Star Trek ("Зоряний шлях"). Маск, що хоче колонізувати Марс та врятувати людство з вимираючої планети, зачитується Айзеком Азімовим. Ранній розробник веб-браузерів, а зараз прихильник агресивного розвитку ШІ Марк Андрессен сам написав "Маніфест технооптиміста" про технологічних суперменів. А Пітер Тіль є великим шанувальником філософа Фрідріха Ніцше з його ідеєю надлюдини.
Бролігархи, йдеться у статі Vox, поєднали цю концепцію з трансгуманізмом, ідеєю про те, що ми можемо і повинні використовувати технології для зміни людської біології і проактивного розвитку нашого виду, а в крайному випадку — вийти за обмеження, які природно накладає на людину смерть. Відомо, що Цукерберг, Безос і Тіль інвестували в стартапи, які намагаються зробити можливим вічне життя (про розвиток індустрії довголіття ми писали в одному з минулих випусків рубрики). А несприйняття соціальних обмежень і правил може відвернути від демократії. Як приклад, згадується, що Тіль ще в 2009 р. зневірився, що "свобода і демократія сумісні".
"Тому не варто дивуватися, що олігархи намагаються підірвати владу демократичних національних держав. Щоб вийти з-під контролю демократичних урядів, вони прагнуть створити власні суверенні колонії", — висновує Сігал Семюель.
Тут вона згадує реальну побудову так званих "стартап-міст" (Тіль, Андрессен) та мрії заснувати космічні колонії (Маск, Безос). Також розглядається криптовалюта як корисний для бролігархів інструмент, покликаний витіснити традиційну фінансову систему з її регуляціями і обмеженнями.
Лишається питання, на чому, крім грошей, побудований альянс Трампа з бролігархами. У розумінні авторки Vox — це спільний підрив поняття правди та формування онлайн-реальності, у який люди більше не знають, у що вірити. Утім, навряд чи саме посилення технологічних мільярдерів та послаблення демократії зробить Америку "знову великою"…
Стейблкойни зазіхають на роль євродоларів
Світові ділові видання пронизує тема піднесення криптоіндустрії, особливо після приходу в США адміністрації Дональда Трампа. Зокрема, оглядачів цікавить майбутнє так званих стейблкойнів — "криптомонет", прив´язаних до державних валют чи інших активів. Як правило, розробники стейблкойнів обіцяють обмінювати їх на долар США за курсом 1 до 1. Це робиться для того, щоб стабілізувати курс відповідної "крипти" та, відповідно, посилити її функцію засобу обміну і платежу. Але розвиток цієї технології, можливо, матиме далекосяжні наслідки для традиційного інструменту — євродоларів.
"Стейблкойни зрештою витіснять євродолари", — спрогнозував на подкасті Bloomberg OddLots професор Школи бізнесу Stern при Нью-Йоркському університеті Остін Кемпбелл, який також керує компанією WSPN USA, що займається розвитком цифрових платежів.
Така гучна заява потребує пояснень. Для початку варто нагадати, що євродолари — це доларові депозити за межами США, головним чином у європейських банках. Але префікс "євро" тут вказує лише на місце виникнення такої практики (а не обов´язкову належність до Європи). Все почалося у середині минулого століття, коли зустрілися інтереси бізнесів по всьому світу, які хотіли приймати оплату за товари у доларах, та комерційних банків поза межами США, які залучали долари на депозити, та, відповідно, шукали охочих взяти кредит у цій валюті. Іншими словами, євродолари — це офшорні долари США (поза межами країни) в безготівковій формі.
Усе працює тому, що долари можуть широко використовуватися в міжнародній торгівлі та фінансах. Європейські фірми із задоволенням позичали в доларах на місцевому ринку з метою торгового фінансування, наприклад, для оплати сировини. Отже, з появою євродоларів більше кредитів по всьому світу стали видавати в американській валюті. Можна сказати, що гегемонія долара значною мірою тримається на гігантській євродоларовій системі: станом на зараз небанківські установи за межами США повинні робити виплати за доларовими боргами на суму $13 трлн.
Та варто розуміти, що банки, залучені до євродоларового бізнесу, не регулюються американською владою і не мають гарантованого доступу до фондів підтримки Федеральної резервної системи (хоча з 1960-х монетарна влада США стала допомагати їм з доларовою ліквідністю).
Повернімося до стейблкойнів — паралелі з євродоларами очевидні. Такі "монети" претендують на ту саму роль в світовому торговому фінансуванні. Стейблкойни як ончейнові активи (реалізовані у блокчейні) пов´язані з традиційною фінансовою системою, де основною валютою є долар США. Саме тому стейблкойни, як і євродолари, є своєрідним гібридом, місточком між двома фінансовими світами. Тільки вони є сполучною ланкою між криптосвітом і офчейновою (поза блокчейном) фінансовою системою.
На стейблкойни припадає лише 10% ринкової капіталізації криптовалют, але більша частина ончейн-транзакцій
Водночас стейблкойни ще не випробувані часом. Очевидна величезна прірва між мережею ліквідності, яка підтримує євродолар, і хиткими системами підтримки стейблкойнів. До того ж стейблкойни, як і євродолари, вразливі до політики дорогого долара, коли кошти тікають до США.
Наостанок варто нагадати, що деякі регулятори в Європейському Союзі вже давно занепокоєні засиллям стейблкойнів, прив´язаних до долара США. Адже вони можуть загрожувати євро. Якщо для забезпечення стабільності деяких "монет" потрібен долар, то на нього підвищується попит. Таким чином розширення ринку стейблкойнів зміцнює глобальні позиції долара як резервної валюти, відтісняючи євро… Але це також означає, що США може бути вигідно докласти зусиль до підтримки стейблкойнів, як колись вони допомогли системі євродолара.