У світі про економіку. Інноваційний рестарт Європи, вартість "зоряних війн" в Ізраїлі та нові межі бідності

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Як пробудити інноваційний потенціал Європи

"США винаходять, Китай копіює, Європа регулює" — ви напевно чули цю приказку, яка набула особливої популярності останнім часом, у період загострення глобальної конкуренції. Але, м´яко кажучи, вона відображає не зовсім правдиві стереотипи, вважає науковий співробітник європейського відділення Школи передових міжнародних досліджень Університету Джонса Хопкінса Алессандро Мерлі. У статті для журналу МВФ "Finance & Development" він наголошує, що європейські інноватори не просто прокидаються — вони вже активно діють, хоча й потребують останнього поштовху, щоб по-справжньому розправити крила.

Так, континент здатен народжувати справжніх єдинорогів — стартапи з капіталізацією понад мільярд доларів. Варто згадати хоча б Spotify, шведського музичного гіганта, який змінив ландшафт споживання музики в усьому світі. Або Klarna, ще одного шведського піонера у сфері "купуй зараз, плати пізніше", який задає тон у фінансових технологіях. А британські Revolut та Wise (колишній TransferWise) перевернули уявлення про міжнародні грошові перекази. Ці історії успіху не поодинокі та свідчать про зростання підприємницької енергії європейців.

Більше того, європейські університети та дослідницькі центри стали світовими лідерами у фундаментальній науці. Тут народилися проривні відкриття, які лягли в основу багатьох глобальних інновацій. Приклад — німецька компанія BioNTech, яка спільно з Pfizer розробила одну з перших і найефективніших вакцин від COVID-19.

Але що справді гальмує Європу — це здатність перетворювати блискучі наукові дослідження на комерційно успішні продукти та послуги. Чимало інновацій, що зароджуються в європейських лабораторіях, зрештою комерціалізуються за океаном. Чому? "Проблема не в барку блискучих ідей, а в несприятливому ґрунті для їхнього повного розквіту", — стверджує Мерлі.

На його думку, європейцям потрібно:

• Збільшити венчурне фінансування, яке у Європі набагато менш розвинене, ніж у США, що дає американським стартапам більше шансів на масштабування. Тому європейським інвесторам треба стати більш схильними до ризику, а урядам — стимулювати інвестиції в ризикові, але перспективні технології. Наприклад, суверенні фонди добробуту, могли б інвестувати у стартапи.
• Подолати фрагментацію ринків капіталу в ЄС, яка ускладнює для стартапів залучення значних інвестицій (на кожному ринку свої правила). Створення справді єдиного ринку капіталу спростило б доступ до фінансування для інноваційних компаній, незалежно від їхнього походження.
• Змінити ставлення до невдачі в бізнесі. У Європі це частіше сприймається як тавро, що створює психологічний бар'єр для підприємців. У США ж, навпаки, невдача здебільшого розглядається як цінний досвід. Необхідно заохочувати культуру, яка сприймає провали як уроки, а не як остаточну поразку. Зокрема, варто поширювати програми менторства, інкубатори та акселератори, як, наприклад, Station F у Парижі, що збирає тисячі стартапів.
• Послабити регуляцію. Бюрократію справді треба спростити. Хоча Європа відома високими стандартами захисту споживачів та даних, надмірне та часто негнучке регулювання може гальмувати інновації. Потрібно знайти баланс між захистом та стимулюванням, можливо, шляхом створення "регуляторних пісочниць" (regulatory sandboxes), де стартапи можуть тестувати нові бізнес-моделі за спрощеними правилами, як це робить Управління з фінансового регулювання Великої Британії (FCA).

Отже, на думку Алессандро Мерлі, Європа має все, щоб стати глобальним лідером в інноваціях: блискучі вчені, талановиті інженери, міцні університети та зростаючий пул підприємців. Європейські інноватори вже прокидаються, але їм потрібна підтримка, щоб повністю реалізувати свій потенціал. Основне завдання — конвертувати наукові досягнення в комерційний успіх.

Європейські технологічні столиці

На продовження теми про венчурне фінансування як драйвера інноваційного розвитку Європи поглянемо на технологічні столиці континенту — саме так називається стаття European Correspondent, проілюстрована інфографікою на даних Dealroom за минулий рік. Видання вважає, що подальше технологічне зростання може відкрити шлях до епохи європейського економічного лідерства та суверенітету, а також створити більше можливостей для майбутніх Revoluts та Spotifys.

Топ-20 європейських міст (де розташовані штаб-квартири або засновані компанії) за сукупною вартістю венчурних стартапів

Як бачимо, найбільшою столицею венчурних стартапів з великим відривом є Лондон. За ним — Париж, Амстердам, Стокгольм і Кембрідж; приємно, що в двадцятку потрапив і Київ. А в таких зростаючих хабах, як Стамбул, Йорк і Лісабон, загальна вартість стартапів зросла в 15 разів між 2017 і 2024 рр.

Оптимізму, на думку видання, додає той факт, що європейці починають робити певні кроки для зменшення залежності від іноземних технологічних гігантів. Так, німецька земля Шлезвіг-Гольштейн планує перехід у публічному секторі від продуктів Microsoft до цифрової інфраструктури вітчизняного виробництва, і цей досвід вивчають данські міста Копенгаген і Орхус. 

Швидкий сценарій. Як оговтується фондовий ринок після геополітичних потрясінь

Повітряна війна між Ізраїлем та Іраном потрясла ринки, але не так сильно, як можна було б очікувати. Уже з понеділка інвестори почали відходити від першого шоку. Навіть ціни на нафту марки Brent балансують на рівні $75–77 за барель (проти $69 за барель до початку ізраїльської операції), бо не виникло тотальної загрози для потоків сирої нафти, що контролює Іран. Чи втримаються біржі?

У таких випадках корисно подивитися здалеку на історичні події, що похитнули фондовий ринок. Виявляється, що сценарій з відносно швидким відновленням — найбільш імовірний. Макростратег Deutsche Bank Джим Рід опублікував оновлену таблицю від фахівців з ринку акцій Парага Татте та Бінкі Чадхи про те, як основні геополітичні події впливали на американський індекс S&P 500 протягом останніх 85 років (до квітня 2024 р.).

Загалом це свідчення того, що S&P 500 має тенденцію до відносно швидкого "одужання" після геополітичних потрясінь — значне відновлення відбувається вже протягом тижнів. У більшості випадків так і є (див. медіанне значення), за винятком деяких екстремальних подій, як-от нафтове ембарго на фоні арабо-ізраїлської війни 1973 р.

Асиметрична війна. Як гроші і технології впливають на бойову міць Ізраїлю та Ірану

Повітряна війна Ізраїлю проти Ірану розгортається також в економічному вимірі. В обох сторін може забракнути снарядів, однак Іран програє битву за технології, що свідчить про силу багаторічних західних санкцій. Таку думку у своєму блозі обґрунтовує економічний історик Адам Туз.

Особливість цієї війни — величезна відстань між противниками. Тель-Авів та Тегеран розділяє понад 1500 км. Ізраїль для атаку на іранські об'єкти використовує високотехнологічні літаки F-15, F-16 та F-35, які долають величезні відстані, часто з дозаправкою в повітрі та порушенням іноземного повітряного простору. Вартість одного модернізованого винищувача F-35 становить близько $110 млн (без урахування витрат на обслуговування), а Ізраїль має понад 40 таких бортів. Натомість, іранські ВПС складаються з літаків, що були вироблені десятиліття тому і не можуть відіграти значної ролі у бойових діях. Так дається в знаки величезна прірва в економічному розвитку, що поглибилася за останні п'ятнадцять років санкцій проти Ірану:

ВВП Ірану та Ізраїлю у 1990—2023 рр., $ тис. (за ПКС)

Однак Іран, знаючи про своє відставання у техніці, зосередився на розробці балістичних ракет. Замість дорогих авіаційних операцій, Тегеран відповідає ракетними ударами. І хоча вартість великого залпу балістичних ракет може сягати $200 млн, це все одно не йде в порівняння з десятками мільярдів доларів, вкладених в ізраїльську ударну авіацію. І, на відміну від війни проти Україні, в якій Росія застосовує ракети "Іскандер" на відстані до 500 км, іранські атаки на Ізраїль є безпрецедентними за геомілітарними амбіціями — долають колосальні відстані, досягаючи висот до 400 км та перетинаючи лінію Кармана, що відокремлює атмосферу Землі від космосу. Ці "екзоатмосферні" траєкторії вперше використовуються під час тривалих ракетних атак у бойових умовах, зазначає Адам Туз.

Своєю чергою Ізраїль використав перевагу в грошах і технологіях не тільки для поповнення засобів повітряного нападу. Він вибудував трирівневу систему протиповітряної оборони:

1. Протибалістичні "Стріли". З часів програми "Зоряні війни" (Strategic Defense Initiative) Рональда Рейгана ізраїльтяни за допомогою американців розробили чи не найбільш технологічні системи перехоплення ракет. Так, система "Стріла 1" (Arrow 1) почала розроблятися у 1986 р. американським коштом. На її основі була створена "Стріла 2", поставлена на чергування у 2000 р. і призначена для ураження важких балістичних ракет у верхніх шарах атмосфери, на висоті до 100 км. А новітня "Стріла 3" спроможна перехоплювати ракети вже у відкритому космосі (її перше успішне застосування у бойових умова було зафіксоване 9 листопада 2023 р.).
2. "Праща Давида" (David's Sling), яка перехоплює ракети середньої дальності.
3. "Залізний купол" (Iron Dome), призначений для перехоплення ракет малої дальності, таких як ті, що випускаються ХАМАС та Хезболлою. Ця система найбільш відома, бо найчастіше потрапляла в новини через те, що раніше Ізраїлю доводилося мати справу переважно з цими терористичними угрупуваннями.

І в цьому асиметричному повітряному двобої ключову роль може зіграти економіка. Так, вартість перехоплення ракет є надзвичайно високою. Ізраїль може витратити на відбиття інтенсивного обстрілу до $285 млн за ніч. Один лишень перехоплювач "Стріла 3" коштує $2 млн. Але найбільша проблема навіть не в ціні, а в обмежених запасах відповідних снарядів та потужностях їхнього виробництва. Військово-промислові комплекси Ізраїлю та США, навіть якщо розглядати їх разом, не можуть задовольнити попит на перехоплювачі, що зростає Тому найгостріше питання зараз: хто раніше вичерпає свої запаси ракет — Іран чи Ізраїль? (Додамо від себе, що це має наслідком очевидні ризики для України у вигляді вичерпання запасів для західного ПВО, які можуть поставлятися на допомогу Ізраїлю, хоча наші засоби відбиття повітряних атак значно відрізняються.)

Цей конфлікт, що відбувається на межі атмосфери, є відкриттям нової ери ракетно-протиракетних боїв, вважає Адам Туз. І хоча звичайні авіаційні бомбардування Ізраїлю є ефективними, справжня "гра" розгортається у гіперзвуковому протистоянні на межі космосу…

Додамо, що вступ цієї ночі у війну США, які, зокрема, завдали ударів по єдерних об'єктах у Фордо, свідчить, що навіть технологічна перевага Ізраїлю не була вирішальною. Американська армія скинула на ядерні об'єкти в горах протибункерні бомби GBU-57 вагою 13 т, нести які можуть лише американські бомбардувальники В-2.

Геть паніку! Нові стандарти бідності від Світового банку: що це означає для світу і України

"Світовий банк підняв планку бідності до $3 на день", "Світовий банк "зробив" бідняками майже 9 млн українців", "В Україні бідняками вважатимуться майже 9 мільйонів громадян" — такі і подібні заголовки заполонили новинні стрічці останніх тижнів. Однак перший вводить в оману, а два останніх — не відображають дійсності. В Україні справді багато бідних людей, однак не все так погано, принаймні, якщо вірити дослідженню, на яке посилаються всі ці публікації.

Цього місяця Світовий банк (СБ) переглянув межі бідності для всіх груп країн. Однак через багатовимірність і специфіку підрахунків, широкій аудиторії потрібні пояснення, що саме показують ці значення і як їх можна використовувати для розуміння рівня життя в різних регіонах. Спробуємо швидко пролити світло на цю тему, ґрунтуючись на блозі СБ.

Отже, встановлені три нові показники бідності:

• до $3 на день замість $2,15 (за ПКС): для країн з низьким рівнем доходу – це міжнародна межа крайньої бідності;
• до $4,2 на день замість $3,65 (за ПКС): для країн з рівнем доходу нижче середнього;
• до $8,3 на день замість $6,85 (за ПКС): для країн з рівнем доходу вище середнього.

Коректування доходів за ПКС, тобто паритетом купівельної спроможності, означає, що СБ використовує уявний обмінний курс, який вирівнює купівельну спроможність різних валют, усуваючи різницю в цінах між країнами (адже в бідних регіонах за один реальний долар можна купити більше, ніж у заможних). Наприклад, за найсвіжішими оцінками, долар США за ПКС приблизно дорівнюватиме 14 грн, а не 41 грн, як за офіційним курсом. Після цього статистичні дані про доходи людей у різних куточках світу та в різні роки можна більш-менш коректно порівнювати.

З початку 1990-х р., відколи СБ почав вимірювати межу крайньої бідності, він орієнтувався на ситуацію в найбідніших регіонах. Щоденна сума грошей, яка мінімально потрібна для задоволення основних потреб (у житлі, їжі та одязі тощо) мешканців типової країни з низьким рівнем доходу оцінювалася в $1 в день на людину (у 1990 р.), $1,08 (у 2001 р.), $1,25 (у 2008 р.), $1,9 (у 2015 р.), $2,15 (у 2022 р.) і зрештою $3 (у 2025 р.) — усе це з коректуванням на паритет купівельної спроможності. Однак ця межа лишається надзвичайно низькою планкою і служить для вимірювання частки людей, які живуть в абсолютній бідності. Розширюючи уявлення про бідність, у 2017 р. Світовий банк установив ще дві додаткові межі, які відображають вартість задоволення базових потреб у дещо заможніших країнах — з рівнем доходу нижче середнього і вище середнього.

Нинішнє оновлення показників бідності для кожної групи країн пов´язано з тим, що відтепер СБ використовуватиме найсвіжіші розрахунки паритету купівельної спроможності валют до долара США — станом на 2021 р. замість 2017 р., як було раніше.

Ось як, за новими оцінками, змінився розподіл бідності за регіонами світу (перша пара графіків відображає межу абсолютної бідності, друга пара — межу бідності для країн з рівнем доходу вище середнього):

Але звідки взагалі беруться дані для встановлення рівня бідності? Світовий банк просто збирає офіційну статистику про офіційну межу бідності в кожній країні. Щоразу відповідна сума в національній валюті перераховується у долари США за паритетом купівельної спроможності. Усі країни сортуються за трьома групами відповідно до рівня доходу: низький, нижче середнього і вище середнього. В кожній групі вираховується медіана — це і є значення усіх трьох меж бідності, вказаних на початку. 

Позаяк в основу цих розрахунків покладено дані національних урядів, Світовий банк просто відображає ті стандарти "мінімальних базових потреб", які країни всередині кожної групи вважають відповідними для свого рівня розвитку. Життя нижче цих стандартів і називається бідністю.

Що ж до України, то численні новинні сайти порахували межу бідності в $8,3 за офіційним курсом гривні до долара США і отримали понад 10 000 грн на місяць. За такою логікою майже всі пенсіонери, тобто 9 млн осіб, справді мали б жити в бідності.

Однак межа бідності Світовим банком розраховується за паритетом купівельної спроможності, причому з відставанням у кілька років. Це означає, що у 2021 р., коли курс гривні до долара США за ПКС становив близько 7 грн/$, бідними в нас вважалися б люди, які живуть на $8,3*7 = наближено 58 грн на день, або близько 1740 грн на місяць. Зараз курс "за паритетом" становить майже 14 грн/$, отже, межа бідності мала б піднятися до 3480 грн на місяць (а не 10 000 грн!) Це якщо брати в розрахунок третю, найвищу межу бідності ($8,3 на день) "для країн з доходом вище середнього", куди СБ перемістив Україну торік через підвищення рівня ВВП на людину (внаслідок різкого скорочення населення через міграцію, що, очевидно, не є надійною метрикою збагачення українців). Отже, виходячи з визначення Світового банку, бідними в Україні навряд чи можна назвати понад 1-2 млн людей, що, звісно, теж неприйнятно багато.